20 березня 2025 року справа № 580/7682/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02.08.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі відповідач), в якій, з урахуванням поданої заяви від 06.09.2024 (вх. № 43271/24 від 12.09.2024) та позовної заяви в новій редакції, просить:
- визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 29.04.2024 по 30.06.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 29.04.2024 по 30.06.2024 у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року становив 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн та у 2024 році - 3 028,00 грн із урахуванням раніше виплачених сум та із утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є суддею Тальнівського районного суду Черкаської області. За спірний період обчислення суддівської винагороди позивачу було проведено відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102 грн. У той же час, на переконання позивача, відповідно до приписів спеціального законодавства, позивачу повинна бути нарахована суддівська винагорода, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: за 2021 рік - встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн; за 2022 рік - встановленого на 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн; за 2024 рік - встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3 028 грн. Внаслідок цього, розмір суддівської винагороди позивача за вказаний період не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, у зв'язку із чим, позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення. За захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 17.09.2024 суддя позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу в частині позовних вимог про: визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 28.04.2024, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 19.07.2022 по 28.04.2024 у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становив у 2022 році - 2 481,00 грн, у 2023 році - 2 684,00 грн та у 2024 році - 3 028,00 грн із урахуванням раніше виплачених сум та із утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Відповідачі відзиви на позовну заяву не подали, копію ухвали від 17.09.2024 отримали 18.09.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 з 2013 року працює суддею Тальнівського районного суду Черкаської області, що підтверджується наказом Тальнівського районного суду Черкаської області від 04.07.2013 № 32/ОС.
У травні 2024 року позивач звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області із заявою від 08.05.2024 щодо величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для обчислення базового розміру посадового окладу судді.
Листом від 17.05.2024 № 04-1435/24 ТУ ДСА повідомило, що при нарахуванні позивачу суддівської винагороди за періоди: 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 30.04.2023 було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн, який зазначений в абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ, абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ відповідно, та який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
На переконання позивача, суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн та на 01.01.2024 в розмірі 3 028 грн, як то передбачено ст. 135 Закону № 1402-VIII. У зв'язку з чим за захистом прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд врахував таке.
Суд зауважує, що спірним у цій справі періодом, щодо якого виникли спірні правовідносини, є з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 29.04.2024 по 30.06.2024.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
При цьому ст. 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Таким чином, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зміни до Закону № 1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX у 2021 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.
У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривень, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ у 2024 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
З аналізу викладених норм вбачається, що виплата суддівської винагороди регулюється приписами ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII (далі Закон № 1401-VIII).
Нормами вказаного закону, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Тому, Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі №140/5481/22 вказав, що наявність в Конституції України зазначеної норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні розглядуваних правовідносин на користь спеціального закону (про судоустрій). Враховуючи обставини того, що норми Конституції України є нормами прямої дії, то при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.
Таким чином, враховуючи положення ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII, суд дійшов висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд наголошує, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV), відповідно до приписів ст. 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
При цьому, зі змісту положень Закону № 966-XIV вбачається, що останнім закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
У той же час, судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102,00 грн.
З огляду на викладене, суд зазначає, що зміни до спеціального Закону № 1402-VІІІ в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Тому, відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 135 Закону №1402-VІІІ, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень, зокрема у спірному випадку, Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Таким чином, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов'язку застосування такої величини.
У випадку, що розглядається, зменшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку розміру суддівської винагороди наявний виключно в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Тому, оскільки спеціальним Законом № 1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону № 1082-IX та статті 135 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21 та від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.
Отже, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2 270,00 грн), на 01.01.2022 (2 481,00 грн) та на 01.01.2024 (3 028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX є неправомірним.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди у період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 29.04.2024 по 30.06.2024 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір якого станом на 01.01.2021 складає 2 270,00 грн, на 01.01.2022 - 2 481,00 грн, на 01.01.2024 - 3 028,00 грн, тому, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Спір у цій справі стосувався оплати праці позивача, а тому в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивач звільнений. Інші судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 29.04.2024 по 30.06.2024 включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2 102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 316, код ЄДРПОУ 26261092) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 29.04.2024 по 30.06.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме: у 2021 році - з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн, у 2022 році - 2 481,00 грн, у 2024 році - 3 028,00 грн з урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО