Провадження № 22-ц/803/2758/25 Справа № 175/4316/19 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
20 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду, у складі судді Шаповалової І.С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту припиненими та стягнення моральної шкоди, -
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту та стягнення моральної шкоди, передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, з підстав, визначених положеннями п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за правилами положень ч.1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України, визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не встановлено законом. Оскільки на момент пред'явлення позову, позивач у справі ОСОБА_1 був зареєстрованиий за адресою: АДРЕСА_1 , дана справа не підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області, та підлягає направленню за територіальною підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для передачі справи на розгляд до іншого суду, оскільки у розумінні положень ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позивач звернувся до суду за правилами альтернативної підсудності, тобто за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, яке територіально відноситься саме до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки на момент пред'явлення позову проживав за адресою: АДРЕСА_2 , тому територіальна підсудність розгляду даної справи розповсюджується на Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, на що суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про передачу справи на розгляд до іншого суду. Вважає відповідь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, що надійшла до суду у грудні 2024 року, недостовірним доказом у справі, оскільки викладені в ній відомості, не відповідають дійсності, й суперечать відомостям, викладених у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 926290 від 26 листопада 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ “ПриватБанк» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту та стягнення моральної шкоди.
У листопаді 2019 року відділ адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області повідомив суд, що ОСОБА_1 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 знятий 25 жовтня 2016 року, у зв'язку із вибуттям за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.30).
Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 04 грудня 2024 року, ОСОБА_1 з 25 жовтня 2016 року по теперішній час, зареєстрований за наступною адресою: АДРЕСА_1 (т.6, а.с. 112).
Передаючи на розгляд до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу, суд першої інстанції виходив із наданої у грудні 2024 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 на момент звернення до суду з позовом, тобто 31 жовтня 2019 року, в якій зазначено про те, що позивач дійсно був зареєстрований по АДРЕСА_1 , тому справа не підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція (підсудність) визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
За загальним правилом, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю.
Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу.
Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян.
Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Положення ч.1 ст.27, ч.1 ст.28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до ст. 29 ЦК України і ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у розумінні яких, місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно із ч.ч. 7-9 ст. 187 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
З метою встановлення дійсного місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 , суд першої інстанції направив запит до відділу адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області, який 08 листопада 2019 року повідомив суд про те, що ОСОБА_1 з реєстрації за адресою по АДРЕСА_3 знятий 25 жовтня 2016 року та зареєстрованим станом на 08 листопада 2019 року не значиться.
Отримана судом інформація засвідчує останнє відоме місце проживання позивача на момент звернення до суду з цим позовом, який не мав реєстрації місця проживання, а зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , 22 листопада 2022 року, тобто вже після пред'явлення позову до суду.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що визначальним для визначення підсудності справи за таких обставин є встановлення судом останнього відомого зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання позивача.
Суд першої інстанції не врахував і не дотримався вищенаведеного, у зв'язку із чим помилково визначив підсудність цієї справи за зареєстрованим місцем проживання позивача по АДРЕСА_1 , та в порядку, передбаченому ст. 31 ЦПК України, передав справу на розгляд до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна