Провадження № 22-ц/803/1039/25 Справа № 190/968/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року в цивільній справі номер 190/968/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,
У травні 2024 року до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 06.02.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/123640/3161/73, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 45000 доларів США строком на 72 місяців, починаючи з 06.02.2007 року по 05.02.2013 року зі сплатою 13,50% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 02 березня 2009 року було укладено договір поруки №014/112115/3161/73/2, за умовами якого останній добровільно взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року у цивільній справі №2-495/10 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Бацк Аваль» 692683,27 грн в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором. В подальшому на виконання вищезазначеного судового рішення судом видано виконавчий лист, який банком подано для примусового виконання судового рішення до Державної виконавчої служби.
18.12.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерним товариством «Оксі Банк» був укладений договір відступлення права вимоги №114/2-28, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив), а АТ «Оксі Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/123640/3161/73 та до ОСОБА_2 за договором поруки від 02.03.2009 року №014/112115/3161/73/2. Факт набуття права вимоги ВАТ «Оксі Банк» підтверджується платіжним дорученням №1402 від 18.12.2019 року та витягом з Реєстру боржників №1 від-26.12.2019 року до Договору відступлення права вимоги №114-2/28 від 18.12.2019
року.
В подальшому 18.12.2019 року між Акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №114/2-28-1, відповідно до умов якого ВАТ «Оксі Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/123640/3161/73, та до ОСОБА_2 за договором поруки від 02.03.2009 року №014/112115/3161/73/2. Факт набуття права вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підтверджується платіжним дорученням №59 від 18.12.2019 року та витягом з Реєстру боржників №1 від 26.12.2019 року до договору відступлення права вимоги №114-2/28-1 від 18.12.2019 року. Таким чином згідно з умовами договору відступлення права вимоги від 18 грудня 2019 року позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року, також по виконанню зобов'язань боржника за рішенням суду та виконавчому провадженню.
Право ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за договором відступлення права вимоги до ОСОБА_1 вже встановлювалось П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області під час розгляду справи №2-495/10 за заявою ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження та за результатами судового розгляду. Ухвалою від 21 січня 2022 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме змінено первісного стягувана ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
За таких обставин, станом на 23.02.2022 року, зважаючи на невиконання відповідачами своїх зобов'язань встановлених рішенням, що ухвалив П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області від 19.10.2010 року по справі №2-495/10, котрим з відповідача стягнуто заборгованість в розмірі 692683,27 грн та, враховуючи період за котрий здійснюється розрахунок, з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року: розмір 3% річних за вказаний період складає 101461,07 грн, розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 275687,94 грн, що разом дорівнює 377149,01 грн.
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості у розмірі 377149,01 грн, яка складається із заборгованості за ставкою 3% річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 101461,07 грн та інфляційних втрат за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 275687,94 грн, а також судовий збір.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - відмовлено в повному обсязі.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області №190/968/24 від 11.09.2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів судові витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00 грн.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та постановленим з невірним застосуванням норм матеріального права та без додержання норм процесуального права.
У цивільній справі, що переглядається, основна вимога кредитора вже захищена у судовому порядку рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року у цивільній справі №2-495/10, за яким з відповідачів стягнуто суму заборгованості, а отже зобов'язання не можна вважати натуральним. При цьому та обставина, що ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про поновлення строків пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до виконання, не має правового значення, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідач, не надав суду докази, які б спростовували, як факт невиконання рішення суду про стягнення заборгованості до договором кредиту і забезпечення, так і розрахунок (спосіб та метод) нарахування 3% річних та інфляційних втрат застосований позивачем, що є процесуальним обов'язком боржника.
Пропуск строку пред'явлення виконавчого документу до виконання не має значення для вирішення зазначеної справи, оскільки має факт наявності вже захищеної судом вимоги кредитора у вигляді рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили та не виконане відповідачами.
Висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у даній цивільній справі.
Вартість наданих послуг із правової допомоги складає 30000,00 грн, в котрий відповідно включено правову допомогу у розмірі 15000,00 грн по захисту інтересів позивача в Дніпровському апеляційному суді по розгляду апеляційної скарги на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області №190/968/24 від 11.09.2024 року.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митошоп В.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив в задоволені апеляційної скарги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відмовити, а рішення суду - залишити в силі.
28.09.2011 року за дозволом банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підтверджується копією договору про врегулювання заборгованості від 28.09.2011 року, автомобіль було продано та кошти в сумі 10494,17 доларів США було внесено на рахунок банку, що підтверджується копією договору №262082343652 від 26.09.2011 року на відкриття та ведення валютного поточного рахунку, копією платіжного доручення №OS2P16288 від 28.09.2011 року про перерахунок ОСОБА_1 на рахунок банку 10494,17 доларів США, окрім цього з рахунку ОСОБА_1 списувалися кошти в рахунок погашення кредиту, але у відповідача не залишилися документи в підтвердження вказаних взаєморозрахунків.
Вказані обставини підтверджуються і діями банку, який не пред'являв до виконання виконавчі листи згідно з рішенням суду від 19.10.2010 року, що підтверджується ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 року, яке набрало законної сили 13.03.2023 року, про відмову ТОВ «ФК'Профіт Капітал» в поновлені строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки судом було встановлено, що виконавчі листи банк отримав ще 20.12.2010 року і ніяких дій по їх зверненню до виконання не виконував (пропустив строки звернення їх до виконання і не намагався їх поновити оскільки кредит був погашений), і як наслідок на теперішній час позивач має натуральне зобов'язання, про що було заявлено представником відповідача в судовому засіданні. Посилання позивача на те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звертав виконавчий лист до виконання, не відповідає дійсності.
Позивачем не доведено факт невиконання відповідачами заочного рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 року первісному кредитору, наявність заборгованості на дату укладення договору відступлення права вимоги, а саме 18.12.2019 року та її розмір.
Відсутні підтвердження стосовно того, чи вчинялися будь-які дії щодо пред'явлення виконавчого листа до виконання. Відсутні дані, що боржник мав у передбаченому законом порядку можливість виконати судове рішення у добровільному порядку і не виконав його у такий спосіб. Немає доказів, що такий тривалий термін порушення грошового зобов'язання був допущений з вини боржника.
Враховуючи, що судовим рішенням у даній справі, яке набрало законної сили, відмовлено стягувачу у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, тобто його вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов'язання.
Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що позивачем не доведено позовні вимоги, не зазначено фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому він вважає необґрунтованими вимоги
представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі та витрати по оплаті судового збору.
Відповідач повідомляє, що ним не було понесено і не планується понесення судових витрат у зв'язку з розглядом справи.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Митошоп В.М. апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 190, 191), представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 202-204).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 201).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з'явилися.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 06 лютого 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/123640/3161/73, відповідно до якого відповідачу видано кредит в розмірі 45000,00 доларів США строком з 06.02.2007 року по 05.02.2013 року зі сплатою 13,50% річних за користування кредитом (а.с. 59-61зв).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки б/н від 02.03.2009року, за яким останній поручився та прийняв на себе солідарну відповідальність у разі невиконання позичальником умов кредитного договору (а.с. 62-62зв).
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 року по справі №2-495/10 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 692683,27 грн в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, а також стягнено судові витрати (а.с. 6-7).
Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-28 від 18.12.2019 року (а.с. 10-14).
Окрім того, між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-28-1від 18.12.2019 року (а.с. 15-18).
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 року, - заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «Профіт Капітал» у справі 2-495/10 за позовом «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 8-9зв).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1 від 26.12.2019 року до договору відступлення права вимоги №114/2-28-1 від 18.12.2019 року, АТ «ОКСІ БАНК» відступив (передав права вимоги) новому кредитору ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року (а.с. 74).
28.09.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року (для продажу автомобіля 3-особі) та договір №262082343652 на відкриття та ведення поточного рахунку (а.с. 63-65, 66).
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №OS2Р16288 від 28.09.2011 року ОСОБА_1 сплатив 10494,17 доларів США (83676,31 грн) на рахунок погашення кредиту від продажу заставного майна за кредитним договором 014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року (а.с. 67)
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 року, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про поновлення строків пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до виконання (а.с. 68-69).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що три проценти річних та інфляційні втрати позивачем нараховано до вимоги, яка існує в натуральному зобов'язанні.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 267 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Відповідно до статті 625 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц, зазначив, що «тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: (1) натуральним є зобов'язання - вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку…».
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №727/4474/17, від 23 жовтня 2021 року у справі №545/746/20, від 05 серпня 2022 року у справі №757/63074/19-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі №409/129/20.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі №285/3536/20, вказав «…що натуральним (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.
Задавненим є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.
Законодавець у п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника.
Також Верховний Суд наголосив, що зарахування, яке по своїй суті є замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
На думку Верховного Суду, очевидно, що аналогічний підхід має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні.
Пред'явлення кредитором тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності. Тим самим досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги.
Тобто складається доволі нерозумна ситуація: кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги без можливості для боржника заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги…».
Судом встановлено, що рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 року по справі №2-495/10 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 692683,27 грн в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.
28.09.2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року (для продажу автомобіля 3-особі) та договір №262082343652 на відкриття та ведення поточного рахунку.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №OS2Р16288 від 28.09.2011 року ОСОБА_1 сплатив 10494,17 доларів США (83676,31 грн) на рахунок погашення кредиту від продажу заставного майна за кредитним договором 014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року.
Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК» кладено договір відступлення права вимоги №114/2-28 від 18.12.2019 року.
Окрім того, між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-28-1від 18.12.2019 року.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1 від 26.12.2019 року до договору відступлення права вимоги №114/2-28-1 від 18.12.2019 року, АТ «ОКСІ БАНК» відступив (передав права вимоги) новому кредитору ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року.
Доказів пред'явлення до виконання виконавчого листа згідно з рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19.10.2010 року по справі №2-495/10 матеріали справи не містять.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 року, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про поновлення строків пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до виконання.
Зазначена ухвала не оскаржувалась і є такою, що набрала законної сили.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про те, що позовні вимоги не доведені, позивач не надав доказів пред'явлення виконавчого листа до виконання та того, що між банком та ОСОБА_1 не врегульовано заборгованість за кредитним договором №014/123640/3161/73 від 06.02.2007 року.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке в повній мірі відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» залишити без задоволення, рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 20 березня 2025 року.
Суддя: