Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
20 березня 2025 р. справа № 520/6180/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні; 2) зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні шляхом множення показника середньоденної заробітної плати за два останні місяці перед звільненням, на кількість днів затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням обмежень ст.117 КЗпП, що становить, шість місяців без урахування принципу співмірності, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.12.2024 по справі №440/6856/22,
встановив:
В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недолік у вигляді оформлення позову без дотримання вимог п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160 КАС України.
Так, згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Пунктом 3 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
Суд вважає, що і вимога про стягнення з суб"єкта владних повноважень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, і вимога про зобов"язання суб"єкта владних повноважень нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені є вимогами майнового характеру, а ціною позову у згаданих спорах є обчислений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Між тим, у частині вимоги заявника про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позов усупереч наведеним нормам процесуального закону не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на зміст ст.2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що "за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення військовослужбовця, ані правовим аналогом платежу з оплати праці (служби).
При цьому, позивач не вказує суму середнього заробітку, яка підлягає, на його думку, нарахуванню та виплаті останньому. Також не надає суду розрахунок суми середнього заробітку, яка має бути нарахована та виплачена.
Згідно з п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" вимога про зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає оплаті судовим збором у якості майнової вимоги (тобто у розмірі 1% ціни позову).
До суду заявником доказів сплати судового збору не подано, проте з огляду на відсутність розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у суду відсутня можливість розрахувати суму судового збору, що підлягає сплаті за заявлені позовні вимоги.
Невизначення заявником у даному конкретному випадку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні явно та очевидно позбавляє суд фізичної можливості забезпечити виконання ч.1 ст.139, ч.3 ст.139, ч.1 ст.244, п.1 ч.5 ст.246 КАС України стосовно висновку суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково і проведення у зв"язку із цим відповідного розподілу судових витрат.
Стосовно зазначення у прохальній частині позову про витребування у 4 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням - за червень 2024р. та липень 2024р. суд зазначає, що у відповідності до положень п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У силу приписів ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України обов"язок подачі доказів до суду в обгрунтування викладених у позові обставин покладений саме на позивача, а правила увільнення від виконання цього обов"язку сформульовані законодавцем у ч.1 ст.80 КАС України.
Як вбачається з позову, представником заявника було сформульовано клопотання про витребування інформації про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням.
Проте, до суду представником позивача не надано доказів вжиття заходів щодо отримання відповідних доказів, хоча, як встановлено судом з матеріалів позову, представник заявника звертався до відповідача з адвокатським запитом та отримав у відповідь довідку розрахунок № 944 від 25.12.2024 на 1 арк. та платіжні інструкції на 3 арк. в 1 прим.
Цих доказів заявник до позову не долучив.
Причин недолучення цих документів до позову не виклав.
Отже, з огляду на зміст заявлених вимог та положення Закону України "Про судовий збір" для усунення недоліку заявнику належить розрахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, подати докази сплати судового збору, подати оформлений у відповідності до вимог ст.ст.160, 161 КАС України позов із зазначенням обґрунтованого розрахунку суми стягнення із визначенням всіх використаних складових елементів (середнього заробітку, вирахуваного згідно Порядку №100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р.) та докази сплати судового збору.
Оскільки стан оформлення матеріалів позову не відповідає вимогам п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.3 ст.161, ч.4 ст.161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст.169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позов - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 2 дні з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.
Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду оформленого у відповідності до вимог ст.ст.160, 161 КАС України позову за вимогою про виплату конкретного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та доказів сплати судового збору.
Роз'яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.
Копію даної ухвали направити заявникові.
Роз'яснити, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко