Справа № 342/285/25
Провадження № 1-кс/342/52/2025
20 березня 2025 року м. Городенка
Слідчий суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42023041330000358 від 05.10.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
До суду 20 березня 2025 року поступило дане клопотання в кримінальному провадженні №42023041330000358 від 05.10.2023.
Клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Підтвердженням надання підозрюваному ОСОБА_5 копії клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, є розписка про отримання копії клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №42023041330000358 від 05.10.2023 з датою, часом та підписом підозрюваного про їх отримання.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), 23.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та ПС Івано-Франківської на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України. Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 №163 солдат ОСОБА_5 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби та призначено на посаду гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 07.09.2023 приблизно о 09 год 00 хв самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза їх розташуванням до 13 год 00 хв 10.09.2023, цим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його із проходженням військової служби.
10.09.2023 о 13 год 00 хв солдат ОСОБА_5 , самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 та продовжив проходити військову службу у вказаній військовій частині.
У подальшому, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та повторно, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 15.09.2023 повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза їх розташуванням до 20.03.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його із проходженням військової служби
У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований та фактично проживаючий по АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, із середньою спеціальною освітою, не одружений, на утриманні нікого не має, депутатом не обирався, не судимий, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти І стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: актами службового розслідування, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №274 від 25.09.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 неодноразово викликався слідчим у порядку ст. ст. 133, 135 КПК України, однак, жодного разу на виклик слідчого не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, як і не з'явився до інших правоохоронних органів, військової частини у якій проходив службу, чи до ТЦК та СП за місцем проживання, з метою повідомлення про факт його незаконного перебування за межами розташування військової частини та повернення на військову службу. Тобто, ОСОБА_5 починаючи із 15.09.2023 фактично переховується від правоохоронних органів. ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або вчинити інші обманні дії, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, до теперішнього часу переховується від органу досудового розслідування, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі триваючих.
З викладеного вище вбачається неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи недоцільність застосування стосовно ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному останньому, а саме - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а також те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється, що зазначено у пунктах 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, начальник слідчого відділення відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_6 просить застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №42023041330000358 від 05.10.2023 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
У судовому засіданні ( в режимі відео конференції) прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 .Кузема клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати підозрюваному ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що ризики зазначені прокурором належним чином не доведені, а також стороною обвинувачення не наведено такого обсягу та таких вагомих фактичних даних в обґрунтування підозри, які свідчили б про необхідність застосування виключного запобіжного заходу - тримання під вартою. Вважає, що враховуючи особу підозрюваного, а саме те, що останній має хвору маму, брата інваліда, позитивну характеристику з місця проживання, запропонований прокурором запобіжний захід є занадто суворим, тому просить в задоволенні клопотання відмовити.
Підозрюваний ОСОБА_5 ствердив, що отримав клопотання із доданими до нього документами та ознайомився з ним. Просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а згідний на домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши осіб, які беруть участь в розгляді клопотання, дослідивши клопотання та копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Витяг з ЄРДР по кримінальному провадженні №42023041330000358 від 05.10.2023 свідчить про внесення до ЄРДР відомостей про те, що: солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та повторно, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 07.09.2023 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза їх розташуванням у період часу з 07.09.2023 до 10.09.2023 та з 15.09.2023 по 19.03.2023, цим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його із проходженням військової служби; правова кваліфікація - ч.5 ст.407 КК України.
Згідно з згаданим Витягом органом досудового розслідування є Відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області; слідчі, які здійснюють досудове розслідування: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 ; прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
20.03.2025 ОСОБА_5 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме :
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Згідно ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про підставність та доведеність клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З цих же підстав клопотання захисника та підозрюваного про застосування більш м'якого запобіжного заходу не підлягає до задоволення.
Обставин, які є перешкодою для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2ст.183 КПК України, не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Статтею 183 КПК України встановлено право слідчого судді, суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховуючи також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного злочину, його вік, те що підозрюваний не знаходиться на диспансерному обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах КНП «Городенківська БЛІЛ» Городенківської міської ради, позитивно характеризується за місцем проживання, негативно за місцем проходження служби, раніше не судимий, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, був поранений, дійшов до переконання про необхідність визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчою обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім на даний час для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Оскільки підозрюваний не був затриманий, то строк тримання під вартою йому слід рахувати з 20.03.2025.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16.05.2025 включно.
Тримання ОСОБА_5 під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 , що в грошовому виразі становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят), яка може бути внесена як самим ОСОБА_5 , так і іншою фізичною або юридичною особою.
ОСОБА_5 підлягає звільненню з під варти у разі внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, що в грошовому виразі становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКС України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , на строк до 16.05.2025 включно обов'язки:
- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи де знаходиться військова частина в якій він служить, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи/служби;
- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням відповідних обов'язків покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити підозрюваному та його захиснику, прокурору, слідчому.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1