Провадження № 22-ц/803/3144/25 Справа № 220/1881/21 Суддя у 1-й інстанції - Дурач О. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
18 березня 2025 року м.Кривий Ріг
справа № 220/1881/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Старомайорський заклад загальної середньої І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Дурач О.А. у смт Велика Новосілка Донецької області та повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року,
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Старомайорського закладу загальної середньої І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради, третя особа Управління освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту Великоновосілківської селищної ради, про визнання дій неправомірними, зобов'язання виплатити заробітну плату за вимушений прогул.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 21 січня 1983 року по 28 серпня 2021 року позивач працювала на посаді директора Старомайорського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради.
У відповідності до вимог чинного законодавства з ОСОБА_1 було припинено безстроковий трудовий договір та одночасно 25 червня 2020 року укладено строковий трудовий договір з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, як з керівником закладу освіти, який отримує пенсію за віком, строком на один рік.
28 серпня 2021 року позивачка була звільнена з посади директора у зв'язку з закінченням строку трудового договору та такою, що не пройшла за конкурсом (копія трудової книжки та копія наказу додається).
Позивач зазначає, що вона через кожні п'ять років проходила курси підвищення кваліфікації, як вчитель історії і суспільствознавчих дисциплін та атестацію. Також вона нагороджена нагрудним знаком «Відмінник народної освіти», що підтверджується копіями атестаційного листа, посвідченням та свідоцтв про атестацію. Всі роки роботи на посаді директора позивач окрім основної роботи виконувала ще педагогічну роботу, викладаючи історію та суспільствознавчі дисципліни, з навантаженням згідно тарифікації. Відповідно до п. 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року №102, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.05.1993 року за №56 (далі - Інструкція 102) позивач, працюючи на посаді директора мала за тарифікацією 12 щотижневих годин навчального навантаження, за фахом, з історії та суспільствознавчих дисциплін (у сільській місцевості), що не являється сумісництвом. У зв'язку з виробничою необхідністю понад норму, з дозволу відділу освіти проводила викладацьку роботу з навчальним навантаженням від 1 до 6 годин на тиждень з погодинною оплатою праці, що не перевищувало 240 годин на рік. У вільний від основної роботи час, при можливості, години індивідуального навчання від 1 до 4 проводила за сумісництвом, за розкладом уроків, узгодженим з батьками, у суботу. За проведені навчальні години, оплата праці ОСОБА_1 проводилася понад основний посадовий оклад (ставку директора) у порядку, передбаченому відповідно для учителів, викладачів (за тарифікацією).
На виконання вимог чинного законодавства України Наказом №77-1 к від 15 червня 2021 року було подовжено подальші трудові відносини, як з вчителем історії та суспільствознавчих дисциплін ОСОБА_1 на термін з 29 серпня 2021 року по 28 серпня 2024 року (копія наказу додається) та укладено трудовий договір (копія додається).
Наказом № 44 від 12 травня 2021 року було затверджено посадову інструкцію заступника керівника закладу освіти (копія додається). Наказом № 79-8 від 29 червня 2021 року було покладено обов'язки директора школи з підготовки ЗЗСО до нового навчального року на ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, при укладенні трудового договору з ОСОБА_1 з іншої сторони виступала ОСОБА_2 , як заступник директора.
Директором Старомайорського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Єнею Г.М., ще до її призначення, вчинялися дії направлені на зниження авторитету ОСОБА_1 та психологічний тиск, що відображався у розповсюдженні нею негативної оцінки директорської і учительської діяльності Катерини Авксентіївни, в зрубі двадцятирічного ялівця на території Старомайорського ЗЗСО, які були висаджені позивачкою та перенесення техніки (комп'ютер, монітор) з кабінету історії до іншого кабінету без повідомлення про це Сургучової, як матеріально відповідальної особи. Такі дії змусили позивачку сумніватися в бажанні директора співпрацювати в подальшому з нею як вчителем, а тому позивач направила заяву про підтвердження дійсності наказу від 15 червня 2021 року.
Після цього було винесено Наказ № 85 від 16 серпня 2021 року про підтвердження заключения трудового договору від 15 червня 2021 року з вчителем пенсіонером ОСОБА_1 і Наказ № 85-1 від 16 серпня 2021 року про подовження подальших трудових відносини, як з вчителем історії та суспільствознавчих дисциплін ОСОБА_1 на термін з 29 серпня 2021 року по 28 серпня 2024 року та повторно укладено трудовий договір від 16 серпня 2021 року.
Позивачка зверталась до директора Старомайорського ЗЗСО І-ІІІ ступенів про тарифікацією за нею годин історії та суспільствознавчих дисциплін, проте отримала відмову, мотивовану відсутністю ваканту.
Також директором Старомайорського ЗЗСО І-ІІІ ступенів вчиняються дії по недопущенню ОСОБА_1 до виконання нею трудових обов'язків в супереч укладеним трудовим договорам.
Такі дії позивач вважає неправомірними та такими що порушують її конституційне право на працю. ОСОБА_1 на своє звернення до Управління освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту Великоновосілківської селищної ради отримала витяг з тарифікації про тижневе навантаження протягом 2020-2021 навчальних років ОСОБА_1 як вчителя, з якої вбачається навантаження у 14,5 годин, що підтверджує виконання позивачкою педагогічної роботи, викладаючи історію та суспільствознавчі дисципліни. Позивачка окрім основної роботи ще виконувала педагогічну, яка не є сумісництвом, а тому трудовий договір, під час роботи директором, на виконання роботи вчителя не укладався. Виконання педагогічної роботи відповідно до вимог чинного законодавства, за останні роки роботи, підтверджується наказами про розподіл годин індивідуального навчання та про тижневе навантаження вчителів Старомайорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у 2014-2015, 2016-2017, 2019-2020,2020-2021 навчальних роках. Згідно Класифікатора професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 28 липня 2010 року № 327 директор навчально-виховного закладу (середньої загальноосвітньої школи, спеціалізованої школи, гімназії, інтернату і т. ін.) (код професії 1210.1) та вчитель середнього навчально-виховного закладу (код професії 2.320/25157) є різними Професіями. Попередня тарифікація педагогічних працівників Старомайорського ЗЗСО І-ІІІ ступенів 2021-2022 навчальний рік була надана до відділу освіти Великоновосілківської селищної ради та затверджена начальником відділу освіти Пічахчі Л.І. (копія додається). Згідно попереднього тижневого навантаження на ОСОБА_1 як вчителя історії, правознавства та громадянської освіти, передбачалося навантаження у 16,5 годин. Листом відділу освіти Великоновосілківської селищної ради від 14.06.2021 року №01-24/355 підтверджується подання ОСОБА_1 документів про попереднє педагогічне навантаження працівників Старомайорського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів на 2021-2022 навчальні роки.
Також підтвердженням продовження подальших трудових відносин між ОСОБА_1 та Старомайорським ЗЗСО І-ІІІ ступенів є направлення на періодичний медичний огляд, який позивачка пройшла 31.08.2021 року як вчитель.
Проте, всупереч всьому вищезазначеному, хоча ОСОБА_1 була включена до попередньої тарифікації, з нею продовжено трудові відносини у відповідності до вимог чинного законодавства, але вона так і не була допущена до виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків. Незважаючи на неодноразові звернення спір в досудовому порядку врегулювати не вдалося.
На підставі навеедного вище позивач просила суд визнати дії Старомайорського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради по недопущенню ОСОБА_1 до виконання її безпосередніх трудових обов'язків неправомірними. Зобов'язати Старомайорський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради допустити ОСОБА_1 до виконання її безпосередніх трудових обов'язків як вчителя історії та суспільствознавчих дисциплін з навчальним щотижневим навантаженням згідно попередньої тарифікації у 16,5 годин. Зобов'язати Старомайорський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул з 01.09.2021 року по дату фактичного допуску до виконання її безпосередніх трудових обов'язків як вчителя історії та суспільствознавчих дисциплін з виплатою винагороди до «Дня вчителя».
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року в задоволенні позовниз вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на те, що судом перої інстанції прийнято рішення без належного вивчення матеріалів справи, без належної оцінки кожного доказу, а сам судовий розгляд був необ'єктивним, упередженим та неповним, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга, яка фактично повторює доводи, викладені позивачем в позовній заяв, мотивована зокрема тим, що суд першої інстанції обійшов нормативно-правові підстави звернення позивача, як учителя, до суду, натомість більшість часу, в судовому засіданні було використано на розгляд безпідставних заперечень відповідача.
Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог позивача даючи цінку оформленню ділової документації в освітньому закладі, хто проставляв номер наказів, преамбулі трудових договорів, що не відноситься до сфери діяльності вчителя і не являється предметом позову.
Крім того вказує, що за основу відмови в задоволенні позову були взяті суперечливі трактовки.
Суд безпідставно вважає необгрунтованими посилання на те, що позивач займала дві посади у закладі освіти: директора та вчителя.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Шеремета І.С., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У частині третій статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Як встановлено судом та вбачається з матералів справи, 21 січня 1983 року позивач була призначена на посаду директора Старомайорської СШ в порядку переводу з посади вчителя історії (запис трудової книжки № 10), 21 вересня 2005 року позивач була звільнена з даної посади за власним бажанням (запис трудової книжки № 110), 22 вересня 2005 року позивач була поновлена на посаді директора Старомайорської ЗОШ і_ІІІ ст. (запис трудової книжки № 12), 01 липня 2020 року з позивачем укладено строковий трудовий договір по 30 червня 2021 року (запис трудової книжки № 13), 28 серпня 2021 року позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з закінченням трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП (запис трудової книжки № 15).
У трудовій книжці позивача міститься відмітка (запис № 16) про продовження трудових відносин, як з вчителем історії та суспільствознавчих дисциплін від 29 серпня 2021 року. Як встановлено судом, дана відмітка зроблена позивачем після закінчення її повноважень, як директора за контрактом, в той час, як 29 серпня 2021 року директором призначено Єню Г.М.
На підставі наведенного вище суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вказаний запис внесений позивачем незаконно, без належних на те правових повноважень, та правильно вважав його недопустимим доказом подовження трудових відносин з позивачем.
Згідно наказу начальника Управління освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту № 101-к від 28 серпня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звільнено 28 серпня 2021 року з посади директора Старомайорського ЗЗСО і_ІІІ ст.
Як вбачається з наказу начальника Управління ОКСМС В. Кулаженко від 28 серпня 2021 року № 102-к, призначено ОСОБА_4 на посаду директора Старомайорського ЗЗСО І-ІІІ, з 29 серпня 2021 року, на підтвердження чього суду надано копію відповідного трудового договору.
12 травня 2021 року директором ЗЗСО Сургучовою К.А. наказом № 44 визнано такими, що втратили чинність посадові інструкції заступників директора з навчальної роботи від 01 жовтня 2014 року та з виховної роботи; затверджено посадову інструкцію заступника керівника Старомайорського ЗЗСО.
Вказана інструкція не погоджена з профспілковим органом.
Позивач зазначила, що внесла такі зміни у Інструкцію з метою вирішення питання про продовження трудових відносин із нею, вже як зі вчителем.
Пунктом 6.7 Інструкції, зокрема, визначено, що заступник керівника ЗЗСО виконує обов'язки керівника ЗЗСО в період тимчасової його відсутності чи непрацездатності та за наявності інших виняткових обставин. Виконання обов'язків керівника здійснюється відповідно до трудового законодавства і Статуту ЗЗСО на підставі наказу керівника чи його особистої заяви.
Натомість, відповідно до умов колективного договору, роботодавець зобов'язується забезпечити розроблення посадових інструкцій для всіх працівників навчального закладу та затвердити їх за погодженням з Профспілкомітетом (п. 2.1.4).
Позивач, як роботодавець, розробила умови вказаної інструкції, натомість не погодила вказану посадову інструкцію з Профспілкомітетом.
Також, п.2.1.7 Колективного договору передбачено обов'язок роботодавця відповідно до ваканта посад педагогічних працівників і допоміжного персоналу школи забезпечувати працевлаштування в навчальний заклад нових фахівців за отриманою ними спеціальністю. Пунктом 2.1.10 передбачено право роботодавця здійснювати прийняття та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 2.1.17 колективного договору, роботодавець зобов'язаний суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, застосовувати за погодженням зі профспілковим комітетом.
Відповідно до правил внутрішнього розпорядку, затверджених на підставі наказу № 15 від 03 квітня 2019 року, педагогічні працівники приймаються на роботу директором школи на підставі наказу управління освіти Великоновосілківської РДА; у п. 18 визначено?що директор зобов'язаний доводити до відоме педагогічних працівників у кінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження на наступний навчальний рік.
15 червня 2021 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Старомайорського ЗЗСО, знаходячись в цей день на роботі, звернулась з заявою до Директора Старомайорського ЗЗСО про подовження подальших трудових відносин вчителя за фахом історії і суспільствознавчих дисциплін заяву ОСОБА_1 від 15 червня 2021 року. Написи «до наказу з 29 серпня 2021 року» зроблені не ОСОБА_2 , яка виконувала в цей час обов'язки заступника директора, але підпис ОСОБА_2 .
На виконання резолюції ОСОБА_2 , як директором Старомайорського ЗЗСО, видано наказ № 77-к. Вказаний номер наказу ставився не ОСОБА_2 , підпис її.
15 червня 2021 року ОСОБА_2 (на початку договору посаду не зазначено), укладено трудовий договір з ОСОБА_1 (посада не зазначена); предметом даного трудового договору є наступне: з працівником подовжуються трудові відносини. Працівник продовжує працювати на посаді вчителя історії та суспільствознавчих дисциплін, дата початку роботи за цим трудовим договором - 29 серпня 2021 року. Наприкінці договору також відсутня назва посади його сторін. Договір підписаний сторонами.
Із копії трудової книжки позивача слідує, що вона 21 січня 1983 року позивач була призначена на посаду директора Старомайорської СШ в порядку переводу з посади вчителя історії (запис трудової книжки № 10), 21 вересня 2005 року позивач була звільнена з даної посади за власним бажанням (запис трудової книжки № 110), 22 вересня 2005 року позивач була поновлена на посаді директора Старомайорської ЗОШ і_ІІІ ст. (запис трудової книжки № 12), 01 липня 2020 року з позивачем укладено строковий трудовий договір по 30 червня 2021 року (запис трудової книжки № 13), 28 серпня 2021 року позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з закінченням трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП (запис трудової книжки № 15).
Звільнення за ч. 2 ст. 36 КЗпП позивач не оскаржує та визнає його законність.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про освіту», яка діяла у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень, зокрема, призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов'язки.
Отже, до компетенції ОСОБА_1 , як директора навчального закладу, а згодом до компетенції ОСОБА_5 , після призначення її на посаду директора, належить право призначення та звільнення з посади працівників, визначення їх функціональних обов'язків. Вказане узгоджується й з внутрішніми документами закладу освіти: колективним договором, посадовою інструкцією директора.
Як директор, ОСОБА_1 мала право здійснювати викладацьку діяльність у закладі освіти. При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про освіту» у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що викладацька діяльність це діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.
Вирішуючи питання про правову природу даної викладацької діяльності позивача, суд першої інстанції керувався наступним.
Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» , затвердженого наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінфіну України від 28 червня 1993 року № 43 (далі - Положення № 43) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Суміщення професій чи посад - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією чи посадою на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня. Збільшення обсягу виконуваних робіт - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за тією ж професією чи посадою на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня.
Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи - це робота, виконувана поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, за тимчасово відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням й з інших причин працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації протягом установленої законодавством тривалості робочого дня.
Головною передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.
Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 (далі - Постанова № 245) містить обмеження на сумісництво для працівників державних підприємств, до яких належать працівники державних закладів освіти. На керівників навчальних закладів, їхніх заступників і помічників, керівників структурних підрозділів, їхніх заступників не можуть покладатися обов'язки та встановлюватися їм доплати за суміщення посад, розширення обсягів виконуваних робіт, та за виконання роботи тимчасово відсутніх працівників. Але зважаючи, що педагогічна робота керівних працівників навчальних закладів визнана такою, що не є сумісництвом, і не може розглядатися як робота виконувана на умовах суміщення посад, її оплата здійснюється на умовах, встановлених для педагогічних працівників, а саме за тарифікацією. Також є обмеження щодо обсягу педагогічної (викладацької) роботи, що не вважається сумісництвом, яку можуть виконувати керівні працівники навчальних закладів. Ці обмеження передбачені в п.91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102 (далі - Інструкція № 102). Зокрема, керівні працівники загальноосвітніх, позашкільних, дошкільних навчальних закладів, педагогічних коледжів та училищ, інших навчальних закладів, де оплата праці педагогічних працівників здійснюється виходячи із тижневого навантаження, можуть вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в тому самому навчальному закладі, але не більше 9 годин на тиждень. Це обмеження стосується лише тих працівників, хто за основною посадою отримує повний посадовий оклад (ставку).
Директори сільських загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, їх заступники можуть вести викладацьку роботу, у зв'язку з відсутністю вчителів або викладачів з відповідних предметів, в обсязі не більше 12 годин на тиждень. Дозвіл на виконання цієї роботи має надавати відповідний орган управління освітою.
Відповідно до вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач, як директор закладу проводила викладацьку роботу у ньому, підвищувала свій фаховий рівень, отримувала відповідну заробітну плату за таку роботу на умовах, встановлених для педагогічних працівників, а саме за тарифікацією.
Разом з тим, трудові відносини між позивачем та відповідачем існували на підставі контракту, при цьому, позивач займала посаду директора закладу, а не вчителя.
Після закінчення дії контракту та звільнення її з посади директора, трудові стосунки у позивача з відповідачем припинилися.
Будь-які правові підстави саме продовжувати трудові стосунки з позивачем як із вчителем, у закладу освіти були відсутні, оскільки вона не перебувала на посаді вчителя, а виконували лише, як керівник закладу викладацьку роботу, що не є тотожними поняттями.
При цьому контракт з позивачем укладено Управлінням освіти у межах його компетенції, а повноваження щодо укладання трудових договорів (прийому на роботу, звільнення) з працівниками закладу, у тому числі й з вчителями, належить до повноважень директора закладу освіти, у даному випадку Старомайорського ЗЗСО.
Навчальний заклад у даному випадку не є стороною контракту та не має правових підстав для продовження трудових відносин з позивачем у рамках даного контракту.
Таким чином, посилання позивача на те, що вона займала дві посади у закладі освіти (директора та вчителя), а також про фактичне продовження нею трудових відносин з даним закладом у якості вчителя після звільнення її управлінням освіти за закінченням строку дії контракту, як директора.
Крім того суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що згідно наказу від 29 червня 2021 року, на ОСОБА_2 покладалися обов'язки керівника закладу лише у частині підготовки закладу до нового навчального року, а тому вона не мала не лише правових підстав, а і повноважень для прийняття наказів № 77-к від 15 червня 2021 року, № 85, № 85-1 від 16 серпня 2021 року.
На підставі наведенного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки обставини справи свідчать про бажання позивача продовжувати працювати у закладі освіти вчителем, натомість правові підстави для цього не встановлені.
Посилання апеллянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції обійшов нормативно-правові підстави звернення позивача, як учителя, до суду, натомість більшість часу, в судовому засіданні було використано на розгляд безпідставних заперечень відповідача колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог позивача даючи цінку оформленню ділової документації в освітньому закладі, хто проставляв номер наказів, преамбулі трудових договорів, що не відноситься до сфери діяльності вчителя і не являється предметом позову, оскільки для того, щоб дійти висновку що позивач має право на виконання трудових обов'язків як вчителя історії та суспільствознавчих дисциплін, необхідно дослідити відповідні накази про призначення працівник. В данному випадку суд першої інстанції вірно встановив, що згідно наказу від 29 червня 2021 року, на ОСОБА_2 покладалися обов'язки керівника закладу лише у частині підготовки закладу до нового навчального року, що свідчить про те, що вона не мала не лише правових підстав, а і повноважень для прийняття наказів № 77-к від 15 червня 2021 року, № 85, № 85-1 від 16 серпня 2021 року.
Посилання апеллянта в апеляційній скарзі на те, що за основу відмови в задоволенні позову були взяті суперечливі трактовки, зводяться до власного тлумачення апеллянтом висновків суду першої інстанції і мотивів відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: