справа № 208/3338/25
провадження № 1-кс/208/1211/25
17 березня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м.Кам'янське клопотання старшого слідчого СВ Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене начальником Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052410000428 від 14.03.2025 за ч.1 ст.121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який має на утриманні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом, курсанта 3 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
17.03.2025 до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшло вказане клопотання.
Мотивуючи клопотання, слідчий, за погодженням з прокурором, зазначає, що слідчим відділом Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області під процесуальним керівництвом прокурорів Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052410000428 від 14 березня 2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Солдат ОСОБА_4 , приблизно о 18:00 год. 13.03.2025, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , попередньо вживши алкогольні напої із громадянином ОСОБА_9 , розпочав з ним словесний конфлікт на ґрунті невдоволення його поведінкою в побуті, під час чого ОСОБА_9 взяв зі столу розкладний ніж та погрожував ОСОБА_4 спричинити тілесні ушкодження. Присутній при цьому ОСОБА_10 розборонив останніх.
На цьому ґрунті у ОСОБА_4 , обуреного такою поведінкою ОСОБА_9 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , без наміру позбавити його життя.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_4 , діючи з метою спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, з мотивів раптової гострої неприязні до нього, близько о 18:15 год. 13.03.2025, знаходячись в кухонній кімнаті домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи в якості знаряддя скоєння злочину розкладний ніж, який він взяв з кухонного столу, та утримуючи його в правій руці, наблизився до ОСОБА_9 , після чого без будь-яких вагань та попередження, завдав ОСОБА_9 один удар ножом в область верхньої третини передньої лівої поверхні грудної клітини - місце розташування життєво важливих органів людини, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у виді ножового поранення проникаючого в черевну порожнину без ушкоджень внутрішніх органів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Дії солдата ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
14.03.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
15.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, зазначаючи, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
IV. Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
Частина 1 статті 121 КК встановлює відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Згідно із усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішував це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Слід однак зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Для визначення причетності ОСОБА_4 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені та оцінені фактичні дані, які містяться:
- протоколі огляду місця події від 14.03.2025;
- протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 від 14.03.2025;
- протоколах допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ;
- протоколі пред'явлення речей для впізнання від 14.03.2025 (свідок ОСОБА_10 впізнає ніж, яким ОСОБА_4 вчинив правопорушення);
- протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 14.03.2025;
- протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 15.03.2025;
- протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 15.03.2025.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, вказує також на існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (3) вчинити інше кримінальне правопорушення; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя установив таке.
(1) Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у виді лише позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Крім того, не можна лишати поза увагою той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 , як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території з метою ухилення від покарання у разі доведеності його вини, на даний час самовільно залишив тимчасове розташування військової частини, що підтверджується копією доповіді командира в/ч НОМЕР_1 .
(2) Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 може вплинути на свідків, які були очевидцями вчиненого ним кримінального правопорушення та з якими останній проживав і фактично перебував в тривалих побутових відносинах, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, та вмовлянь.
Наявність цього ризику зумовлена тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок підтримання відносин зі свідками, вплинути на їх свідчення. Вказані свідки надали вичерпні покази з приводу обставин вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, у зв'язку з чим їх покази є основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу, може призвести до уникнення підозрюваним законного справедливого покарання. Слід зазначити, що з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази, які свідки нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
(3) Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
(4) Вчиняти інші кримінальні правопорушення.
ОСОБА_4 , вчиняючи злочин проти життя та здоров'я особи, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання
Оскільки раніше було встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним. Тому наступним кроком буде визначення запобіжного заходу, який належить застосувати.
Прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків та не запобігатиме існуючим ризикам.
Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених ризиків, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховує наступні обставини.
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи;
6) репутацію підозрюваного;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий;
9) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК України).
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_4 .
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя, врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема застава, домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде не недієвим. Домашній арешт, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що щодо ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Щодо визначення розміру застави
Визначаючись із розміром застави, слідчий суддя врахував таке.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За таких умов, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосуванням насильства відносно потерпілого, слідчий суддя не визначає розмір застави при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене начальником Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052410000428 від 14.03.2025 за ч.1 ст.121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 14.03.2025 по 12.05.2025 включно, з утриманням в умовах гаупвахти.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, з 22 год. 25 хв. 14.03.2025.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою до 12.05.2025 включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду підозрюваним, його захисником, прокурором протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і оголошено 20.03.2025 о 16 год. 55 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1