Справа ЄУН 201/16555/24
Провадження 2-а/201/22/2025
20 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Покопцева Д.О., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділу контролю за безпекою дорожнього руху - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Тернова Євгенія Юрійовича, інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
27.12.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до заступника начальника відділу контролю за безпекою дорожнього руху - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Тернова Євгенія Юрійовича, інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Покопцевої Д.О. від 06.01.2025 р. було відкрито провадження по справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 36).
В обґрунтування позовних вимог позивачка в позовній заяви посилається на те, що 11.11.2024 р. нею було отримано повідомлення про притягнення її до адміністративної відповідальності ІД № 01426596 (надалі - повідомлення), яке було залишено під лобовим склом мого автомобіля Аudi НОМЕР_1 , інспектором з паркування Терновим Є.Ю..
Із інформації, яка міститься в даному повідомленні вбачається, що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку із порушенням п. 33 знаку 3.34 ПДР. Розмір штрафу 340 грн. 12.11.2024 р. не погодившись із винесеним повідомленням, мною було подано скаргу до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, оскільки вважає, що інспектор безпідставно та неправомірно виніс дане повідомлення, без належного з'ясування усіх обставин та фактів.
19.11.2024 р. інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради було надано відповідь, якою передбачалась відмова у задоволенні скарги та відсутності підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В результаті 04.12.2024 р. інспекцією була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серія 1ДІ № 571790 до повідомлення ІД № 01426596, згідно із якою накладене на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Постанову було отримано позивачкою 24.12.2024 р. поштовим зв'язком, про що є відмітка у повідомленні про вручення із зазначенням дати та мого особистого підпису.
Вважає винесену постанову незаконною і неправомірною, яка підлягає скасуванню у зв'язку із тим, що в її діях не було жодних порушень, в результаті яких можна було б притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Просить суд, скасувати незаконно і неправомірно винесену постанову серія 1ДІ № 571790 від 04.12.2024 р. та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.
Представник інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради надав відзив, яким позов не визнав, зазначив, що 11.11.2024 р. інспектором з паркування було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: зупинка транспортного засобу Audi Q5, номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, в районі буд. 10, чим порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху.
У відповідності до положень ст. 14-2 КУпАП, інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення 11.11.2024 р.; 2) місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об'єкта: м. Дніпро, вул. Воскресенська, в районі буд. № 10; 3) географічні координати: 48.4673748, 35.0424342; 4) час вчинення порушення: 16:22.
Враховуючи, що було проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у частині 1 ст. 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення (яка є суб'єктом правопорушення інспектором у повній відповідності вимог ст. 279-1 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії № 01426596 на лобовому склі транспортного засобу позивачки).
Після встановлення відповідальної особи у відповідності до вимог ст.ст. 279-1, 14-2 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 571790 від 04.12.2024 згідно з ч. 5 ст. 279-1, ст.ст. 283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказує, що фотознімки транспортного засобу позивачки, які були зроблені інспектором, повністю відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП.
Зазначена фотофіксація, у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП, розміщена на вебсайті ipkp.dniprorada.gov.ua та є належним та допустим доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення.
Також вказує, що позивачка розмістила транспортний засіб не в місці встановлення дорожнього знаку, а в зоні його дії, тому інспектор не міг зафіксувати через велику відстань одночасно транспортний засіб та знак 3.34 «Зупинку заборонено».
Вважає, що позивачка здійснила зупинку транспортного засобу за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 10 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
11.02.2025 позивачкою через систему «Електронний суд» надані письмові пояснення, в яких просить залишити без розгляду та не долучати відзив до матеріалів справи, оскільки поданий відзив відповідачем не відповідає вимогам ст. 44 КАС України. Крім того, просить надати їй строк для подання заяви про збільшення позовних вимог, про що подала окрему заяву 11.02.2025 через систему «Електронний суд».
14.02.2025 позивачкою через систему «Електронний суд» подана заява про збільшення позовних вимог, в яких вона просить також стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на її користь спричинену моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
25.02.2025 року представником відповідача подано клопотання про заперечення про збільшення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачкою не надані належні та допустимі докази на підтвердження заподіяних їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною діяльністю відповідача та моральною шкодою. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Враховуючи, що дотепер інших заяв по суті справи від учасників процесу не отримано, заходи повідомлення про вже отримані вжиті, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що 04.12.2024 р. заступником начальника відділу контролю за безпекою дорожнього руху - інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Терновим Є.Ю. прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до зазначеної постанови 11.11.2024 о 16 годині 22 хвилині транспорнтим засобом Audi Q5, номерний знак НОМЕР_1 , здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 10, чим порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, «Зупинку заборонено».
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.04.2022, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Audi Q5, номерний знак НОМЕР_1 .
Приписами ч.2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 3.34 розділу 33 ПДР, визначено заборонний знак відповідно до якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
Згідно зі ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Частиною 1 ст. 122 передбачена відповідальність за порушення правил зупинки.
Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що інспектор з паркування уповноважений притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки транспортного засобу.
У свою чергу, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.
Так, за приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердженні вчиненого адміністративного правопорушення як позивачкою, так і відповідачем надана фотофіксація події.
Проте, з наданих фотознімків неможливо беззаперечно встановити, що транспортний засіб позивачки знаходиться біля забороненого знаку відповідно до п. 3.34 розділу 33 ПДР, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 10, оскільки на фотознімку, де вказаний знак «Зупинену заборонено» не можливо ідентифікувати транспортний засіб позивачки.
Тому твердження представника відповідача, що викладені у відзиві щодо неможливості зафіксувати транспортний засіб позивачки біля забороненого знаку через значну відстань, не заслуговують на увагу.
Тобто, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачкою адміністративного правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови та закриття провадження у справі підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивачки щодо відшкодування їй моральної шкоду, яку вона оцінює в сумі 50 000 грн., суд зазначає наступне.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо, якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Суд зазначає, що на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачкою розміру моральної шкоди жодних доказів не надано. Сам лише факт порушення прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Як наслідок позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, а судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника начальника відділу контролю за безпекою дорожнього руху - інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Тернова Євгенія Юрійовича, інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Тернова Євгенія Юрійовича 1ДІ № 01426596 від 04.12.2024 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на Матросову Євгені. Олександрівну за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д.О. Покопцева