12 березня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/2790/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів:Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Р. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Гончарука В. П.
від 13 серпня 2024 року
у цивільній справі № 755/3146/24 Дніпровського районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
до ОСОБА_1 ,
третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В лютому 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з даним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 10.03.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 011/2548/00840839, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у сумі 600 000 грн, строком до 10.03.2023.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.03.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 011/2548/00840839/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язувалась відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.
Вказував, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме ФОП ОСОБА_2 надано грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку, що є рахунком для погашеної заборгованості по Кредиту та нарахованим процентам, а також рахунку для обліку заборгованості. Однак, у порушення положень кредитного договору та договору поруки, відповідач не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за кредитним договором.
Також зазначав, що 20.10.2023 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-64, за умовами якого «Фінанс Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020, ОСОБА_1 за договором поруки № 011/2548/00840839/П від 10.03.2020.
Постановою Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2023 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 873/284/23 в частині видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 на суму 400 266 грн. 43 коп., на суму 4 402 грн 66 коп. третейського збору та 1 342 грн судового збору за видачу виконавчого документу скасовано, оскільки договір поруки не містив третейського застереження про передачу спору між банком та поручителем, у разі його виникнення на вирішення третейського суду.
Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов та стягнути солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 в сумі 400 266 грн 43 коп., та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 року в сумі 400 266, 43 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що судом не враховано та не взято до уваги, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав вже розглядався в Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду та щодо цього спору ухвалені відповідні судові рішення, що не заперечується стороною позивача.
Зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 873/284/23 видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 01.03.2023 та стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь АТ «Райфайзен Банк» 400 266 грн 43 коп. заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020, а також судові витрати.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 в частині видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 01.03.2023 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райфайзен Банк» 400 266 грн 43 коп. заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10 березня 2020 року, а також судові витрати - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви про видачу судового наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 01.03.2023 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в сумі 400 266 грн 43 коп. та судових витрат - відмовлено.
З огляду на наведене, скаржник вважає, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав розглянутий судом та щодо нього ухвалено остаточне судове рішення, тому пред'явлення позивачем даного позову є нічим іншим, як зловживання своїми процесуальними правами.
Також на переконання скаржника, задоволення судом позовних вимог щодо стягнення з відповідача кредитної заборгованості призвело до подвійного її стягнення за одним і тим же кредитним договором, що є неприпустимим. Адже заборгованість з позичальника ОСОБА_2 вже стягнута Північним апеляційним господарським судом, що не заперечується позивачем та вказано у постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду, оскільки рішення суду в цій частині залишено без змін.
Крім того, вважає, що солідарне стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було б можливо лише в межах розгляду однієї справи, яка може розглядатись виключно в порядку господарського судочинства.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Панасюк Х. М., заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованим, рішення суду просила залишити без змін, посилаючись на його законність.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Р. С., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 10.03.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 011/2548/00840839, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у сумі 600 000 грн, строком до 10.03.2023.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.03.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 011/2548/00840839/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.
Встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» повністю виконало свої зобов'язання за кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020, надавши позичальнику кредитні кошти.
20.10.2023 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-64.
Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінанс Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором №011/2548/00840839 від 10.03.2020, ОСОБА_1 за договором поруки №011/2548/00840839/П від 10.03.2020.
Також судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23 позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задоволено частково; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 у розмірі 400266,43 грн.
30.10.2023 Північним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» 400 266 грн 43 коп. заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» 4 402 грн 66 коп. третейського збору та 1 342 грн судового збору за видачу виконавчого документу.
Постановою Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2023 скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 873/284/23 в частині видачі наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 на суму 400 266 грн 43 коп., на суму 4 402 грн 66 коп. третейського збору та 1 342 грн судового збору за видачу виконавчого документу.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 01.03.2023 у третейській справі № 49/23 в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором № 011/2548/00840839 від 10.03.2020 на суму 400 266 грн 43 коп., а також третейського збору на суму 4 402 грн 66 коп. та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення на суму 1 342 грн.
Підставою для прийняття вказаного судового рішення Верховний Суд вказав відсутність у договорі поруки, що укладений між Банком та ОСОБА_1 , третейського застереження про передачу спору між Банком та поручителем, у разі його виникнення, на вирішення третейським судом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи із того, спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 як поручителем по вказаному вище кредитному договору по суті не вирішено, виконавче провадження № 75133534, на яке посилається представник відповідача відкрито приватним виконавцем Татарченко В. Г. стосовно боржника ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 не є стороною вказаного виконавчого провадження, та зважаючи на укладення договору поруки й невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до кредитного договору, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, розмір якої не спростовано, з відповідача у солідарному порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Потрібно враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання може бути порука.
Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Встановивши, що відповідач є поручителем за зобов'язанням, яке у встановлений строк не виконано, у зв'язку із чим видано судовий наказ про стягнення такої заборгованості з боржника, зважаючи на те, що відповідачем не виконано зобов'язань, визначених договором поруки, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору та випискою по рахунку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення такої заборгованості з відповідача у солідарному порядку як поручителя.
Згідно із наданим позивачем розрахунком боргу та випискою по рахунку поручителя, заборгованість відповідача за наведеним кредитним договором, станом на 16.02.2024 складає 400 266 грн 43 коп., з яких: 368 077 грн 32 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 32 189 грн 11 коп. - заборгованість по відсоткам. Вказаний розмір заборгованості сумнівів у колегії суддів не викликає, відповідачем належними та допустимими доказам не спростований.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Отже, звертаючись з даним позовом до суду відповідачем не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості його перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов'язань за кредитним договором. Не здобуто було й такі докази й під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що матиме місце подвійне стягнення, адже на стягнення заборгованості з боржника видано наказ та відкрито виконавче провадження, є помилковими, оскільки заборгованість стягнута саме солідарно, що передбачає сплату на корить кредитора заборгованості за кредитним договором у межах встановленої судовим рішенням суми.
Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість із відповідача-поручителя може бути стягнута лише у межах справи про стягнення заборгованості із боржника, є помилковими, адже відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.
Стягнення в судовому порядку кредитором заборгованості із боржника, не є перешкодою для звернення до суду із позовом про стягнення боргу із поручителя.
Оскільки спір у судовому порядку про стягнення заборгованості з відповідачки, яка є поручителем у зобов'язанні, в судовому порядку не вирішений по суті, виконавче провадження лише щодо стягнення заборгованості із боржника, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що заявлений позов підлягає задоволенню у визначений позивачем спосіб - солідарного стягнення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 березня 2025 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко