12 березня 2025 року м. Київ
Справа №752/8868/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/2362/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою,
У травні 2023 року позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви просила: визнати недійсним договір користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 від 01 червня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; виселити ОСОБА_4 , з квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення; визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою - залишено без задоволення.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_5 , ним подана апеляційна скарга, в якій він зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та неправильним їх дослідженням і оцінкою. Просив скасувати рішення суду першої інстанції.
26 лютого 2025 року від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відмову від позову. Заява обгрунтована тим, що після відкриття апеляційного провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 добровільно задовольнили вимоги позивача та припинили дію договору користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , , а тому відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вважала за можливе відмовитись від позову на стадії апеляційного провадження.
На підставі викладеного, просила прийняти відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року визнати нечинним. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 закрити.
27 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_5 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, в якій він просив подану ним апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року залишити без розгляду, в зв'язку з тим, що позивачем у справі ОСОБА_2 було подано заяву про відмову до від позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою.
В судовому засіданні ОСОБА_7 , який також є представником ОСОБА_3 не заперечував щодо заявлених заяв.
Від позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» надійшли заяви, в яких вони просили розглядати справу за їх відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому суд апеляційної інстанції керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, обговоривши заяву позивача про відмову від позову, перевіривши її відповідність вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що заява позивача про відмову від позову підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до норм ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України).
Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у справі у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права звернення до суду за вирішенням цього спору.
Статтею 373 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦПК України якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства право позивача на відмову від позову гарантується на будь-якій стадії судового розгляду і є безумовним, оскільки саме у цьому полягає диспозитивність цивільного судочинства.
Оскільки заява позивача ОСОБА_2 про відмову від позову відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України, наслідки такої процесуальної дії позивач усвідомлює про що нею вказано у заяві, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про прийняття такої відмови.
Отже, враховуючи що відмова від позову є правом позивача, суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти відмову позивача ОСОБА_2 від позову про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою, у зв'язку з чим рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року визнати нечинним, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 закрити.
Оскільки судом апеляційної інстанції прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позову, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року визнано нечинним, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 закрито, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для розгляду заяву відповідача ОСОБА_5 про відмову від апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 377 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Заяву ОСОБА_2 про відмову від позовних вимог - задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою.
Визнати нечинним рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району м. Києва, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсним договору користування квартирою, виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування кімнатою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: Т.О. Невідома
Н.В. Поліщук
Повний текст ухвали складено 19 березня 2025 року.