Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 березня 2025 року № 520/35888/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) від 21 листопада 2024 року, номер справи №103550009973 про відмову ОСОБА_1 , ІПН- НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за вислугу років та скасувати відповідне рішення.
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за вислугу років з урахуванням вимог ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 418 від 21.07.1992 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправним та таким, що суперечить Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення», Постанові КМУ №418, Рішенні Конституційного суду України від 04.06.2019 р. - справа № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) та відповідно повинно бути скасоване вцілому.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, є протиправним.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач надав відзив в якому зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що викладені позивачем позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Відповідач в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
21 листопада 2024 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 (далі - Позивач), номер справи 103550009973.
Рішення про відмову у призначені пенсії мотивовано наступним: «Згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» (зі змінами) до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004р., зокрема, й період навчання за денною(очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Після 01.01.2004р. до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску. Отже, за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.2004р. по 15.12.2005р. згідно з диплома НОМЕР_2 від 15.12.2005р.
За доданими документами до спеціального стажу зараховано періоди роботи до 11.10.2017року згідно довідки щодо нальоту годин від 05.11.2024р. № 2024-11- 765. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_2 відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років. Заявник працює/не працює: не працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату: 16.11.2046 року, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує».
Позивач вважає вищезазначене рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправним та таким, що суперечить Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення», Постанові КМУ №418, Рішенні Конституційного суду України від 04.06.2019 р. - справа № 1-13/2018(1844/16, 3011/16) та відповідно повинно бути скасоване вцілому, у зв'язку з чим звернуся до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно пункту «б» статті 3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Згідно диплома із відзнакою КС № 28278564 від 15.12.2005 року, Позивач у 2004 році закінчив Державну льотну академію України і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Авіація та космонавтика» та здобув кваліфікацію бакалавра з авіації та космонавтики. В подальшому, у 2005 році, Позивач закінчив Державну льотну академію України і отримав повну вищу освіту, диплом серії НОМЕР_3 .
Згідно військового квитка серії НОМЕР_4 , Позивач пройшов військову підготовку при Кіровоградській Державній льотні академії України у 2004 році, отримав військове звання молодшого лейтенанта наказ МО №116 від 27.03.2006 року, військову присягу прийняв 14 серпня 2004 року.
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_5 Позивач починаючи із 31 серпня 2000 року по 19 вересня 2023 здійснював безперервну трудову діяльність, включаючи роки навчання у Державній льотній академії України, що спростовує позицію ГУПФ у Харківській області про незарахування до страхового стажу років навчання. Більш того, у трудовій книжці чітко зафіксовано і одержання фаху спеціаліста.
Згідно довідки ТОВ «Авіакомпанія СкайАп» від 05 листопада 2024 року, №2024-11- 765, щодо нальоту годин ОСОБА_1 , командира повітряного судна департаменту екіпажів пілотської кабіни, всього годин та хвилин нальоту Позивач має - 7763 год. 36 хв. Даному факту Відповідач не надав належної оцінки та не вважав достатньою підставою для оформлення пенсії Позивачу за вислугою років, як особі, що має спеціальний стаж працівника льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - 20 годин нальоту на літаках - за один місяць вислуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах, зокрема: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу, зокрема: 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку, зокрема: 45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року.
Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019.
Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2 рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019).
Відповідно до положень п. «а» ст. 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911 право на пенсію за вислугу років мали такі категорії робітників і службовців авіації,а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019, пункт «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ та від 24.12.2015 №911-VІІІ.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213 та Законом № 911).
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються:
а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами «б»- «г» цього пункту ) - за один місяць вислуги;
б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери і інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги;
в) один рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно-рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги;
г) один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги;
д) один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.
При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів «а»-»д», один рік роботи рахується за один рік вислуги.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу обчислення строків вислуги відповідно до пунктів «а» і «б» пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу до вислуги років працівникам льотного складу зараховується час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (далі - Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, у редакції, чинній до внесення до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» змін Законом № 213 та Законом № 911) пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.
До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 віднесені:
1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів.
2. Льотно-інструкторський склад.
3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи із проставленням печаток відповідних підприємств та підписами уповноважених осіб.
Крім записів у трудовій книжці спеціальний стаж позивача підтверджується такими документами.
Довідкою ТОВ «Авіакомпанія СкайАп» від 05 листопада 2024 року, №2024-11-765, щодо нальоту годин ОСОБА_1 , командира повітряного судна департаменту екіпажів пілотської кабіни, всього годин та хвилин нальоту Позивач має - 7763 год. 36 хв.
Щодо не зарахування до спеціального стажу, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки періоди роботи зазначені в трудовій книжці перетинаються з періодами роботи, які дають право на вислугу років, суд зазначає, що відповідачем не було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження періоду роботи у спірний період, не вжито заходів щодо витребування додаткових документів з метою об'єктивного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, підстави для неврахування періоду роботи до спеціального стажу, що дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем не доведені.
Суд зазначає, що для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону та постанови КМУ необхідно дві умови: 1) наявність відповідного віку та 2) наявність відповідної вислуги років - не менше 25 років (п. а ст. 54 Закону, та п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації). При цьому порядок обчислення вислуги років визначений Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу.
Разом з тим, суд зазначає, що з наданих позивачем трудової книжки та довідки про наліт-години підтверджується необхідна вислуга років для призначення і виплати пенсій за вислугу років працівнику льотного складу авіації спеціального застосування.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, а відмова відповідача є необґрунтованою.
Відтак, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.11.2024 № 103550009973 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2ст. 245 КАС України).
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати орган призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2024 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи позивача та з урахуванням вимог ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 418 від 21.07.1992 року.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1937,92 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1937,92 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) від 21 листопада 2024 року, номер справи №103550009973 про відмову ОСОБА_1 , ІПН- НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за вислугу років та скасувати відповідне рішення.
Ззобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 13.11.2024 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні та зарахованих періодів роботи позивача та з урахуванням вимог ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 418 від 21.07.1992 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.