Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
20 березня 2025 р. справа № 520/31486/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення б/н від 30.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесене інспектором прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержантом ОСОБА_2 про відмову в перетині державного кордону ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову вказано, що під час здійснення прикордонного контролю позивач пред'явив усі необхідні документи, в тому числі військово-обліковий документ, які підтверджували, що позивач має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, що відповідно до п.2-6 Правил перетинання державного кордону України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, дає право на виїзд за межі України. Проте, відповідач відмовив позивачу у перетинанні державного кордону України без зазначення конкретних підстав для такої відмови.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем надано до суду заяву, в якій просив суд в порядку частини 2 статті 26 КАС України, справу № 520/31486/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України направити за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Щодо заявленої заяви відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Отже, стаття 25 КАС України пов'язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
Відповідно до відповіді №1217684 від 20.03.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_3 .
Рішенням 23 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 26.01.2024 № 536/2 перейменовано вулицю (колишня АДРЕСА_4 північно-східному напрямку до вулиці Юрія Шевельова - вулиця Професора Отамановського (Шевченківський район).
В позовній заяві представником позивача зазначена адреса Рилякова Олександра Володимировича - АДРЕСА_3 .
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позивачем подано позовну заяву за місцем реєстрації відповідно до ч.1 ст.25 КАС України, а тому заява відповідача про направлення справи за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду є необґрунтованою та бнзпідставною.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 30 вересня 2024 року позивач прибув на пропускний пункт "Краковець" з метою перетину державного кордону на виїзд з України.
Під час здійснення прикордонного контролю пред'явив уповноваженій службовій особі Віталію Вдовіну документи, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 від 12.07.2012 серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 від 03.07.2009 серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_5 від 12.07.2012 серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про одруження від 01.11.1997 року серії НОМЕР_8 ; посвідчення батьків багатодітної сім'ї; військовий квиток НОМЕР_9 із вклеєним штрих-кодом; лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2024 року № 5/803 про надання відстрочки від призову.
Інспектор прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " майстер сержант ОСОБА_2 рішенням від 30.09.2024 відмовлено у перетині державного кордону України.
В Рішенні вказано причину відмови: «відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)».
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України від 30.09.2024, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом. При цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI).
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до частиною третьої та шостої статті 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Частина перша статті 14 Закону № 1710-VI визначає, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2 ст. 14 Закону № 1710-VI).
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу (частина третя статті 14 Закону № 1710-VI).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).
Стаття 1 Закону № 3857-XII визначає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених згаданим Законом, та в'їхати в Україну.
Частина перша статті 6 Закону № 3857-XII визначає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, що є загальними та функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023. Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб.
Пункт 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачає, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).
Стаття 1 Закону № 389-VIII передбачає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, згаданий Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 389-VIII).
Пункт 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII встановлює, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному КМУ особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Частина друга статті 3 Закону № 3857-XII передбачає, що Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначений Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі Правила).
Пункт 2 Правил визначає, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 згаданих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Згадана норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 і 3 частин третьої 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 згаданих Правил.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Тобто уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України під час процедури прикордонного контролю здійснюють лише перевірку документів наданих для перетину державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частин першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон 3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Правила та інші нормативно-правові акти не визначають, які саме документи мають бути надані на підтвердження того, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років.
Судом встановлено, що позивачем надавалися документи паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 від 12.07.2012 серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_4 від 03.07.2009 серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про народження дитини ОСОБА_5 від 12.07.2012 серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про одруження від 01.11.1997 року серії НОМЕР_8 ; посвідчення батьків багатодітної сім'ї; військовий квиток НОМЕР_9 із вклеєним штрих-кодом; лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2024 року № 5/803 про надання відстрочки від призову.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що надані документи уповноваженій особі для перетину кордону у повній мірі підтверджують факт, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років та у позивача є дійсна відстрочка від мобілізації.
Щодо змісту оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
Пункт 2-6 Правил містить відсильну норму, яка передбачає, що у разі введення воєнного стану право на перетин державного кордону також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзаців 2 і 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункту 2-14 згаданих Правил.
Військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, визначені в абзаці 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, а отже, на них поширюється пункт 2-6 Правил.
У рішенні вказано таку причину відмови: «відсутність документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)».
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії свідчить про його протиправність.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що зміст оскаржуваного рішення від 30.09.2024 не дозволяє визначити, яких саме документів не надав позивач в момент проходження прикордонного контролю, та з яких саме підстав позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України, а тому рішення від 30.09.2024 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнати протиправним та скасувати рішення б/н від 30.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесене інспектором прикордонної служби вищої категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майстер сержантом ОСОБА_2 про відмову в перетині державного кордону ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 20 березня 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ