апеляційне провадження №22-ц/824/3806/2025
справа №755/5661/24
20 березня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Титаренком Володимиром Миколайовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Хромової О.О.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У квітні 2024 року до суду звернулось АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 123 411,33 грн.
Позивач вказує, що "Monobank" - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах установленого кредитного ліміту.
В свою чергу відповідачка всупереч чинному законодавству та умовам договору належним чином покладені на неї обов'язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Станом на 28 грудня 2022 року за відповідачкою по укладеному з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» договору про надання банківських послуг наявна заборгованість на загальну суму 123 411,33 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 123 411,33 гривень; заборгованість за пенею - 0 гривень; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 25 травня 2020 року у розмірі 123 411,33 гривень.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 25 травня 2020 року в розмірі 88 617,72 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати в розмірі 2 174,30 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Титаренко В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин у справі.
В цілому скаржник погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правильного врахування суми поточної заборгованості та те, що наданий екземпляр умов та правил не є частиною договору.
Разом із цим вказує, що анкета-заява, підписана відповідачкою, взагалі не містила умови, зокрема й щодо сплати комісії, неустойки, їх розміру і порядку нарахування, а також строків повернення коштів. Відтак, на думку скаржника, будь-яка заборгованість відповідачки перед позивачем не може уважатись простроченою доки договірні відносини між сторонами тривають.
Скаржник уважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що строк повернення кредитних коштів настав, а відповідачка його прострочила, або ж відповідачкою порушено певні умови зазначеного договору, що стало підставою для дострокового стягнення.
Як станом на дату звернення до суду, так і на момент звернення із апеляційною скаргою ані позивач, ані відповідачка не ініціювали припинення договірних відносин, що полягало б у закритті договору про надання банківських послуг "Monobank" від 25 травня 2020 року, укладеного між сторонами.
Вказує, що орієнтовний розмір судових витрат становить 9 623,76 гривень та складається із: 4 542,00 гривень - судового збору; 81,76 гривень - сервісний збір при оплаті судового збору та 5 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року в частині стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 25 травня 2020 року скасувати з підстав ненастання строку повернення такої заборгованості. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Розподілити судові витрати.
09 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на апеляційну скаргу.
Посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Вказує, що відповідачка не заперечує того, що є клієнтом АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та її ім'я відкрито рахунок, видана платіжна картка та вона активно користувалася банківськими послугами проєкту "Monobank".
Вказує, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети- заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору.
Вказує, що відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), відтак у останньої виникла заборгованість.
Враховуючи, що у відповідачки прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення підпункту 5.16 пункту 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
З посиланням на положення частини 2 статті 1054, частини 2 статті 1050 ЦК України вказує, що наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є правом заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц, від 21 січня 2021 року по справі №755/6962/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19
Мотивуючи наведеним, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судове засідання учасники справи не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
Ураховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції встановив наявність між сторонами кредитних правовідносин та вказав, що відповідачка систематично користувалася кредитними коштами, водночас, періодично вносила кошти на рахунок в рахунок погашення заборгованості.
Суд навів власний розрахунок заборгованості відповідачки, відповідно до якого від пред'явлених позовних вимог у розмірі 123 411,33 гривень вирахував безпідставно списані позивачем кошти на погашення відсотківу розмірі 34 793,61 гривень, які не були узгоджені між сторонами, а також вирахував безпідставно списані позивачем із рахунку відповідачки витрати по сплаті судового збору та включенні у розрахунок заборгованості у розмірі 3 028,00 гривень.
Відтак, обґрунтований розмір заборгованості за кредитним договором, згідно висновків суду, склав 88 617,72 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010).
З матеріалів справи установлено, що 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у якій просила відкрити поточний рахунок на своє ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених умов.
Проставленням власноручного підпису під анкетою-заявою ОСОБА_1 підтвердила, що погоджується із тим, що анкета-заява, разом із Умовами і Правилами обслуговування фіз. осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо кредитних продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www/monobank.ua/term, Тарифами, що розміщені за посиланням www/monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг, а також, що підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, вона просить відкрити поточний рахунок в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у гривні на її ім'я № НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Окрім того, підтвердила, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погодилась з тим, що про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит, буде нараховуватись відсоткова ставка 3,2% на місяць.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо того, що строк повернення заборгованості не настав, отже відсутні підстави для стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає про таке.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині того, що підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг не містить строків повернення кредиту.
Судом першої інстанції установлено факт користування кредитними коштами відповідачкою. Окрім цього, відповідачка також не заперечує факту користування кредитними коштами.
Відповідно до абзацу 2 статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У справі, що переглядається, сторони не заперечують факт укладення договору позики, однак відповідачка посилається на те, що анкета-заява не містить строку повернення кредиту.
У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту.
Наведена правова позиція щодо можливості пред'явлення позикодавцем вимоги до позичальника про повернення суми позики саме шляхом подання до суду відповідного позову у подальшому підтримана у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 753/2362/17; від 20 березня 2019 року у справі № 755/21936/15-ц; від 17 лютого 2021 року у справі № 750/13632/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18; від 08 грудня 2021 року у справі № 522/24415/17 та від 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 ( провадження № 14-131цс19). Колегія суддів зауважує, що наведені у згаданій постанові висновки підтверджують позицію суду першої та апеляційних інстанцій.
Зокрема, у вказаній постанові наведено такий висновок: «Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач в позасудовому порядку висував до нього вимогу повернути позику, що виключає можливість стягнення боргу як простроченого, не заслуговують на увагу, оскільки у цьому випадку днем пред'явлення АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" вимоги до ОСОБА_1 про повернення позики за договором є дата його звернення до суду шляхом подання позову.
Розмір заборгованості, визначеної судом першої інстанції, скаржником не оспорюється та не спростовується.
Доводи скаржниці щодо відсутності доказів у представника позивача Македона О.А. представляти інтереси позивача, колегія суддів відхиляє та зазначає про таке.
До відзиву на апеляційну скаргу представником позивача додано копію трудового договору та посадову інструкцію.
Згідно розділу 2 посадової інструкції працівник, зокрема, здійснює представництво інтересів Банку у судових органах України будь-якої ланки, шляхом самопредставництва у порядку та на підставі передбаченому чинним законодавством України, без додаткового уповноваження (довіреності).
За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим, змінами, внесеними до ЦПК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року №390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
З аналізу цієї норми закону убачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку, передбачених статтею 43 ЦПК України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що законодавцем визначено два варіанти процесуального представництва юридичної особи у судовій справі: (1) самостійна участь у справі або самопредставництво - участь у судовому процесі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення та (2) участь через представника - адвоката, уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними виключеннями.
Ураховуючи те, що до відзиву на апеляційну скаргу додано належні докази на підтвердження повноважень Македон О.А. представляти інтереси позивача в порядку самопредставництва, доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Титаренка В.М. є необґрунтованими.
Доводи щодо відсутності повноважень Македона О.А. на представництво інтересів позивача спростовуються розділом 2 посадової інструкції Македона О.А., тому відхиляються колегією суддів.
У справі, що переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", подану Македоном О.А., повернуто у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження уповноваження Македона О.А. здійснювати представництво позивача в порядку самопредставництва. Проте до відзиву на апеляційну скаргу відповідачки такі докази долучено.
Отже, посилання адвоката Титаренка В.М. на те, що Македона О.А. визнано неналежним представником, є наслідком неправильного тлумачення змісту ухвали Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, у якій вказано про відсутність доказів на підтвердження представництва.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Титаренком Володимиром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 20 березня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова