справа № 363/3914/22 головуючий у суді І інстанції Баличева М.Б.
провадження № 22-ц/824/4505/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області поданою представником - адвокатом Павленком Олександром Вікторовичем на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, третя особа - директор Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_5, про поновлення на роботі, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною позовною заявою, в якій просив суд:
поновити ОСОБА_1 на роботі водієм службового автобуса БАЗ А079 д.н.з. НОМЕР_1 Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області;
стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02 листопада 2022 року по день прийняття рішення суду;
стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати;
допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 25 жовтня 2018 року працював водієм шкільного автобусу Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області. Ніяких зауважень з боку керівництва закладу освіти до нього не було до приходу нового директора ліцею ОСОБА_2
24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну і через кілька днів с. Литвинівка, де проживав позивач і де знаходився шкільний автобус, на якому він працював, опинилося під владою окупантів, які провели облік наявних автотранспортних засобів та вимагали передати автобус їм для підвозу солдатів та продуктів. Позивач відключив деякі прилади в автобусі та послався на те, що він пошкоджений і потребує ремонту. Автобус не змогли завести і йому сказали, щоб він його відремонтував і надав в розпорядження представників Товариства Червоного Хреста (даті - ТЧХ) для евакуації населення (старих, жінок та дітей) з навколишніх сіл до річки Ірпінь, де була облаштована тимчасова переправа. Надалі про жінок та дітей турбувалися вже українські волонтери. Позивач декілька разів робив такі рейси, при цьому від росіян та представників ТЧХ отримав невелику кількість пального.
Після деокупації позивач на прохання представників ТЧХ продовжував перевозити вчителів, а також людей похилого віку, жінок та дітей з навколишніх сіл до Вишгорода для подальшої евакуації. Саме в цей час виник конфлікт з директором ОСОБА_2 , який звинуватив позивача у здійсненні «комерційних рейсів без погодження з адміністрацією Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та відділом освіти Димерської селищної ради». На пояснення позивача про те, що він ставив до відома селищну раду про перевезення людей для подальшої евакуації, а також виконував вимоги працівників СБУ по перевезенню затриманих ними осіб до Вишгородської поліції, тобто діяв виключно з дозволу відповідних посадових осіб, які до того ж надавали йому пальне до автобусу, директор ОСОБА_2 ніякої уваги не звертав. Стосовно неповідомлення адміністрації про пошкодження шкільного автобуса у травні 2022 року пояснив, що дійсно не повідомив директора про те, що вночі 01 травня 2022 року невідомі побили вікна в автобусі, однак транспортний засіб потребував планового ремонту і все одно не міг експлуатуватися з такими несправностями, а позивач написав заяву до поліції та вважав, що зловмисники будуть швидко знайдені і відшкодують завдану шкоду. Але згодом зрозумів, що пошуки будуть довгими і тому вирішив поїхати до їхньої ремонтної бази та поставив автобус для проведення комплексного технічного обслуговування та нагальних ремонтних робіт. Про перебування на ремонті в автотранспортній організацій, з якою школою укладено відповідний договір, він поставив до відома їхнього механіка та адміністрацію школи. Ремонт просувався дуже повільно з-за відсутності дефіцитних запчастин і відповідних коштів, тому він змушений був за власні кошти купувати деякі деталі і просити робітників підприємства прискорити ремонтні роботи. Після того, як автобус був повністю відремонтований і готовий до постійної експлуатації, директор ОСОБА_2 безпідставно звинуватив позивача у затягуванні строків ремонтних робіт та 21 жовтня 2022 року на порушення ст. 46 КЗпП незаконно відсторонив його від роботи, наказавши передати автобус по акту іншому водію. 01 листопада 2022 року позивач передав автотранспортний засіб та документи механіку ОСОБА_3 по акту приймання-передачі в присутності директора ОСОБА_2 . В цей же день ОСОБА_2 повідомив позивача, що він звільнений «по статті» і що з ним буде проведено відповідний розрахунок. 31 жовтня 2022 року позивачу дали копію наказу і вимагали, щоб останній підписав його. Однак позивач відмовився його підписувати, оскільки не було ніякої конкретики, а також, що цей наказ виданий «заднім числом», оскільки 01 листопада 2022 року позивач був ще на робочому місці.
Вважає наказ про своє звільнення незаконним. Також зазначив, що йому завдано важкої моральної травми, оскільки заробітна плата - це єдине джерело його існування, він важко переживав втрату любимої професії та поваги друзів і знайомих, які багато років знали його як відповідального та сумлінного працівника. Однак найбільшої моральної травми позивачу завдало несправедливе відношення з боку директора ліцею ОСОБА_2 , який принизив його в очах колективу.
13 червня 2023 року представник Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області - адвокат Павленко Олександр Вікторович подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову. Вказав, що відповідачем зафіксований факт систематичного невиконання позивачем службових обов'язків. Директором під час видання наказу про звільнення позивача додержано норм КЗпП. Підставою для звільнення ОСОБА_1 слугували систематичні порушення норм трудового законодавства, що мали свій вираз у неодноразовому порушенні трудової дисципліни за наслідком яких проведено чотири службових розслідування, згідно яких відповідні факти знайшли своє відображення.
Директор Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області Сологуб А.О. просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказав, що доган до позивача застосовано не було та звільнений він законно. Порушення відбувалися ще до початку повномасштабного вторгнення. Позивач відмовлявся надавати будь-які пояснення. Під час окупації він був відповідальною особою та знав коли, куди їздили. Після деокупації села директору стало відомо, що позивач проводив некомерційні рейси в своїх інтересах.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі водієм службового автобуса Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з 31 жовтня 2022 року. Стягнуто з Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 154 647,30 грн. Стягнуто з Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області в дохід держави судовий збір у сумі 992,40 грн. Стягнуто з Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області - адвокат Павленко Олександр Вікторович 19 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник підтримав доводи відзиву на позовну заяву та вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що відповідачем в особі директора під час видання наказу про звільнення позивача цілком додержано норм права.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади водія автобуса Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області слугували систематичні порушення норм трудового законодавства, що мали свій вираз у неодноразовому порушенні трудової дисципліни позивачем. На підставі наказу директора №43 від 27 серпня 2021 року затверджено положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування. За наслідками роботи комісії з питань проведення службового розслідування виявлено та належним чином задокументовано систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Під час роботи комісії позивачу неодноразово в усному та письмовому вигляді повідомлялося про необхідність надати пояснення про порушення трудової дисципліни, надавалася можливість ознайомитися з відповідними матеріалами, отримання кінцевого рішення. Однак, ОСОБА_1 відмовлявся від надання будь-яких пояснень та одержання документів, про що комісією складалися відповідні акти.
Крім того, у Вишгородському РУП ГУНП в Київській області та ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня інформація про залучення позивача до евакуації громадян та перевезення затриманих осіб. Також, ОСОБА_1 не залучався Вишгородською організацією ТЧХ.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2024 року дану справу було призначено головуючому судді ОСОБА_4, судді, які входять до складу колегії: Соколова В.В., Поліщук Н.В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року суддею ОСОБА_4 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області поданою представником - адвокатом Павленком Олександром Вікторовичем на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, третя особа - директор Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_5, про поновлення на роботі, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди (Т.2 а.с.85-86). Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до Розпорядження Київського апеляційного суду №54/06.1-01/25 від 15 січня 2025 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09 січня 2025 року №6/0/15-25 звільнено ОСОБА_4 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2025 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В., судді, входять до складу колегії: Мостова Г.І., Лапчевська О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2025 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лапін Олександр Анатолійович заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
18 березня 2025 року адвокат Павленко О.В., діючи в інтересах третьої особи ОСОБА_2 , подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному. На підтвердження чого долучив витяг з веб-порталу «Дія» про перевірку медичного висновку. Причин неможливості особистої явки у судове засідання адвоката Павленка О.В., як представника відповідача у клопотанні не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
Також ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Колегія суддів враховує, що розумні строки судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи, без достатніх на те підстав, призводить до перебування сторін у стан правової невизначеності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення справи з причин неявки третьої особи у справі ОСОБА_5 у судове засідання і визнала неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім того, враховуючи, що будь яких доказів неможливості прибути у судове засідання особисто адвоката Павленка О.В., який є представником апелянта за ордером не надано, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання всіх учасників справи, з урахуванням категорії справи, строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 серпня 2021 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області видано наказ №43 про затвердження Положення про порядок проведення внутрішнього службового розслідування.
19 листопада 2021 року надійшла скарга ОСОБА_6 на дії водія шкільного автобуса ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що він возить дітей з порушенням ПДР, висаджує учнів у непризначеному місці, під час повороту автобуса створює аварійну ситуацію на дорозі.
22 листопада 2021 року завгоспом закладу освіти ОСОБА_7 складено доповідну записку.
Згідно Наказу №73 від 23 листопада 2021 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області наказано провести службове розслідування на дії водія шкільного автобуса ОСОБА_1 , для проведення якої створено комісію та затверджено її персональний склад, установлено термін роботи комісії з 23 по 24 листопада 2021 року.
Згідно протоколу №1 засідання комісії з проведення службового розслідування Литвинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів від 23 листопада 2021 року вжито заходів щодо недопущення в подальшій діяльності водія ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху; направлено акт службового розслідування у відділ освіти Димерської селищної ради для ознайомлення.
23 листопада 2021 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області складено акт №01 про порушення трудової дисципліни водієм шкільного автобуса ОСОБА_1 ..
19 січня 2022 року завгоспом закладу освіти ОСОБА_7 складено доповідну записку, згідно якої ОСОБА_1 вживає ненормативну лексику в салоні автобуса, допускає порушення швидкісного режиму та паркування автобусу з дітьми з порушенням ПДР України.
19 січня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області складено Повідомлення №02, згідно якого ОСОБА_1 в термін до 17:00 год. 21 січня 2022 року запропоновано надати письмове пояснення на скарги громадян. Однак дане повідомлення не містить підпису і дати отримання вказаного повідомлення ОСОБА_1
21 січня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області видано Наказ №10 про проведення службового розслідування стосовно водія ОСОБА_1 , для проведення якої створено комісію та затверджено її персональний склад, установлено термін роботи комісії з 21 січня 2022 року.
Згідно протоколу №1 засідання комісії з проведення службового розслідування Литвинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів від 21 січня 2022 року вжито заходів, щодо недопущення в подальшій діяльності водія ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху; направлено акт службового розслідування у відділ освіти Димерської селищної ради для ознайомлення. Матеріали справи містять акт від 21 січня 2022 року про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про порушення трудової дисципліни, Акт службового розслідування.
ОСОБА_9 подано пояснювальну записку, про те, що 06 квітня 2022 року вона їздила в м. Київ на шкільному автобусі ХАЗ 3250, р.н. НОМЕР_2 з водієм ОСОБА_1 . Крім неї в автобусі були ще деякі працівники школи та жителі села, за проїзд вони оплатили водієві, не було відомо, що рейс був несанкціонований адміністрацією Литвинівської школи і водій шкільного автобуса використовує його без дозволу.
З Доповідної ОСОБА_3 вбачається, що водій ОСОБА_1 здійснював комерційні рейси, використовував шкільний автобус в особистих цілях, без дозвільних документів, не погоджуючи поїздки з відділом освіти та адміністрацією Литвинівської школи.
21 квітня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області видано Наказ №19 про проведення службового розслідування стосовно водія ОСОБА_1 , для проведення якої створено комісію та затверджено її персональний склад, установлено термін роботи комісії з 21 квітня по 22 квітня 2022 року.
22 квітня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області винесено Повідомлення №03, згідно якого ОСОБА_1 в термін до 15:00 год. 22 квітня 2022 р. запропоновано надати письмове пояснення на скарги громадян. Однак дане повідомлення не містить підпису і дати отримання вказаного повідомлення ОСОБА_1 .
Згідно протоколу №2 засідання комісії з проведення службового розслідування Литвинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів від 22 квітня 2022 року вжито заходів, щодо недопущення в подальшій діяльності водія ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху; направлено протокол у відділ освіти Димерської селищної ради для ознайомлення.
У акті від 22 квітня 2022 року зафіксовано відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про порушення трудової дисципліни.
16 травня 2022 року Директором Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ст. ОСОБА_2 подана Начальнику Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК України.
30 травня 2022 року листом №770 Вишгородським РУП ГУ НП в Київській області повідомлено про те, що заява від 16 травня 2022 року зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» та приєднано до ЄО №6316 від 01 травня 2022 року.
05 травня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області видано Наказ №20 про проведення службового розслідування стосовно водія ОСОБА_1 , для проведення якої створено комісію та затверджено її персональний склад, установлено термін роботи комісії з 05 травня по 06 травня 2022 року.
Згідно протоколу №3 засідання комісії з проведення службового розслідування Литвинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів від 06 травня 2022 року вжито заходів, щодо недопущення в подальшій діяльності водія ОСОБА_1 порушень правил внутрішнього трудового розпорядку; направлено протокол у відділ освіти Димерської селищної ради для ознайомлення.
Відповідно до акту від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 не попередив вчасно про пошкодження шкільного автобуса директора школи ОСОБА_2 та начальника відділу освіти Димерської селищної ради Устенко Н.В. Інформацію про пошкодження автобуса надав через три дні після інциденту.
Актом службового розслідування Литвинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ степенів від 06 травня 2022 року рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності водія шкільного автобуса ОСОБА_1 застосувавши дисциплінарне стягнення у формі догани з відповідним записом у трудову книжку.
29 вересня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів повідомлено ОСОБА_1 , що через неодноразові порушення трудової дисципліни та численні звернення від громадян та здобувачів освіти на його роботу, як водія автобусу закладу освіти, він буде звільнений із займаної посади по п. 3 ст. 40 КзПП до 31 жовтня 2022 року. Відомості про отримання цього повідомлення ОСОБА_1 відсутні.
29 вересня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів складено акт про відмову ОСОБА_1 підписати повідомлення про звільнення з посади.
07 жовтня 2022 року ОСОБА_3 подана доповідна, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 категорично відмовився передавати автобус АнтоРус НОМЕР_2 на школу. Комісія оглянула технічний стан автобуса, який знаходиться на його присадибній ділянці та склали акт про розукомплектацію транспортного засобу. Від водія ОСОБА_10 заяв про пошкодження транспортного засобу механіку не поступало ні усних, ні письмових.
28 жовтня 2022 року рішенням 18 сесії 7 засідання VIII скликання Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області передано з балансу Литвинівського ліцею Димерської селищної ради на баланс Димерської селищної ради майно, а саме: шкільний автобус ХАЗ 3250 «АнтоРус», шкільний автобус А079 13Ш «БАЗ».
31 жовтня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів складено акт №01 про те, що 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 водій автобусів А079 13Ш «БАЗ» та ХАЗ 3250 «АнтоРУС» відмовився передати дані транспортні засоби у зв'язку з технічною несправністю та особистою зайнятістю.
31 жовтня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів складено акт №01 про відмову ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення та отримання трудової книжки.
31 жовтня 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів видано наказ №11-к про звільнення ОСОБА_1 , водія шкільного автобуса з 31 жовтня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, а саме: пошкодження дорожнього покриття біля будинків жителів с. Литвинівка та несанкціоновані зупинки, що не відповідають «Паспорту автобусного маршруту №2 по підвозу учнів Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів» у листопаді 2021 року; вживання ненормативної лексики в салоні шкільного автобуса, порушення швидкісного режиму та паркування автобуса з дітьми з порушенням «Правил дорожнього руху України» січень 2022 року; проведення комерційних рейсів с. Литвинівка - м. Київ - с. Литвинівка шкільним автобусом без погодження з адміністрацією Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та відділом освіти Димерської селищної ради у квітні 2022 року; неповідомлення адміністрації закладу освіти про пошкодження шкільного автобуса у травні 2022 року.
01 листопада 2022 року представниками комісії складено акт приймання-передачі транспортного засобу автобусу марки (моделі) А079 13Ш «БАЗ».
01 листопада 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів складено акт з приводу відмови підписання ОСОБА_1 наказу про звільнення.
05 листопада 2022 року механіком ОСОБА_3 складена доповідна про те, що ОСОБА_1 відмовився передавати по акту автобус ХАЗ3250 НОМЕР_2 «АнтоРус». При обстеженні даного автобуса комісія встановила: автобус був розукомплектований водієм ОСОБА_1 . Комісія склала акт про технічний стан автобуса та визнала його недієздатним.
08 листопада 2022 року Литвинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ степенів складено акт з приводу повернення викраденого наказу.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_11 , яка є заступником директора по господарській частині, яка зазначила, що Позивач працював водієм, був дуже емоційним, застосовував нецензурну лайку. Вказала, що він використовував шкільний автобус у власних цілях, однак вона не їздила з ним та знає все з чужих слів. Під час окупації вона виїхала, а повернулася на початку травня 2022 року.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_9 , яка працює вчителем в ліцеї, вказала, що на початку квітня 2022 року виїжджала до Києва на шкільному автобусі. Позивач запрошував поїхати до Ашана на ст. м. «Петрівка» скупитися продуктами. Їй не відомо чи використовував шкільний автобус Позивач в своїх цілях. Вказала, що кошти збирали, але на що не пам'ятає, напевно на паливо. Загалом вона їздила два рази.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 , який працює вчителем в ліцеї, був членом комісії службового розслідування, зазначив, що було проведено 4 службових розслідування, оскільки без дозволу дирекції школи на шкільному автобусі було здійснено перевезення людей на платній основі. Також зазначив, що були скарги громадян щодо порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_13 , яка була головою комісії при проведенні службового розслідування щодо виконання водієм ОСОБА_1 своїх обов'язків. Були розглянуті скарги щодо поведінки ОСОБА_1 , за результатами розслідування були надані директору рекомендації щодо вжиття заходів у вигляді догани.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_14 , який був членом комісії при проведені службового розслідування щодо фактів порушення водієм ОСОБА_1 , а саме висадки не за розкладом, нецензурна лайка у бік учнів, використовування автобуса у комерційних цілях та пошкодження шкільного автобуса. За результатами комісія звернулася до директора школи щодо вжиття заходів до ОСОБА_1 . Зазначив, що будь яких стягнень до ОСОБА_1 застосовано не було, тільки усні попередження. Питання щодо звільнення на комісію не виносилося.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що під час роботи на ОСОБА_1 не були накладені дисциплінарні стягнення, а лише проводилися службові розслідування, вживалися заходи щодо недопущення в подальшій діяльності порушень правил дорожнього руху та правил внутрішнього трудового розпорядку, тобто усні попередження та надавалися рекомендації. Твердження відповідача про порушення позивачем ПДР України не підтвердженні матеріалами справи, оскільки не містять постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. За таких обставин, суд вважав відсутньою сукупність умов, необхідних при застосування пункту 3 ст. 40 КЗпП України, як підставу звільнення позивача, що свідчить про незаконне притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та подальше звільнення з роботи, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 та заподіяння йому майнової шкоди у вигляді втрати заробітку за час вимушеного прогулу, що встановлюється з дати звільнення до дати поновлення на роботі. При цьому, місцевий суд вважав завищеним розмір відшкодування моральної шкоди, заявлений позивачем до стягнення, а тому зменшив її до 2 000 грн.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17 зазначив, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №212/5018/20.
Тобто, з передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №755/6249/18 зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Такий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №9901/743/18.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року в справі №489/58/20).
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №299/2637/21 зазначив, що обов'язковою умовою для звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першою статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання покладених на нього трудових обов'язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов'язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Всупереч означеним вимогам закону та висновкам Верховного Суду, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню при застосуванні норм права до спірних правовідносин, звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу №11-к від 31 жовтня 2022 року відбулося не у зв'язку з повторним вчиненням проступку пов'язаного з невиконанням обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Тобто застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді звільнення не було продиктовано повторним невиконанням ним посадових обов'язків, після застосованого до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення.
Місцевий суд правомірно вказав, що Актами службового розслідування від 22 квітня 2022 року та від 06 травня 2022 року комісія з питань проведення службового розслідування лише надала рекомендації щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у формі догани з відповідним записом у трудовій книжці.
Відомостей про те, що ці рекомендації було реалізовано роботодавцем позивача та до останнього застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани у порядку визначеному КЗпП України матеріали справи не містять, при розгляді справи судом першої інстанції директор школи ОСОБА_2 підтвердив, що до позивача дисциплінарні стягнення не застосовувалися.
За таких обставин суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не підтверджено наявність підстав для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичного невиконання без поважних причин трудових обов'язків), оскільки у даному випадку звільнення позивача було першим застосовним щодо нього дисциплінарним стягненням.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Литвинівського ліцею Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області подану представником - адвокатом Павленком Олександром Вікторовичем - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19 березня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова