Справа № 379/30/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1276/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Шабрацький Г.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
19 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Поліщука Романа Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Шабрацького Г.О., у справі № 379/30/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 20 серпня 2020 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір № 091451-КВ2-003 про надання кредиту, підписаний останнім одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язалося надати позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Згідно з умовами договору сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1347275 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі в розмірі 40 000,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми коштів на його банківську картку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на 03 січня 2024 року становить 78 598,41 грн., з яких: 36 074,91 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 42 523,50 грн. - сума прострочених платежів по процентах.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 091451-КВ2-003 від 20 серпня 2020 року у сумі 78 598,41 грн., що складається з: 36 074,91 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 42 523,50 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 0,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Поліщук Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика» відмовити. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом було безпідставно відхилено його заяву про застосування позовної давності, оскільки право на звернення до суду з даним позовом у ТОВ «Бізнес Позика» виникло починаючи з 11 грудня 2020 року. Даний позов був поданий до суду лише в січні 2024 року, тобто, з пропуском строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові. Також, зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» не було надано суду належних та допустимих доказів ознайомлення ОСОБА_1 з умовами договору, надання кредиту на підставі договору, невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань та розміру заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2020 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 091451-КВ2-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується пропозицією щодо укладення договору, самим договором, візуальною формою послідовності дій клієнта, анкетою клієнта та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Відповідно до вказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 40 000 грн. шляхом перерахування вказаної суми коштів на банківську картку останнього зі сплатою процентної ставки за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1347275 процентів за кожен день користування кредитом, на строк 16 тижнів, тобто до 10 грудня 2020 року (т. 1, а.с. 36-46).
Проте, ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 03 січня 2024 року становить 78 598,41 грн., з яких: 36 074,91 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 42 523,50 грн. - сума прострочених платежів по процентах.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» та стягнув з ОСОБА_1 вказану заборгованість.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2020 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 091451-КВ2-003 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», на підставі якого ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 40 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,1347275 % за кожен день користування, на строк 16 тижнів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на ненадання ТОВ «Бізнес Позика» належних та допустимих доказів ознайомлення ОСОБА_1 з умовами договору, надання кредиту на підставі договору, невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань та розміру заборгованості.
На підтвердження своїх вимог ТОВ «Бізнес Позика» до позовної заяви було додано роздруківку договору № 091451-КВ2-003 про надання кредиту від 20 серпня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1 , пропозиції (оферти) щодо укладання договору, прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) (а.с. 36-43 т. 1).
При цьому з візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що вказаний договір був укладений сторонами 20 серпня 2020 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» на сайті www.my.bizpozyka.com. ОСОБА_1 здійснив вхід в особистий кабінет, отримав інформацію про умови кредитування, підписавши паспорт споживчого кредиту з використанням одноразового ідентифікатора G1279, а в подальшому підписав сам договір з використанням одноразового ідентифікатора G4344 (т. 1, а.с. 44). Згідно анкети клієнта ОСОБА_1 надав ТОВ «Бізнес Позика» свої особисті дані, дані щодо засобів зв'язку та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів (т. 1, а.с. 47). Також, до позовної заяви ТОВ «Бізнес Позика» було долучено копію фотознімку із зображенням ОСОБА_1 з паспортом (т. 1, а.с. 76).
Відповідно до квитанцій FONDY №255973397 та №255973215 від 20 серпня 2020 року ТОВ «Бізнес Позика» на підставі кредитного договору № 091451-КВ2-003 від 20 серпня 2020 року здійснило перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 коштів в сумі 40 000,00 грн. двома платежами по 20 000,00 грн. (т. 1, а.с. 48-49).
Крім того, в процесі розгляду справи на виконання ухвали суду від 19 лютого 2024 року АТ КБ «Приватбанк» було надано суду інформацію, що банківська картка за номером, зазначеним у анкеті клієнта та вказаних квитанціях, дійсно випускалася на ім'я ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 187).
На виконання вимог суду АТ КБ «Приватбанк» було надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2020 року по 10 грудня 2020 року включно, з якої вбачається надходження на його рахунок 20 серпня 2020 року двох платежів на загальну суму 40 000,00 грн. (т. 1, а.с. 190).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт укладення ОСОБА_1 договору № 091451-КВ2-003 від 20 серпня 2020 року та надання ТОВ «Бізнес Позика» кредиту на підставі вказаного договору.
Також, як вбачається з наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку, ОСОБА_1 частково сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості, всього на загальну суму 8 550,00 грн.: 4 550,00 грн. - 27 серпня 2020 року, 1 000,00 грн. - 11 вересня 2020 року та 3 000,00 грн. - 12 вересня 2020 року, що свідчить про визнання ним своїх кредитних зобов'язань за договором (т. 1, а.с. 15-31).
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на спростування наданих ТОВ «Бізнес Позика» розрахунків заборгованості, а також на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором.
При цьому, колегія суддів враховує, що саме ОСОБА_1 , як зобов'язальна сторона, мав надати суду такі докази.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника ОСОБА_1 на пропуск ТОВ «Бізнес Позика» строків позовної давності при зверненні із даним позовом.
Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до договору № 091451-КВ2-003 про надання кредиту від 20 серпня 2020 року сторонами було визначено строк повернення кредиту до 10 грудня 2020 року.
Разом з тим, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021рок, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1423 від 23 грудня 2022 року, та карантин діяв до 01 липня 2023 року.
Крім того, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
А відтак, ТОВ «Бізнес Позика» при зверненні до суду з даним позовом строки позовної давності не пропустило.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Поліщука Романа Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді