Провадження № 22-ц/803/3100/25 Справа № 180/1523/24 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Доповідач - Макаров М. О.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Паромовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький ГЗК») про визнання недійсним договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків.
Позов мотивовано тим, що з 2006 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із АТ «Марганецький ГЗК». Має загальний стаж роботи 21 рік 08 місяців 13 днів, за професією - 09 років 02 місяці 16 днів. Внаслідок перебування в трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_1 захворів на професійні захворювання. Звільнився з підприємства за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення ОСОБА_1 на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди. Представник АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» запросив позивача до себе та запропонував написати заяву на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що він не може потрапити на МСЕК, і розуміючи, що саме від АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 було запрошено в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», де він підписав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12422,37 гривень. На час підписання вказаного даного договору ОСОБА_1 витратив значні кошти на лікування і, розуміючи, що подальше зволікання з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, був вимушений погодиться на умови, запропоновані колишнім роботодавцем. Зазначений вище договір з підприємством він підписав під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.
29 вересня 2023 року було затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4, яким встановлено у ОСОБА_1 хронічні професійні захворювання у вигляді: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з периферичним ангіодистонічним синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким ступенем зниження слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Оглядом МСЕК позивачу встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежної організації праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. З вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров'я. У зв'язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Просив визнати недійсним договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 12 вересня 2023 року між головою правління АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» Алєксєєнком О.М. та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин, на вкрай невигідних умовах, з порушенням вимог статті 639 Цивільного кодексу України; стягнути з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків, у розмірі 170000,00 гривень; стягнути з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 15000 гривень та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року позов задоволено частково та ухвалено: визнати недійсним договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 12 вересня 2023 року між головою правління АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» Алєксєєнком О.М. та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для останнього обставин і на вкрай невигідних умовах, з порушенням вимог статті 639 Цивільного кодексу України; стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 гривень, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів; стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень; стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що договір про відшкодування моральної шкоди від 12 вересня 2023 року був укладений між сторонами під впливом збігу тяжких для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах. Тоді як для відповідача умови договору є вигідними, оскільки визначають відшкодування моральної шкоди в значно нижчому розмірі, ніж це робить суд.Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності - 65%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, а також грошове відшкодування відповідачем моральної шкоди розмірі 12422,37 грн. згідно договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 12 вересня 2023 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 120 000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року працював на підприємстві відповідача; 11 березня 2023 року звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.9-10).
12 вересня 2023 року між АТ «Марганецький ГЗК» та ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі договір, за умовами якого сторони погодили добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», на наступних умовах, зокрема:
1) ОСОБА_1 моральну шкоду від втрати здоров'я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», оцінює в розмірі 12422,37 грн.;
2) моральна шкода, яка завдана ОСОБА_1 унаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», за цим договором відшкодовується одноразово (а.с.19).
Згідно пункту 4 вказаного вище договору, АТ «Марганецький ГЗК в строк до 20 вересня 2023 року сплачує ОСОБА_1 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 1,5 відсотка, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме: 10000,00 грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім'я у AT «Банк Кредит Дніпро».
У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконання відповідачем усіх своїх зобов'язань за цим договором моральна шкода, пов'язана з втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань позивача, внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», вважається відшкодованою у повному обсязі.
На виконання умов зазначеного договору 20 вересня 2023 року відповідач перерахував ОСОБА_1 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, що підтверджується платіжною інструкцією.
28 вересня 2023 року складено акт за формою П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння). Відповідно до вказаного акту П-4 ОСОБА_1 працював в умовах впливу шкідливих факторів 09 років 02 місяці 17 днів, має такий діагноз: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з периферичним ангіодистонічним синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким ступенем зниження слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Професійні захворювання виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалість технології видобутку руди, недосконалості технології видобутку руди, підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу (а.с.20-22).
Первинним оглядом МСЕК 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 було визначено третю групу інвалідності з 20 листопада 2023 року, 65% втрати професійної працездатності: 30% радикулопатія, 20% по вібраційній хворобі, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість (а.с.23).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що договір про відшкодування моральної шкоди від 12 вересня 2023 року був укладений між сторонами під впливом збігу тяжких для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах. Тоді як для відповідача умови договору є вигідними, оскільки визначають відшкодування моральної шкоди в значно нижчому розмірі, ніж це робить суд.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 233 ЦК України).
Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є: а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №507/1084/17.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Крім того, у постанові від 25 липня 2018 у справі №487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об'єктивній та суб'єктивній стороні. Отже, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.
Доводи апеляційної скарги АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про те, що відповідно до п.5 зазначеного договору при виконанні АТ «Марганецький ГЗК" усіх своїх зобов'язань моральна шкода, пов'язана з втратою здоров'я внаслідок виявлених захворювань Позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ "Марганецький ГЗК", вважається відшкодованою у повному обсязі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки на час укладення оспорюваного договору, позивач був звільнений з роботи; у той же час група інвалідності, відсоток втрати працездатності йому визначені не були, що обмежувало позивача у отриманні коштів у зв'язку із втратою здоров'я.
А отже рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності - 65%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, а також грошове відшкодування відповідачем моральної шкоди розмірі 12422,37 грн. згідно договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 12 вересня 2023 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 120 000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності - 65%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, а також грошове відшкодування відповідачем моральної шкоди розмірі 12422,37 грн. згідно договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 12 вересня 2023 року, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу здоров'я, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Інші наведені у апеляційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 18 березня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 20 березня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова