Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 березня 2025 року № 520/28931/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012, код ЄДРПОУ20987385) , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , в якому просила суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385 ) №205050013561 від 03.09.2024, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) призначити та виплачувати з 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року у якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.08.2024 звернулась із заявою про призначення пенсії та надала пакет необхідних документів для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням №205050013561 від 03.09.2024 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Одеській обл.) відмовило позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Підставою для відмови в призначенні пенсії є один лише той факт, що з точки зору відповідача, позивачка не досягла необхідного віку, що встановлений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Пільгового стажу за Списком №2 та загального стаж достатньо, що прямо вбачається з самого рішення №205050013561 від 03.09.2024. Страховий стаж склав 32 року 03 місяця, пільговий стаж за Списком №2 - 14 років.
З рішенням №205050013561 від 03.09.2024 ГУ ПФУ в Одеській області, позивач не згодна в частині не призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з недосягненням ОСОБА_1 55 років, як визначено в п.2 частини другої статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV .
Відтак, підставою для відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з не досягненням необхідного віку, що встановлений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV позивач вважає не законною, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Щодо наявності підстав для призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ №1788 За підрахунками територіального органу Пенсійного фонду України позивачка має 14 років стажу роботи за Списком №2, що більш ніж достатньо для призначення пільгової пенсії за Списком №2, про що прямо зазначено в рішенні №205050013561 від 03.09.2024 ГУ ПФУ в Одеській області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При дослідженні наданих матеріалів справи судом встановлено, що загальний стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 3 місяці (згідно рішення відповідача_2 №205050013561 від 03.09.2024).
Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, у редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII право на пенсію за віком мають: жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Враховуючи вищезазначене, пільговий стаж позивачки за Списком №2 складає 14 років , тобто має більше 10 років пільгового стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, тому позивачка має право на призначення пенсії, передбаченого ст. 13 Закону України "Про п енсійне забезпечення" - 50 років.
У зв'язку з вищезазначеним ОСОБА_1 має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 ЗУ №1788, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, у 50 років, тобто зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Отже, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки досягла 50 років (10.04.2024) та має більше 30 років загального стажу та більше 10 років пільгового (за Списком №2).
Відповідно до рішення №205050013561 від 03.09.2024 ГУ ПФУ в Одеській області єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії є те, що з точки зору відповідача, позивачка не досягла необхідного віку, 55 роки.
Однак, вищезазначене не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, з огляду на наступне.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 року таким законом є, насамперед Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - ЗУ №1058-IV), який був прийнятий після Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - ЗУ №1788-XII).
Отже, оскільки і ЗУ №1058-IV, і ЗУ №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми ЗУ №1058-IV як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми ЗУ №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у ЗУ №1058-IV.
Водночас із цим, існують виключення з наведеного загального правила.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було запроваджено правила поетапної зміни показника вікового цензу, за яким жінки, які народилися 1 жовтня 1969 року і пізніше - набували право на пенсію по досягненню 55 років. Максимальний віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років.
Згідно п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, п. 2 ч. 2 ст.114, якою встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші віку,встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції ДО внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи -жінкам;".
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII).
Відносно позивачки правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років (для жінок, що народилися з 1 жовтня 1969 року) за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05 - найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Суд вказує, що Конституційний Суд у рішенні від 23.01.2020 року №1-р/2020 вказує: «Вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить з такого. У Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою (стаття 1); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8). За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).
Європейська Комісія «За демократію через право“ (Венеційська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді «Верховенство права“ вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права, зокрема, є: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним), питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом, влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.
У такому контексті верховенство права означає, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов'язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах. На підставі зазначеного особа може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017). У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави у сферу його прав. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).
Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію».
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, ухваленою Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту пр економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як вже встановлено судом, позивачка має 32 років 3 місяці загального стажу та 14 років днів пільгового (робота за Списком №2), про що прямо зазначено в рішенні відповідача №205050013561 від 03.09.2024.
Тобто наявність необхідного спеціального та загального стажу відповідачем не оспорюється.
Крім того, у рішенні від 22 травня 2018 року N 5-р/2018 Конституційний Суд України вказує, що положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини».
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Також, частиною 4 ст. 3 КАС України визначено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, ОСОБА_1 має 14 років стажу роботи за Списком №2, загальний стаж складає 32 роки 3 місяці , тому враховуючи положення ст. 22 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Конституції України, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, застосуванню підлягають положення п. «б» ст. 13 чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, як для особи, яка працювала за Списком №2 до 1 квітня 2015 року. Тобто - із застосуванням при призначенні пенсії вікового цензу у 50 років.
У зв'язку з вищезазначеним має право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 ЗУ №1788, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, у 50 роки, тобто зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Практика Верховного Суду 21 квітня 2021 року Верховний Суд за наслідками розгляду зразкової справи №360/3611/20 (режим доступу в ЄДРСР: 96463469) постановив рішення, яким позов фізичної особи до територіального органу Пенсійного фонду України задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення територіального органу Пенсійного фонду України "Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачу. Зобов'язано територіальний орган Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
У вищевказаному рішенні Верховного Суду вказано , що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».
Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь- якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).
Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».
За таких обставин та правового регулювання Суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 (режим доступу в ЄДРСР: 101211541) мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року було змінено, викладено її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін.
У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено: «На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому, на думку суду, відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 32 роки 03 місяця, у тому числі на роботах за списком № 2 - 14 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Суд також вказує, що пунктом 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 №22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла пенсійного віку (50 років) встановленого п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
26.08.2024 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тобто не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з підпунктом 14.2 пункт 146 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) , тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;
за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Термін "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України" для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .. ак, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжується до цього часу. Ізюмська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами).
Також, Ізюмська міська територіальна громада до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309.
Тому суд приходить до висновку про призначення пенсії позивачці за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 11 квітня 2024 року, тобто з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це лише прерогатива суду.
В своєму ж позові про надання звіту про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012, код ЄДРПОУ20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385 ) №205050013561 від 03.09.2024, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) призначити та виплачувати з 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012, код ЄДРПОУ20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн.48 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн.48 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.