Провадження № 22-ц/803/631/25 Справа № 932/15338/19 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О.В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, відновлення становища, яке існувало до порушення, та зобов'язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Приходченко О.С.),
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, відновлення становища, яке існувало до порушення, та зобов'язання вчинити певні дії, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним наказ (розпорядження) Голов АПУ Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради № 170 від 13 жовтня 2016 року про видачу ОСОБА_3 будівельного паспорта «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 »;
визнати недійсним повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » № ДП 067163211571, зареєстроване 16 листопада 2016 року УДАБК Дніпровської міської ради; визнати об'єкт «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » самочинним будівництвом;
визнати декларацію № ДП 141200971017 про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстровану 06 квітня 2020 року УДАБК Дніпровської міської ради, недійсною;
усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення ОСОБА_3 перебудови об'єкту самочинного будівництва індивідуального житлового будинку, забудованого за адресою: АДРЕСА_3 , у спосіб, не пов'язаний з його знесенням; судові витрати стягнути з відповідача.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, відновлення становища, яке існувало до порушення, та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без належної оцінки доказам наявних в матеріалах справи.
Мотивує скаргу тим, що суд не врахував наявні в матеріалах справи, письмові докази які беззаперечно вказували на протиправність дій ОСОБА_3 при здійсненні будівництва будинку з грубим порушенням протипожежних та екологічних норм на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою позивача, на якій розташована господарська будівля ІІІ ступеню вогнестійкості.
Вказує, що експертом було встановлено грубі порушення вимоги відповідачем при складанні робочого проекту, отриманні будівного паспорта, та здійснені будівельних робіт з істотним порушенням будівельних норм і правил будівництва.
Наголошує на тому, що під час розгляду справи представник позивача звертав увагу, що повідомлення про початок будівництва відповідачем, було скасовано Наказом Інспекції від 16.07.2014 року № 100.
ОСОБА_3 здійснював будівельні роботи за відсутності відповідних дозвільних документів необхідних для здійснення таких робіт.
Матеріали справи не містять письмового доказу про набуття права власності на збудований житловий будинок..
Також зазначає, що відсутня письмова згода співвласника земельної ділянки на забудову.
ОСОБА_2 просив рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вона мотивує, тим, що місцевий суд ретельно дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення сторін, встановив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, адже діюче законодавство не надає особі такої можливості, як заявив позивач ОСОБА_1 .
Будівельний паспорт не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. В судовому засіданні позивач не вказав яке саме його цивільне право порушене відповідачем, а наполягав тільки на порушенні процедури видачі будівельного паспорту у зв'язку з начебто відсутністю на це його згоди, як співвласника будинку та надвірних споруд, хоча сам визнав, що власноруч давав цю згоду.
Протягом 2016-2020 років відповідач ОСОБА_3 будував свій будинок і завершив у 2020 році, отримавши декларацію ДП № 141200971017 від 06.04.2020 року (є в матеріалах справи). Роки побудови будинку також підтверджені відомостями про це в технічному паспорті (є в матеріалах справи). Тому житловий будинок відповідача ОСОБА_3 не може вважатися самочинним будівництвом, адже побудований з чітким дотриманням всіх норм діючого законодавства.
ОСОБА_4 просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Коломоєць С.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду без змін.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 квітня 2011 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 3-693, ОСОБА_1 належить 47/100 частин домоволодіння АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 8), право власності на які у встановленому порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради (т. 1 а.с. 8 оберт).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 квітня 2011 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 3-699, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0369 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 квітня 2011 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 3-697, ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:08:111:0020, площею 0,0013 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10).
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 001587 від 17 липня 2012 року, виданого управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, земельній ділянці площею 0,0369 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 квітня 2011 року належить ОСОБА_1 , присвоєно кадастровий номер 1210100000:08:111:0002 (т. 1 а.с. 11).
17 липня 2012 року ОСОБА_1 управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області було видано державний акт серії ЯК № 326261 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:08:111:0020, площею 0,0013 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12).
На підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Семенюком В.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 4152, ОСОБА_3 належить 53/100 частин домоволодіння АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 78), право власності на які у встановленому порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради (т. 1 а.с. 79).
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 090134 від 18 лютого 2005 року, виданого управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, земельній ділянці площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2003 року належить ОСОБА_3 , присвоєно кадастровий номер 1210100000:08:111:0021 (т. 1 а.с. 80).
21 травня 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував в Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області повідомлення ДП 06212078118 про початок виконання будівельних робіт (т. 1 а.с. 114).
11 липня 2014 року Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області Петрову Р.В. винесено припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт (т. 1 а.с. 138-139) у зв'язку з неотримання будівельного паспорту на об'єкт будівництва.
13 жовтня 2016 року ГоловАПУ департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 видано будівельний паспорт будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 132).
16 листопада 2016 року ОСОБА_3 в УДАБК Дніпропетровської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 142-144).
Актом УДАБК Дніпровської міської ради № 55 від 20 червня 2019 року за результатами позапланової заходу державного нагляду про дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 183-192) встановлено відсутність порушень законодавства, про що листом № Ш-15/2 від 21 червня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 1 а.с. 182).
Постановою Верховного Суду № 205/7145/16а від 06 лютого 2020 року касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, якою скасовано постанову № 71/Д від 08 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, залишено без змін (т. 1 а.с. 193-205).
06 квітня 2020 року ОСОБА_3 зареєстрував в Управлінні ДАБК Дніпровської міської ради декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта - індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 2-4).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3918/3919-22 від 29 листопада 2023 року (т. 3 а.с. 52-60) збудований двоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , не відповідає проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; ступінь вогнетривкості господарського блоку за адресою: АДРЕСА_2 , належить до ІІІ ступеню вогнетривкості; протипожежна відстань між житловим будинком і господарським блоком становить 1,39 м., з урахуванням карнизного звису - 0,89 м.; затемнення земельної ділянки через зведення будинку не допускається; об'ємно-планувальне рішення будинку по АДРЕСА_3 , до межі суміжної земельної ділянки не відповідає проекту, виконаному ТОВ «Світязь», та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, не відповідає будівельному паспорту в частині розташування на місцевості, площею забудови та планувальним рішенням.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ані наказ (розпорядження) ГоловАПУ Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради № 170 від 13 жовтня 2016 року про видачу ОСОБА_3 будівельного паспорта, ані повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 » № ДП 067163211571, зареєстроване 16 листопада 2016 року УДАБК Дніпровської міської ради, не є правочинами, тому визнання їх недійсними є неналежним способом захисту, а також вказав, що визнання об'єкту будівництва у судовому порядку самочинним теж ж неналежним способом захисту.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, до того ж вважає за необхідне додати наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.
Сам по собі факт будівництва будинку з порушенням проектно-технічної документації не свідчить про порушення прав позивача, які підлягають захисту в обраний ним спосіб.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робі у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
Відповідно ч. 8 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду. У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.
На підставі частин першої-четвертої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.
Пунктом 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» (далі - Закон № 1817-VІІІ) визначено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об'єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.
За змістом пункту 3 цього розділу Закону № 1817-VІІІ зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/ або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт; 2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 4) скасування містобудівних умов та обмежень; 5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта; 6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 14 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, (далі - Порядок) у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкта або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п'яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Інспекція скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Про скасування реєстрації декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування. Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Згідно з абзацом десятим пункту 5 Порядку у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації повідомлення інформація, яка зазначалася в ньому, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у повідомленні), наведених у повідомленні, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення підлягає скасуванню Інспекцією.
Отже, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт можливо лише, якщо буде встановлено наявність у декларації недостовірних даних або розбіжностей, які дають підставу вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що об'єкт необхідно вважати самочинним будівництвом, зокрема, за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об'єкт будується без належно затвердженого проекту з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/16382/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/6988/16, від 15 липня 2020 року у справі № 826/1419/18.
Як вже було встановлено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, 21 травня 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував в Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області повідомлення ДП 06212078118 про початок виконання будівельних робіт (т. 1 а.с. 114).
11 липня 2014 року Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області Петрову Р.В. винесено припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт (т. 1 а.с. 138-139) у зв'язку з неотримання будівельного паспорту на об'єкт будівництва.
13 жовтня 2016 року ГоловАПУ департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 видано будівельний паспорт будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 132).
16 листопада 2016 року ОСОБА_3 в УДАБК Дніпропетровської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 142-144).
Актом УДАБК Дніпровської міської ради № 55 від 20 червня 2019 року за результатами позапланової заходу державного нагляду про дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 183-192) встановлено відсутність порушень законодавства, про що листом № Ш-15/2 від 21 червня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 1 а.с. 182).
Постановою Верховного Суду № 205/7145/16а від 06 лютого 2020 року касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, якою скасовано постанову № 71/Д від 08 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 188-42 КУпАП, залишено без змін (т. 1 а.с. 193-205).
06 квітня 2020 року ОСОБА_3 зареєстрував в Управлінні ДАБК Дніпровської міської ради декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта - індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 2-4).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держархбудінспекція виключає з реєстру запис про реєстрацію повідомлення не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, за рішенням суду, що набрало законної сили.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю виключно за наявності однієї з підстав, наведених у статтях 35, 36 та 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт. При цьому однією з підстав для скасування відповідного права є виявлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень або наведення недостовірних даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих та будівельних робіт. Тобто виявлення вказаних порушень здійснюється саме під час проведення перевірки суб'єкта містобудівної діяльності (аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16 і від 22 січня 2019 року у справі № 826/17907/17).
Судом установлено, що органом державного архітектурно-будівельного контролю не вирішувалося питання про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт.
Вирішуючи спір, суди належним чином дослідивши надані сторонами докази дійшли правильного висновку, що відповідач на законних підставах здійснює будівництво споруди. Проведення будівельних робіт замовником з відхиленням від проектних рішень саме по собі не свідчить про порушення прав позивача таким будівництвом чи про наявність будь-яких порушень в діях Державної архітектурно-будівельної інспекції під час проведення реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та не може слугувати підставою для скасування такого повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Крім того, спірне будівництво здійснюється відповідачем на належній йому на праві власності земельній ділянці на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки,
У судовому засіданні апеляційного суду відповідачем ОСОБА_3 було надано докази, які приймаються судом, як такі, що не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, оскільки були отримані вже на стадії апеляційного розгляду, а саме:
-витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;
-схема розташування ідентифікатора об'єкта будівництва;
-технічний паспорт, дата формування документа 04 лютого 2025 рік;
-рішення виконкому Дніпровської міської ради від 05.11.2024 року №16-5/11 «Про присвоєння житловому будинку адреси» - Ковельська, 46-А (Новокайдацький район).
Вищезазначеними доказами підтверджується реєстрація закінчення будівництва та присвоєння адреси без наявних порушень.
Належних і достатніх доказів на підтвердження порушення своїх прав позивачем у порушення вимог статті 81 ЦПК України суду не надано.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову, оскільки позивачем оскаржується будівельний паспорт та повідомлення про початок будівництва, які ні є правочинами, оскільки їх скасування не призведе до відновлення порушеного права, у даному випадку передбачено саме скасування містобудівних умов за заявою замовника, а у даному випадку, як вказав суд першої інстанції, даної вимоги заявлено не було, а суд не може вийти за межі позовних вимог.
Що стосується решти позовних вимог, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеністю позивачем його порушеного права з боку відповідача.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.
Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Позивачем належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2025 року.
Головуючий-суддя О.В. Халаджи