Провадження № 22-ц/803/3065/25 Справа № 189/2255/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Доповідач - Макаров М. О.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Паромовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єланського Олега Геннадійовича на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Синельниківського відділу Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кирпа Владислава Вадимовича щодо відмови у скасуванні арешту на нерухоме майно, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Синельниківського відділу Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кирпа Владислава Вадимовича щодо відмови у скасуванні арешту на нерухоме майно.
В поданій скарзі просить зобов'язати Синельниківський відділ Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 17 травня 2019 року №59138583, номер запису про обтяження: 31590555 (спеціальний розділ).
Скарга мотивовано тим, що 04 вересня 2024 року під час отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Покровській державній нотаріальній конторі Конопат Н.А. дізналася, що на підставі постанови Покровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 17 травня 2019 року №59138583, до ОСОБА_2 застосовано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.
З приводу скасування даного арешту ОСОБА_1 звернулася до Синельниківського відділу Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якому підпорядковується Покровський ВДВС.
Листом від 08 серпня 2024 року №119206 за підписом начальника Синельниківського відділу Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Владислава Кирпи було повідомлено, що згідно даних АСВП спецрозділ на примусовому виконанні в Покровському РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №59138583 відкрите згідно виконавчого листа №189/816/17 виданого 27 березня 2018 року Покровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 28366,07 грн.
Матеріали вказаного вище виконавчого провадження знищені відповідно до п.2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 07 червня 2017 № 1829/5, в зв'язку з закінченням передбаченого терміну зберігання.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», заявниці було запропоновано звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Тобто, на думку заявниці та її представника, фактично допущено протиправну бездіяльність щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_2 , яку спадкоємець ОСОБА_2 - ОСОБА_1 вважає неправомірною.
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 , не була залучена стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останньої, вона не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвала суду мотивована тим, що в осаджувальній ухвалі суд першої інстанції взагалі не надав оцінку діям (Бездіяльності) суб'єкта оскарження стосовно не зняття з майна арешту та відмовив у задоволенні скарги з формальних підстав.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія постанови від 06 березня 2023 року про закінчення виконавчого провадження №59138583, якою начальником Покровського відділу ДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Барною Ю.А. було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №189/816/17, виданого 27 березня 2018 року Покровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення штрафу з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в розмірі 28366,07 грн. на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 , та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.9).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на все майно, яке належало ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Однак, 24 вересня 2024 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначеної у інформаційній довідці на майно ОСОБА_2 , у спеціальному розділі реєстру зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 31590555, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника №59138583, видана 17 травня 2019 року Покровським районним відділом ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області) (а.с.8).
На звернення ОСОБА_1 до Синельниківського відділу Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з приводу зняття арешту майна з боржника ОСОБА_2 , останню повідомили, що згідно даних АСВП спецрозділ на примусовому виконанні в Покровському РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №59138583, відкрите згідно виконавчого листа №189/816/17, виданого 27 березня 2018 року Покровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 28366,07 грн. Матеріали вказаного вище виконавчого провадження знищені відповідно до п.2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 07 червня 2017 № 1829/5, в зв'язку з закінченням передбаченого терміну зберігання. Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», заявниці було запропоновано звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна (а.с.10).
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 , не була залучена стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останньої, вона не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня
2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв'язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття з арешту з майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 , не була залучена стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останньої, вона не є суб'єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця, однак помилково розглянув скаргу по суті, а не закрив провадження у справі.
Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права заявника. Це право може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про зняття арешту із спадкового майна. За загальним правилом, вирішення питання про зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, безпосередньо впливає на права та інтереси сторін виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі
№ 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23) за позовом спадкоємця про зняття арешту з майна підкреслено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду
від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22 (провадження
№ 61-11005св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 459/2046/20 (провадження № 61-18675св21), від 14 лютого 2024 року у справі
№ 754/11116/22 (провадження № 61-14490св23).
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для розгляду скарги ОСОБА_1 , яка не є стороною виконавчого провадження, на дії і рішення державного виконавця, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту його права.
Що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 2-186/05.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єланського Олега Геннадійовича - задовольнити частково.
Ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року - скасувати.
Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Синельниківського відділу Державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кирпа Владислава Вадимовича щодо відмови у скасуванні арешту на нерухоме майно.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина ухвали проголошена 18 березня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова