Провадження № 11-кп/803/1144/25 Справа № 175/3095/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2025 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 23 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків переховування, знищення, або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка та інших учасників цього кримінального провадження, вчинення іншого злочину чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, які на теперішній час не зменшились.
Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_6 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що 23 січня 2025 року суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_1 та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , повний текст якої повинен бути оголошений 27 січня 2025 року. Всупереч зазначеному, повний текст ухвали було отримано ним на електронну адресу лише 29 січня 2025 року.
Вважає, що у зв'язку з необізнаністю сторін з мотивами прийнятого рішення, причину пропуску строку апеляційного оскарження вважає поважною.
В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту .
В обґрунтування свої вимог зазначив, що клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою носить формальний характер.
Зазначає, що в клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою зазначено лише, що це необхідно для продовження судового розгляду в повному обсязі.
Вказує, що прокурором в клопотанні не доведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Наголошує, що за весь час перебування справи в суді, ОСОБА_7 жодного разу не мав намір ухилитися від суду та слідства. Крім того, безпідставними є твердження прокурора про можливість впливати ОСОБА_7 на свідків в кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений не збирається перешкоджати даному кримінальному провадженню чи вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Наголошує, про тривале тримання ОСОБА_7 під вартою суперечить Європейській Конвенції з прав людини.
Зазначає, що вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд не взяв до уваги, що докази, покладені в основу підозри та обвинувачення є сумнівними та недоведеними.
Позиції сторін в суді :
Обвинувачений ОСОБА_7 про дату, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено у його відсутність, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України.
Захисник ОСОБА_6 про дату час та місце апеляційного перегляду повідомлений
належним чином, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходилоу зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено у його відсутність, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України.
Прокурор ОСОБА_8 про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До початку судового розгляду до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, дослідивши клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції підлягає задоволенню
Вирішуючи питання про дотримання захисником строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З клопотання захисника вбачається, що у судовому засіданні, в якому він приймав участь 23 січня 2025 року, було отримано копію вступної та резолютивної частини ухвали. З повним текстом вказаної ухвали суду ознайомився лише 29 січня 2025 року .
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану ухвалу винесено 23 січня 2025 року. Згідно матеріалів справи апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд» 02 лютого 2025 року та зареєстровано Дніпровським апеляційним судом 03 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно інформації,яка міститься в ЄДРСР, повний текст оскаржуваної ухвали було зареєстровано 29 січня 2025 року та надано загальний доступ 30 січня 2025 року.
З огляду на зазначене та виходячи з положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до правосуддя та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, апеляційний суд вважає наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними, а відтак пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року слід поновити, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄДРСР № 12023052390001278від 13 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 23 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо необґрунтованості прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає недоведеними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, переховування від суду, впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував характер скоєного кримінального правопорушення згідно пред'явленого обвинувачення, вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Колегія суддів вважає,що суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, той факт, що обставини, які були підставою для взяття ОСОБА_7 під варту на даний час не змінилися, та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі надав оцінку в сукупності всім обставинам інкримінованого кримінального правопорушення:оцінку особі обвинуваченого, вік та стан здоров'я, репутацію обвинуваченого та відсутність у нього попередніх судимостей, також такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 на даний час, як і на час обрання запобіжного заходу, обвинувачується у вчиненні злочину, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами за які передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі відповідно, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існують реальні ризики того, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню, або вчинить інше кримінальне правопорушення, існує вірогідність незаконного впливу на свідків з метою примушування їх до зміни своїх показань тобто ризики передбачені ст.177 КПК України, наявні та не перестали існувати.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_7 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виправданість подальшого тримання під вартою ОСОБА_7 підтверджується наявністю ризиків, які передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КК України та той факт, що жоден із вказаних ризиків за час проведення судового розгляду не зменшився, що свідчить про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням викладеного, доводи захисника про припущення заявлених ризиків, не заслуговують на увагу, оскільки враховуючи особу обвинуваченого та характер інкримінованого кримінального правопорушення, заявлені прокурором ризики, є цілком ймовірними.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того,що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи про необґрунтованість та недоведеність заявлених ризиків є хибними.
Доводи захисника, щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 та фабрикування кримінального провадження колегія суддів залишає без розгляду, оскільки вони не є предметом розгляду даної апеляційної скарги, оскільки на даній стадії судового провадження апеляційний суд оцінює законність саме ухвали про продовження строків тримання під вартою і лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують чи спростовують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою. Щодо обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення, за наслідками дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, суд може висловитись з приводу доведеності інкримінованого обвинувачення лише у вироку.
Колегія суддів не вбачає на даний час, надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою, оскільки приймає до уваги тяжкість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення з сукупністю ризиків, які продовжують існувати. Тому, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу колегія суддів вважає таким, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали суду з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.
Підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не вбачається. Таким чином апеляційна скарга, як така що не підтверджується обставинами провадження, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: