Справа № 560/17047/24
іменем України
20 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби відповідно до поданого ним рапорту.
Позов мотивований тим, що військова частина протиправно відмовила позивачеві у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Ухвалою суду від 19.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем 28.11.2024 подано відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечує. Зазначає, що за результатами розгляду рапорту позивача відповідач зазначив, що до рапорту про звільнення з військової служби не додано документ, що підтверджує відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 вказаним документом є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, вказаного документа, позивачем до рапорту долучено не було.
Зазначає, що посилання позивача на обов'язок відповідача направити відповідне клопотання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проведення обстеження сімейного стану є безпідставним.
Відповідач звертає увагу суду, що рішення про проведення обстеження сімейних стану не входить до компетенції відповідача. З метою проведення такого обстеження відповідач має право порушувати клопотання про проведення обстеження сімейного стану перед відповідним керівником територіального центру комплектування і соціальної підтримки за наявності відповідної підстави - рапорту військовослужбовця.
Зазначає, що всупереч вищевказаним нормам, позивач не звертався до свого безпосереднього начальника, прямого начальника або командування військової частини НОМЕР_1 щодо порушення перед територіальним центром комплектування та соціальної підтримки питання про проведення обстеження його сімейних умов. Вказане також свідчить про відсутність підстав для застосування до вказаних правовідносин аналогії закону (використання норм, викладених у пункті 213 Положення), оскільки вказані правовідносини врегульовано Статутами Збройних Сил України та Порядком №513.
Крім того, звертає увагу суду, що пунктом 3 розділу III Порядку №513 передбачено, що якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Також відповідач, обґрунтовуючи відмову у задоволені рапорту вказав позивачу про відсутність серед додатків до рапорту документа, що підтверджує необхідність здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_2 . Надана позивачем довідка до акту огляду МСКЕ серії 12 ААГ №779557 не містить відомостей про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді.
Також, наданий позивачем Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги і догляду на непрофесійній основі від 22 липня 2024 року №363 не містить відомостей про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді. В той же час, довідка ЛКК видана невстановленим закладом 22 серпня 2024 року №363 хоча і містить потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, але не може вважатися належним документом. Так, вказана довідка не містить відомостей, про підприємство, установу, організацію, заклад яким вона була видана.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити у повному обсязі.
Суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є матір'ю позивача, ОСОБА_3 є батьком позивача.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюби серії НОМЕР_3 від 16.11.2000, шлюб між ОСОБА_2 (матір'ю позивача) та ОСОБА_3 (батьком позивача) - розірвано 16.11.2000.
Відповідно до витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №979, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у запас.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 , вих. №5713А від 24.10.2024 позивача повідомлено про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби.
Зазначено, що у поданому рапорті вказано як підставу для звільнення з військової служби у запас абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , якій встановлено інвалідність ІІ групи за загальним захворюванням. У доданій до рапорту довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №779557 від 01.04.2024, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 - немає належного висновку про те, що ОСОБА_2 (як особі з інвалідністю ІІ групи) необхідний постійний догляд.
Крім того, у вказаному листі також зазначено, що з копії довідки ЛКК від 22.08.2024 №363 неможливо встановити яким медичним закладом ця довідка видана, оскільки копія неналежної якості.
Також позивача повідомлено, що до рапорту ним у встановленому порядку, відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не надано документів, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Не погодившись з відмовою відповідача у його звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.
Зокрема, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом) визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Згідно вказаного Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 визначено в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).
При цьому, медичний висновок це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Судом встановлено, що відмовляючи позивачеві у звільненні з військової служби відповідач виходив з того, що у доданій до рапорту довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №779557 від 01.04.2024, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 - немає належного висновку про те, що ОСОБА_2 (як особі з інвалідністю ІІ групи) необхідний постійний догляд; з копії довідки ЛКК від 22.08.2024 №363 неможливо встановити яким медичним закладом ця довідка видана, оскільки копія неналежної якості; до рапорту не надано документів, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача про відмову у звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Щодо повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд враховує наступне.
Так, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
При цьому, повноваження медико-соціальних експертних комісій здійснюються щодо осіб, які звертаються для встановлення інвалідності (або осіб, яким вже встановлена інвалідність), чи потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Окрім цього, в підпункті 1 пункту 11 Положення №1317 передбачено повноваження медико-соціальних експертних комісій визначати потребу в сторонньому нагляді, а не постійного догляду, як передбачено абзацом четвертим підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Слід також зазначити, що поняття "сторонній догляд" за своїм змістом не є тотожним поняттю "постійний догляд".
Так, "сторонній догляд" вказує на те, ким надається догляд, а "постійний догляд" коли надається такий догляд.
При цьому, "постійний догляд" це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я утворюються ЛКК (п. 1 розд. III).
Пункт 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №_____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також слід зазначити, що повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, в затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби у цій справі, суд зазначає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання "яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду" та "який орган має видавати цей документ".
Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, слід зазначити, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК, які мають право приймати: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о); 4) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Вказані висновки щодо вказаного вище питання, вкладені і у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних у даній справі правовідносин.
Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - висновок) визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", які затверджені наказом Міністерством охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі Інструкція №407).
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859.
Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення.
Як встановлено судом, позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір'ю особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивачем, серед іншого, додано: висновок лікарсько-консультативної комісії №363 від 22.08.2024, довідку №363 від 22.08.2024.
Так, згідно Висновку №363 від 22.08.2024 № 080-4/о, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Дане положення, свідчить про те, що відсутня визначена законом форма, висновку лікарської консультативної комісії, що підтверджує потребу у постійному сторонньому догляді. Водночас, колегія суддів враховує, що МСЕК не вирішує питання потреби постійного стороннього догляду у випадках, коли особа не має встановленої інвалідності.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає помилковим висновок відповідача, що долучені медичні висновки ЛКК не підтверджують потребу в постійному догляді за матір'ю позивача.
Разом з тим, суд враховує, що матеріали справи не містять достатніх доказів щодо відсутності членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення позивача, які можуть здійснювати постійний догляд за його хворою матір'ю.
Заява від 22.08.2024, долучена позивачем до матеріалів справи, свідчить лише про те, що у ОСОБА_2 відсутні інші діти, окрім позивача та будь-які інші особи, які зареєстровані чи проживають з позивачем за місцем її проживання.
Зазначена заява не підтверджує відсутність членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення позивача, які можуть здійснювати постійний догляд за його хворою матір'ю ОСОБА_2 .
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити з військової служби позивача, суд зазначає наступне.
Вирішення питання про звільнення військовослужбовців з військової служби надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації суд враховує, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин, суд вважає, що слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду, повторно розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов