Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 березня 2025 р. справа № 520/14907/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 17.05.2021 року та 08.12.2021 року по справі № 520/14907/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року по справі № 520/14907/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати в період з 22.01.2020 по 22.07.2020 протиправною.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати в період з 22.01.2020 по 22.07.2020. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 року по справі № 520/14907/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати в період з 13.10.2008 по 21.01.2020 протиправною.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати в період з 13.10.2008 по 21.01.2020. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрали законної сили.
10.03.2025 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій позивач просить суд:
1. Заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішень Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 та від 08.02.2021 по справі №520/14907/2020 задовольнити у повному обсязі.
2. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду у 10-денний строк звіт про виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 та від 08.02.2021 по справі №520/14907/2020.
В обґрунтування заяви зокрема зазначено, що відповідач не виконав в повному обсязі рішень суду.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на вказану заяву не скористався.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та розгляду поданого звіту на виконання ухвали суду, а в разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України). Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020р. у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Суд зазначає, що метою застосування до суб'єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Водночас, з аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)», № 2132/02, пп. 24-27 від 13.06.2006, пп. 18 рішення у справі «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відтак, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Абзацом першим частини першої статті 373 КАС України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тож у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Указаний порядок встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в частині першій цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Суд зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.08.2023 вих.22860-25888/М-03/8-2000/23 зокрема зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/14907/2020 ОСОБА_1 нараховано компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати в період з 13.10.2008 по 21.01.2020 відповідно до Порядку № 159 у сумі 140646,29 грн., які будуть виплачуватися згідно затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Підставою звернення позивача з заявою про встановлення судового контролю є те, що позивач не погоджується з зазначеним порядком здійснення відповідачем нарахування та виплати вказаної компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати в період з 13.10.2008 по 21.01.2020 відповідно до Порядку № 159 у сумі 140646,29 грн.
Суд, надаючи правову оцінку заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.08.2023 вих.22860-25888/М-03/8-2000/23, зазначає, що відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом в постановах від 28.02.2019 у справі №822/1080/17, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
На думку суду лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.
Крім цього, КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили обов'язкове для виконання, у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід відмовити.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність в спірному випадку підстав для встановлення строку подання звіту про виконання судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст.382 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 229, 248, 293, 294, 382 КАС України, -
В задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 17.05.2021 року та 08.12.2021 року по справі № 520/14907/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Спірідонов М.О.