Провадження № 22-ц/803/3566/25 Справа № 186/1855/24 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
20 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Янжула С.А.),
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 324225837 від 19.11.2021 року у розмірі 42729,60 грн., яка складається з наступного: 12000 грн. - заборгованість по кредиту,30729,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненко А.І., та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Обґрунтовує скаргу тим, що на підтвердження переходу права вимоги позивач надав бланки додатків до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №1 до договору факторингу №30/1023/01 від 30 жовтня 2023 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №324225837 від 19 листопада 2021 року на загальну суму заборгованості 42 729,60 гривень, де 12 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 30 729,60 гривень - заборгованість по відсоткам.
Договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
ОСОБА_2 просив заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить 42729,60 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 = 90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено що 19 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису укладено договір кредитної лінії №324225837, відповідно до умов якого Кредитодавець - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 19 грудня 2021 року. Сторони погодили, що строк дисконтного періоду та, відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного пільгового періоду оплати всіх фактично рахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінету чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. За користування кредитом здійснюється нарахування процентів, розмір яких становить 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка) (п.1.9.1) та 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за час користування ним (індивідуальна процентна ставка) (п.1.9.2).
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV544SG, який 19 листопада 2021 року о 20:00:31 год. відповідач ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.
До матеріалів позовної заяви долучена Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 19 листопада 2021 року, яка містить інформацію про анкетні та персональні дані позичальника ОСОБА_1 , та номер картки - НОМЕР_1 .
Відповідно до платіжного доручення від 19 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 12 000,00 гривень на картку 4731-18ХХ-ХХХХ4822, призначення платежу: згідно договору №324225837 від 19 листопада 2021 року, отримувач ОСОБА_1 , що також підтверджується довідкою від 08 серпня 2024 року АТ "Таскомбанк".
Паспорт споживчого кредиту продукту "Смарт" до Договору №324225837 від 19 листопада 2021 року містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 24 листопада 2021 року.
Також, матеріали справи містять Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Проте, вказані паспорт та Правила не містять підпису відповідача, тобто не містять ані алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ані електронного цифрового підпису, ані аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) відповідача.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2).
Відповідно до укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року: №19 від 28 листопада 2019 року; №26 від 31 грудня 2020 року; №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 31 грудня 2024 року. За додатковою угодою №26 від 31 грудня 2020 року сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
На підтвердження переходу права вимоги позивач надав бланки додатків до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників.
25 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №170 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №324225837 від 19 листопада 2021 року на загальну суму заборгованості 32 359,20 гривень, де 12 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 20 359,20 гривень - заборгованість по відсоткам. Сума фінансування - 4 800 гривень.
Відповідно до довідки від 02 жовтня 2024 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує, що 25 січня 2022 здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №324225837 від 19 листопада 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», згідно з укладеним договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 19 листопада 2021 року по 25 січня 2022 року, за кредитним договором №324225837 від 19 листопада 2021 року у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 32 359,20 гривень, де 12 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 20 359,20 грн - заборгованість за відсотками.
30 жовтня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) уклали Договір факторингу №30/1023/01, відповідно до п.8.2 якого строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку.
Водночас, на підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу №30/1023/01 від 30 жовтня 2023 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №1 до договору факторингу №30/1023/01 від 30 жовтня 2023 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №324225837 від 19 листопада 2021 року на загальну суму заборгованості 42 729,60 гривень, де 12 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 30 729,60 гривень - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості за період з 25 січня 2022 року по 30 жовтня 2023 року, за кредитним договором №324225837 від 19 листопада 2021 року у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 42 729,60 гривень, з яких: 12 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 30 729,60 гривень - заборгованість по відсотках.
30 вересня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Клієнт) уклали Договір факторингу №3009/24, відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту). Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору Відповідно до п.1.2. цього договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. За змістом п.3.1, 3.2, 3.3. договору загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором, становить 55 947 679,30 гривень. Ціна продажу за Договором становить 233 153,94 гривень, без ПДВ.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №3009/24 від 30 вересня 2024 року, який складено та підписано ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 1 664.
30 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр боржників до договору факторингу №3009/24 від 30 вересня 2024 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №324225837 від 19 листопада 2021 року на загальну суму заборгованості 42 729,60 гривень, де 12 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 30 729,60 гривень - заборгованість по відсоткам. Сума фінансування - 132 гривні.
Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором №324225837 від 19 листопада 2021 року позичальника ОСОБА_1 за період 30 вересня 2024 - 10 жовтня 2024, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 42 729,60 гривень, де 12 000 гривень - прострочене тіло, 30 729,60 гривень - прострочені відсотки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за договором №324225837 від 19 листопада 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс»,
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1 ст.633 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній направлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Разом з тим, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року боргові зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №324225837 від 19 листопада 2021 року року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та боржником ОСОБА_1 ще не виникло, то у первісного кредитора також не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі вищевказаного договору факторингу.
Крім того, на час укладення такого Договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
На підтвердження передання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проміжному кредитору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача за Кредитним договором позивач надав Витяг з реєстру прав вимоги, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Водночас, пунктом 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку. Вказаною формою реєстру прав вимог передбачено, що згідно пункту 1 на умовах Договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників (відповідні права вимоги мають бути вказані у таблиці, що містить такі стовпці: №, ПІБ Боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та дата кредитного договору, заборгованість по основному боргу (тіло кредитну) (грн.), заборгованість по відсотках (грн.), Загальна заборгованість (грн.), сума фінансування (грн.).
Пунктом 5 вказаної форми передбачено, що даний Реєстр прав вимоги набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, вказаної на його початку та є невід'ємною частиною договору.
Проте такого Реєстру прав вимоги, оформленого відповідного до вказаного додатку, зокрема, підписаного сторонами договору факторингу, позивачем не надано, а наданий витяг не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - директором ТОВ «Таліон Плюс» та не відповідає вимогам, встановленим договором факторингу щодо форми реєстру прав вимоги, отже не підтверджує переходу права вимоги за Кредитним договором, укладеним з відповідачем, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Разом з цим, виходячи з умов договору, таке право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання Договору, з 28 листопада 2018 року і діяло на майбутнє, але в межах строку дії Договору, тобто з 28 листопада 2018 року по 28 листопада 2019 року. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності.
Кредитний договір №251052990укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 датований 19.11.2021 року, тобто після закінчення дії договору факторингу №28/1118-01. Витяг з реєстру прав вимоги № 175 датовано 05 травня 2022 року, тобто також після закінчення дії договору факторингу № 28/1118-01, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором, поза межами строку дії договору факторингу.
Позивач не посилався та не доводив обставин пролонгації дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. До позовної заяви відповідних доказів не долучав.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як і за іншими договорами факторингу.
При цьому розділом 3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено «Фінансування та порядок розрахунків». Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання Додаткової угоди. Згідно п.3.1.2 фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. А пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Аналогічні положення передбачено також у договорі факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Таліон Плюс».
Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують правильних висновків суду. Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Однак позивачем не надано Реєстру прав вимоги, оформленого та підписаного відповідно до договору факторингу, а також доказів на підтвердження оплати за договором факторингу.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення.
Заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська