Провадження № 22-ц/803/892/25 Справа № 185/4060/24 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро Дніпропетровської області цивільну справу №185/4060/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Шаповалова І.С., -
У квітні 2024 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Хорошилов І.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, в обґрунтування якого посилався на те, що ОСОБА_1 більше 20 років працювала на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», і стаж роботи у шкідливих умовах праці є більшим за 30 років. 11 жовтня 2019 року її було звільнено з роботи, у зв'язку із невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
За час роботи на даному підприємстві ОСОБА_1 отримала хронічні професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких вона працювала. Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технологічних процесів, сприяли розвитку професійних захворювань. Згідно висновку лікарсько- експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання, згідно з довідкою до акту огляду міжрайонної профпатологічної МСЕК, Серії 12 ААБ №564728 та довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності Серія 12 ААА №121439, їй сукупно встановлено 35% втрати професійної працездатності (30% - ХОЗЛ, 5% - туговухість), у зв'язку з чим вона перебуває на обліку і отримує страхові виплати в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в дніпропетровській області. Окрім цього, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 червня 2020 року, професійне захворювання виникло за таких обставин: запиленість повітря робочої зони, виробничий шум. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушена проходити лікування.
Вказує, що у зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються її нормальні життєві зв'язки, вона позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє її можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематично необхідністю отримання медичної допомоги. Зазначає, що вона постійно відчуває психічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стану. На даний час її самопочуття не поліпшується, негативні зміни у її житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає їй душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача їй має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у неї хронічного професійного захворювання.
Просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої їй в результаті професійного захворювання у розмірі 60 000 грн., без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. В задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір, а саме стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір в доход держави у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду змінити, зменшивши присуджену до стягнення суму відшкодування моральної шкоди до 35 000 грн., та розстрочити виконання судового рішення на п'ять місяців рівними частинами.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору та надана невірна оцінка доказам по справі. Окрім цього, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а з наданих позивачем доказів не можливо зробити висновок, що у позивача стійка втрата працездатності. Окрім цього, вважає, що судом першої інстанції не враховано вимоги розумності і справедливості (ст.23 ЦК України).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з'явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має 21 рік 10 місяців стажу роботи на підприємствах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». 11 жовтня 2019 року позивача звільнено з роботи, у зв'язку із невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримала хронічне професійне захворювання.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 17 червня 2020 року, позивачу встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, ЛН другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, тощо. Захворювання професійні.
Пункт 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин (гірничошахтне обладнання, двигуни, комбайни, тощо).
Згідно п.18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного від 10,0% до 70,0% в повітрі робочої зони в 3,6 раз перевищує ГДК. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 14 дБА; відносна вологість повітря 89%, при допустимому значенні - 75 % по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП3.3.1.095-2002.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 16 липня 2020 року позивачу встановлено 30% втрати працездатності сукупно, з яких: 25% - ХОЗЛ, 5% - туговухість.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 27 липня 2022 року позивачу встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та 35 % втрати працездатності сукупно, з яких: 30% - ХОЗЛ, 5%- туговухість. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним факт порушення відповідачем, як роботодавцем, на якого покладається обов'язок забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці, права позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, що полягало у перевищенні гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності та до виникнення хронічного професійного захворювання, та відповідно до заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків, з причини отримання внаслідок наведених факторів професійного захворювання, втрати працездатності на 35% та встановлення ІІІ групи інвалідності, що вимагає постійного лікування, тому відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 червня 2020 року, де зазначено причини виникнення професійного захворювання (див. вище у тексті).
Також актом огляду МСЕК від 16 липня 2020 року, згідно якого позивачу встановлено 30% втрати працездатності сукупно, з яких: 25% - ХОЗЛ, 5%- туговухість, та в подальшому, згідно довідки до акту огляду МСЕК від 27 липня 2022 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та 35 % втрати працездатності сукупно. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження її можливості вести активний спосіб життя, вона вимушена систематично отримувати медичну допомогу, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого остання змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло під час її перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало моральних страждань.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування з боку відповідача.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь її моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров'я позивача відбулось саме внаслідок її дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо вимоги відповідача про розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї.
Відповідно до положень ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
У своїй апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», при зверненні з вимогою про розстрочення виконання рішення суду посилається на тяжке фінансове становище та з метою запобігання банкрутства підприємства критичної інфраструктури, яке здійснює свою діяльність у військовий час, проте відповідачем не доведено, що матеріальні збитки підприємства настільки великі, що роблять неможливим виконання рішення суду.
Суд зазначає, що складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду і не є достатньою для розстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, вимога про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 12 червня 2024 року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Агєєв
Судді: Л.П. Никифоряк
Г.В. Новікова
Повне судове рішення складено 19.03.2025 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв