справа № 619/1215/25
провадження № 2/619/842/25
іменем України
19 березня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікова О.В., розглянувши заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, повернення земельної ділянки.
встановив:
Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області звернувся із заявою про забезпечення позову у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, повернення земельної ділянки, в якій просить:
- забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405, загальною площею 0,5378 га, розташованої на території Харківського району Харківської області, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об'єднання, та інших реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на її користь чи виконують по відношенню до неї інші зобов'язання, проводити будь-які роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6322081000:01:000:0405, площею 0,5378 га, що знаходиться на території Харківського району Харківської області, пов'язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
Заява обгрунтована тим, що предметом спірних правовідносин є протиправна зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення, як об'єкту обмеженого в обороті та особливої охорони, протиправна втрата ними статусу державної власності та перехід в приватну власність презумпційних власників, як земель сільськогосподарського призначення. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405 сформована та вибута у приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 27.02.2004 №352 всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, оскільки в силу положень ст. 20, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Оскільки предметом позову у даній справі є повернення земельної ділянки на користь держави, то існує досить висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку є ефективним захистом прав сторони позивача у справі та забезпечить виконання завдань цивільного судочинства. Водночас, вказаний позов прокурора спрямований не тільки на повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення, але й на повернення такої ділянки із збереженням її унікальної природної цінності. Ведення сільськогосподарської діяльності на особливо цінних землях лісогосподарського призначення, безперечно створює загрозу для збереження лісового фонду України, у зв'язку з чим необхідним заходом забезпечення позову в даному випадку буде заборона відповідачу та іншим особам проводити сільськогосподарські або будь-які інші роботи на спірній земельній ділянці, повязані із пошкодженням грунтового покриву вказаної земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, повернення земельної ділянки, за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405 у власність держави.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405.
Позивач оскаржує розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 27.02.2004 №352, яким затверджено проєкт організації території земельних часток, державний акт, згідно з яким відповідачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем є наявність спору щодо земельної ділянки, та невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку задоволення позовних вимог.
В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов, зокрема, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405, загальною площею 0,5378 га.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Суд вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження відповідачем земельної ділянки на користь інших осіб це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом, оскільки відповідач як власник зазначеного майна має об'єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об'єднання, та інших реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна.
Застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо їх відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій.
Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23).
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, зокрема щодо заборони здійснювати будь-які реєстраційні, не є необхідним.
Суд вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що вчинення відповідачем будь-яких дій, що можуть призвести до погіршенням якості ґрунтового покриву або призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень, ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Суд вважає необхідним зазначити, що накладення арешту на майно обмежує лише право власника на розпорядження майном і діє до розгляду по суті цивільної справи № 619/1215/25.
Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв'язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідачів.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПКУкраїни, суд
постановив:
Заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, повернення земельної ділянки- задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5378 га з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405, яка зареєстрована за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та розташована на території Протопопівської сільської ради Харківського району Харківської області.
Заборонити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322081000:01:000:0405, загальною площею 0,5378 га, розташованої на території Протопопівської сільської ради Харківського району Харківської області, що можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покрову, до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Роз'яснити, що особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Пруднікова