Справа № 132/4134/24
Провадження №1-кп/132/288/25
Вирок
Іменем України
19 березня 2025 року місто КАЛИНІВКА
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020220000426 від 25 листопада 2024 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калинівка Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдата, стрільця-снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, не судимого в силу статті 89 КК України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_3 - будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді стрільця-снайпера 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у порушення вимог ст.ст.11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.3 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ст.ст.6, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, за наступних обставин. Так, ОСОБА_3 - 21.11.2024 року перебуваючи за місцем проживання в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, маючи умисел на незаконне придбання психотропних речовин без мети їх збуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, використовуючи мережу Інтернет, через сайт «paxan.vin», шляхом перерахунку грошових коштів на електронний рахунок, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,9666г. Вподальшому, 25.11.2024 року близько 13год.25хв. ОСОБА_3 продовжуючи свою протиправну діяльність, перебуваючи у відділенні № 1 ТОВ «Нова Пошта», розташованому за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, місто Калинівка, вулиця Незалежності, будинок № 1-Б, забрав поштове відправлення з придбаною ним психотропною речовино, однак під час залишення цього відділення, був помічений співробітниками відділу кримінальної поліції відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області, і при спілкуванні з ними, усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на зберігання психотропних речовин будуть викриті, повідомив, що при собі має психотропну речовину - амфетамін. Надалі, ОСОБА_3 добровільно видав зазначеним працівникам органу Національної поліції поліетиленове пакування, всередині якого знаходилась психотропна речовина - обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,9666г.
Частиною першою статті 302 КПК України передбачено, що встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Як свідчать матеріали кримінального провадження № 12024020220000426 від 25 листопада 2024 року, під час досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв'язку із чим, прокурором у порядку, передбаченому частиною першою статті 302 КПК України, надісланий до суду обвинувальний акт, в якому викладене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
На підтвердження даних обставин, до обвинувального акта в передбаченому законом порядку додані:
заяву підозрюваного, складену в присутності захисника, щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні;
матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Відповідно до частини другої статті 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Згідно частини третьої статті 381 КПК України, спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, беручи до уваги, що прокурором надісланий до суду обвинувальний акт, в якому викладене клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
За положеннями частин першої, другої статті 382 КПК України, суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, повністю доведена.
Положення частини 2 статті 50 КК України встановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Відповідно до змісту статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесене до кримінального проступку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12024020220000426 від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Калинівка Калинівського району Вінницької області, є громадянином України, має базову загальну середню освіту, одружений, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом, стрільцем-снайпером 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 29.11.2024 року, ОСОБА_3 на даний час в силу статті 89 КК України вважається особою, яка не має судимостей. Як свідчать зазначені відомості, ОСОБА_3 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
За довідкою-характеристикою, виданою 28.11.2024 року виконавчим комітетом Калинівської міської ради Вінницької області, матеріалами компрометуючого характеру відносно ОСОБА_3 міська рада не володіє.
Як слідує з консультативних висновків спеціалістів, складених 27.11.2024 року Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_3 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування визначено обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 : щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання, під час досудового розслідування не встановлено.
Статтею 66 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз'яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 : визнання вини; щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Санкція частини 1 статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.
Первинним етапом повинна бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду і розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 290/932/19 зазначив, що призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин. У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статей КК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, наявності декількох пом'якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, суд приходить до висновку щодо призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000грн.00коп.
При визначенні даного виду та розміру покарання, судом враховано, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (абзац п'ятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення).
Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03) (рішення Конституційного Суду від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).
З урахуванням вищенаведеного, визначене даним вироком покарання, відповідає принципам справедливості.
Відповідно до частини дев'ятої статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме уламки глиняної статуетки та згорток зеленого кольору із вмістом порошкоподібної речовини, які відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 25.11.2024 року, передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.
Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Відповідно до пункту 1 вказаної норми гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
У відповідності з вимогами частини 10 статті 100 КПК України, під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.
Згідно з вимогами статті 374 КПК України, у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Відповідно до частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна обвинуваченого чи у передбачених КК України у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду від 25.11.2024 року, у ОСОБА_3 був виявлений та вилучений мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», за допомогою якого він через мережу Інтернет замовляв, оплачував та отримував незаконно придбану ним психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, про що зазначено ним у письмовому поясненні від 25.11.2024 року, протоколі допиту підозрюваного від 26.12.2024 року, а також слідує із протоколу огляду речей від 25.11.2024 року, а саме мобільного телефону марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», в якому були виявлені сліди цього кримінального правопорушення.
Даний мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 25.11.2024 року, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, на який ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 28.11.2024 року у справі №132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/627/24), був накладений арешт.
З урахуванням наведеного встановлено, що мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», використовувався обвинуваченим ОСОБА_3 в якості засобу (знаряддя) для вчинення цього кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне при призначенні покарання обвинуваченому за ч.1 ст.309 КК України, застосувати конфіскацію засобу (знаряддя) для вчинення зазначеного кримінального правопорушення - мобільного телефону марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», який належить ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, на вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно накладався арешт, а саме на мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro» /ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 28.11.2024 року у справі № 132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/627/24)/; уламки глиняної статуетки та згорток зеленого кольору із вмістом порошкоподібної речовини /ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 28.11.2024 року у справі № 132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/628/24)/.
З урахуванням вимог процесуального закону, та беручи до уваги, що в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 28.11.2024 року у справі №132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/627/24), та від 28.11.2024 року у справі № 132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/628/24).
Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно з пінкту 2 частини 4 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.
За роз'ясненнями, викладеним в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Витрати на залучення експерта згідно висновку експерта № СЕ-19/102-24/23405-НЗПРАП від 27.11.2024 року у розмірі 3183грн.60коп., підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого в ході досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Керуючись ст.ст.302, 368, 370, 374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000грн.00коп.
Речові докази, вилучені в ході розслідування кримінального провадження, а саме уламки глиняної статуетки та згорток зеленого кольору із вмістом порошкоподібної речовини, які відповідно до постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 25.11.2024 року, передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, знищити.
В порядку ч.9 ст.100 КПК України, ст.ст.96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження - мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro».
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 28.11.2024 року у справі № 132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/627/24) на мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», а також ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 28.11.2024 року у справі № 132/3731/24 (номер провадження 1-кс/132/628/24) на уламки глиняної статуетки та згорток зеленого кольору із вмістом порошкоподібної речовини (згідно висновку експерта від 27.11.2024 року № СЕ-19/102-24/23405-НЗПРАП - психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,9666г.) - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку експерта № СЕ-19/102-24/23405-НЗПРАП від 27.11.2024 року у розмірі 3183грн.60коп.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя