Провадження № 22-ц/803/2557/25 Справа № 183/849/24 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Доповідач - Макаров М. О.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Паромовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2024 року Акціонерне товариство «Сенс-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 27 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 501316200, відповідно до умов якого, АТ Альфа-Банк» зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 576 210,46 грн..
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму кредитної заборгованості.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог Банку.
В апеляційній скарзі Акціонерного товариства «Сенс-Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доказом отримання позичальником кредиту готівкою є меморіальний ордер від 06 травня 2021 року. Апелянт вказує, сторонами були погоджені умови кредитного договору, про що вказує часткове виконання відповідачем взятих кредитних зобов'язань.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що згідно копії оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501316200, обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної від 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 банком запропоновано надати споживчий кредит типу «Кредит готівкою» у розмірі 600 000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26% річних, строк кредитування - 24 місяці.
ОСОБА_1 , відповідно до п.1 Оферти пропонує надати йому послугу з розрахунково-касового обслуговування в порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором.
Так, п. 2 Оферти містить посилання на те, що для повернення заборгованості за угодою використовується рахунок № НОМЕР_1 , сам кредит, відповідно до п. 3 Оферти надається Позичальнику для власних потреб, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 .
До вказаної оферти позивачем надано копію графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, анкету- заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту від 27 квітня 2021 року, заяву (акцепт) № 248.501316200.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 27 квітня 2021 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з непередбаченими збитками Страхувальника у разі несанкціонованого використання третіми особами поточного НОМЕР_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних Банку, суд першої інстанції виходив з недоведеності отримання відповідачем кредитних коштів. При цьому суд зазначив, що подані виписки по особовим рахункам відповідача не відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, оскільки за ними не можливо спостерігати рух коштів по рахунку, а з урахуванням відсутності належних первинних документів про видачу кредитних коштів у розмірах, встановлених відповідними договорами, такі виписки не можуть встановлювати обставини передачі кредитних коштів позичальнику. Крім того, суд зазначив, що виписка по особовому рахунку не містить даних про використання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 600 000,00 грн..
Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ст.ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторін.
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження заявлених позовних вимог, Банком були надані: копія графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, анкета- заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту від 27 квітня 2021 року, заява (акцепт) № 248.501316200.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 27 квітня 2021 року, які підписані особисто відповідачем по справі.
Крім того, Банком була надана копія заяви від 27 квітня 2021 року, за якою дружина відповідача - ОСОБА_2 дала безумовну, безвідкличну та повну згоду на укладення її чоловіком, з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі кредитного договору від 27 квітня 2021 року на отримання кредитних коштів у сумі 600 000,00 грн..
Вказане свідчить про безпідставність тверджень представника відповідача щодо неукладення останнім кредитного договору.
Відповідачем як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції не були надані належні докази на спростування заявлених позовних вимог, зокрема таких, як контррозрахунку, виписки про рахунку, інформації про те, що відповідач не отримував кредитних коштів.
Крім того, відповідачем не спростовано, що зазначені вище документи він не підписував.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази, зокрема, меморіальний ордер, оферта, паспорт споживчого кредиту, виписка по картковому рахунку та рахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують факт укладання договору та наявності заборгованості у розмірі 576 210,46 грн., з яких: 409 407,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 166 802,65 грн. - заборгованість по відсоткам.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Банку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 19 014,95 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» - задовольнити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» заборгованість за кредитним договором №501316200 від 27 квітня 2021 року у розмірі 576 210,46 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» судовий збір у розмірі 19 014,95 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 20 березня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова