Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
20 березня 2025 року №520/15867/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лариси Мар'єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.11.2019 №2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,0544 та 2 класу напруги на рівні 0,0835, та встановити їх на рівні на 1 класі напруги - 0,0566 та 2 класі напруги - 0,0885 відносних одиниць;
2) зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) здійснити для Акціонерного товариства "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) перерахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік, відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 №981, в редакції постанови від 27.12.2017 №2099;
3) визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.11.2020 №2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозний період" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами на перший регуляторний період в цілому в розрізі 2021 - 2024 років: на 2021 рік - по 1 класу напруги - 0,0541, по 2 класу напруги - 0,0808 відносних одиниць; на 2022 рік - по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць; на 2023 та 2024 роки на рівні 2022 року, тобто по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць та встановити на рівні: - на 2021 рік - на 1 класі напруги - 0,0562 та 2 класі напруги - 0,0857 відносних одиниць;
- на 2022 рік - на 1 класі напруги - 0,0559 та 2 класі напруги - 0,0829 відносних одиниць;
- на 2023 та 2024 роки - на 1 класі напруги - 0,0559 та 2 класі напруги - 0,0829 відносних одиниць з урахуванням вимог постанови НКРЕ від 23.07.2013 №1009 "Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання" (зі змінами);
4) зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) здійснити для Акціонерного товариства "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) перерахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 та 2 класів напруги на перший регуляторний період у розрізі 2021 - 2024 років, відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 № 981, в редакції постанови від 25.10.2023 №1946.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем при розрахунку для позивача економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020, 2021-2024 року не взято до уваги скориговані звітні форми за зазначений період, надані АТ "Харківобленерго". Внаслідок чого, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанови від 19.11.2019 №2406 та від 20.11.2020 №2154 з некоректними показниками економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами, які є складовими формул при розрахунку тарифів на послуги з розподілу електроенергії, та безпосередньо впливають на розмір таких тарифів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.
Представник відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), надіслав на через ЄСІТС "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електроенергії відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії (далі - ЕКПТВЕ), затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2007 №981 (далі - Положення) визначається як відносна величина, розрахована у встановленому цим Положенням порядку. При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 1.3 Положення ЕКПТВЕ затверджується НКРЕКП на прогнозний період з урахуванням змін структури балансу електричної енергії, пов'язаних зі зміною правил роботи на ринку електричної енергії, на підставі усереднених даних форм звітності №2а-НКРЕКП та №1Б-ТВЕ за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, та розраховується відповідно до глави 2 цього Положення.
Також представником відповідача зазначено, що оператор системи розподілу має планувати та виконувати, у тому числі за рахунок інвестиційної програми більш ефективні заходи зі зниження технологічних витрат електроенергії в електричних мережах оператора системи розподілу, з метою зниження витрат у майбутніх періодах, а не збільшення. Відповідно до проведеного аналізу пояснень до розрахунків наданих позивачем на прогнозний період не надано до НКРЕКП, відповідно до критеріїв пункту 4 Положення, підтверджуючих матеріалів та розрахунків щодо зміни структури балансу електричної енергії, пов'язаної зі зміною технічних характеристик електричних мереж та/або структури споживання електричної енергії, які могли би вплинути до росту ЕКПТВЕ. Отже, у відповідача були відсутні підстави для перегляду в сторону збільшення ЕКПТВЕ при розрахунку для затвердження.
При цьому наголошено на тому, що затвердження розміру ЕКПТВЕ електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020, 2021-2024 роки, з урахуванням особливостей процедури голосування на засіданнях НКРЕКП у формі відкритого слухання, відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому не погодився з правовою позицією, викладеною відповідачем, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.05.2023 у справі №120/1950/20-а та від 29.09.2022 у справі №360/2013/20, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м.Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
19 листопада 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийнята постанова №2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік", яка набрала чинності з 01.01.2020 року.
Вказаною постановою для Акціонерного товариства "Харківобленерго" встановлено економічний коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії (відносні одиниці) за 2020 рік: 1 клас напруги - 0,0544; 2 клас напруги - 0,0835.
Також, 20 листопада 2020 року НКРЕКП прийнято постанову №2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період", яка набрала чинності з 01.01.2021 року.
Відповідно до вказаної постанови (в редакції постанови НКРЕКП від 05.12.2023 №2275 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року №2154"), для Акціонерного товариства "Харківобленерго" встановлено економічний коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами на перший регуляторний період в цілому в розмірі 2021-2024 років, а саме:
на 2021 рік - по 1 класу напруги - 0,0541, по 2 класу напруги - 0,0808 відносних одиниць;
на 2022 рік - по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць;
на 2023 та 2024 роки на рівні 2022 року, тобто по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць та встановити на рівні: на 2021 рік - на 1 класі напруги - 0,0562 та 2 класі напруги - 0,0857 відносних одиниць;
на 2022 рік - на 1 класі напруги - 0,0559 та 2 класі напруги - 0,0829 відносних одиниць;
на 2023 та 2024 роки - на 1 класі напруги - 0,0559 та 2 класі напруги - 0,0829 відносних одиниць з урахуванням вимог постанови НКРЕ від 23.07.2013 №1009 "Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання".
Не погоджуючись із правомірністю розрахунків ЕКПТВЕ для 1 та 2 класу напруги за спірний період та, як наслідок, встановленням відповідних тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом також Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно зі статтею 2 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики, а саме діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання, серед іншого, шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом, а також формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
За правилами пунктів 1, 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, та встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті, положення якої узгоджуються з основними принципами діяльності НКРЕКП, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб'єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб'єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.
У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.
У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін з метою встановлення тарифу суб'єкти господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг подають на схвалення (затвердження) Регулятору розроблену інвестиційну програму (план) розвитку після громадського обговорення. Інвестиційні програми (плани) розвитку є публічною інформацією та повинні бути загальнодоступними.
Таким чином, відповідач у справі для забезпечення виконання покладених на нього завдань та функцій, у тому числі по формуванню цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг, має право приймати обов'язкові до виконання рішення (постанови) з питань, що належать до компетенції останнього.
Суд звертає увагу, що ЕКНТВЕ відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 року №981 (в редакції, чинній на час прийняття постанови №2406) визначається як відносна величина, яка була розрахована відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 15.08.2013 року № 1110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2013 року за № 1532/24064, на ІІ-ІV квартали 2017 року та І квартал 2018 року; ЕКПТВЕ - відносна величина, розрахована у встановленому цим Положенням порядку.
Тобто, у зазначеному Положенні чітко встановлено, що ЕКПТВЕ розраховується виключно у встановленому цим Положенням порядку.
Згідно з пунктом 1.3 цього Положення №981 (в редакції, чинній на час прийняття постанови №2406), ЕКПТВЕ використовується операторами системи розподілу для визначення обсягів відшкодування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з постачання електричної енергії за вільними цінами на підставі відповідної ліцензії.
ЕКПТВЕ затверджується НКРЕКП на розрахунковий період (рік) на підставі даних форм звітності №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ як середній за три завершені річні періоди (січень - грудень), що передували прогнозному періоду, який розраховується відповідно до глави 3 цього Положення, та не може перевищувати значення середньорічних ЕКНТВЕ за базовий рік.
Якщо розрахунковий ЕКПТВЕ по 1 та/або 2 класу напруги більше ніж розрахований середньорічний ЕКНТВЕ, то значення ЕКПТВЕ приймається на рівні розрахованого ЕКНТВЕ по даному класу напруги.
У випадку коли значення ЕКПТВЕ, розрахованого на перший рік наступного регуляторного періоду, буде перевищувати значення ЕКПТВЕ, затвердженого НКРЕКП для останнього року попереднього регуляторного періоду з урахуванням застосування показника ефективності технологічних витрат електричної енергії, ЕКПТВЕ приймається таким як для першого регуляторного періоду з урахуванням показника ефективності технологічних витрат електричної енергії за перший регуляторний період, крім випадків, зазначених главою 3 цього Положення.
ЕКПТВЕ для операторів системи розподілу, які не переходять на стимулююче регулювання, затверджуються щороку.
За приписами пункту 2.1 Положення щороку всі оператори системи розподілу подають до НКРЕКП документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме: форми звітності №2-НКРЕ (місячна) "Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги" (далі за текстом - форма звітності №2 НКРЕ) та №1Б-ТВЕ "Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах" (далі за текстом - №1Б-ТВЕ) за три завершені річні періоди (січень-грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ, а також протокол затвердження НХТВЕ, розрахований на базі завершеного річного періоду.
Оператори системи розподілу, які не перейшли на стимулююче регулювання надають до НКРЕКП розраховані ЕКПТВЕ не пізніше 01 листопада.
Оператори системи розподілу, якими прийнято рішення щодо впровадження стимулюючого регулювання, надають до НКРЕКП розраховані ЕКПТВЕ за місяць до їх затвердження.
Судом з матеріалів справи встановлено, що АТ "Харківобленерго" 26.09.2019 на виконання вимог п.2.1 Постанови №981 (в редакції чинній на час винесення постанови №2406), направив на адресу відповідача документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме форми звітності №2-НКРЕ "Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги" за 2014-2018 роки, форми звітності 2-НКРЕ "Звітні та розрахункові дані про коричний відпуск електричної енергії за групами та класами споживачів" за 2014-2018 роки; форми звітності №5-НКРЕ "Звіт про розрахунки за спожиту електричну енергію" за 2014-2018 роки; №1Б-ТВЕ "Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії на передачу по електричних мережах" за 2016-2018 роки, протокол затвердження НХТВЕ в електричних мережах на ІІ-ІV квартали 2018 року та І квартал 2019 року.
Слід зазначити, що в серпні 2019 року АТ "Харківобленерго", на виконання постанови Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №922/4198/17, здійснено перерахунок вартості спожитої КП "Харківводоканал" електроенергії шляхом застосування тарифу 1 класу напруги за всіма точками обліку незалежно від рівнів напруги за 2013-2018 роки. В зв'язку з чим, обсяг віддачі електроенергії споживачам енергопостачальника за період 2013-2018 змінився, а саме збільшено обсяг за першим класом та відповідно зменшено обсяг за другим класом.
Після проведеного перерахунку АТ "Харківобленерго" було скориговано усі звітні форми за зазначений період та 02 серпня 2019 направлені до НКРЕКП для подальшого врахування під час здійснення розрахунку ЕКПТВЕ.
Таким чином, враховуючи положення вказаних вище норм слід дійти висновку, що ЕКПТВЕ на 2020 рік, необхідно було розрахувати НКРЕКП за формами звітності №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ АТ "Харківобленерго" за 2016-2018 роки з врахуванням отриманих корегованих даних, здійснених з урахуванням постанови Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №922/4198/17.
Однак, відповідачем прийнято постанову від 19.11.2019 року №2406, якою затверджено ЕКПТВЕ для АТ "Харківобленерго" на 2020 рік по 1 класу напруги - 0,0544, тобто на рівні затверджених ЕКПТВЕ на 2019 рік, а по 2 класу напруги на рівні затверджених ЕКПТВЕ на 2019 рік - 0,0835 відносних одиниць, без урахування скоригованих позивачем показників відповідно до поданих документів, що є порушенням положень Постанови №981 (в редакції чинній на час винесення спірної постанови) та не відповідає встановленому порядку розрахунку ЕКПТВЕ.
Продовжуючи розгляд адміністративної справи, суд зазначає, що відповідно до п.2.1 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затверджених постановою НКРЕКП № 981 від 27.07.2017 року (в редакції чинній на момент прийняття постанови №2275), для затвердження ЕКПТВЕ, щороку не пізніше 01 вересня, оператори системи розподілу подають до НКРЕКП: форму звітності №2а-НКРЕКП за грудень місяць; форму звітності № 2-НКРЕ за грудень місяць; форми звітності № 1Б-ТВЕ за три завершені річні періоди (січень-грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ; копію протоколу затвердження НХТВЕ на базі останнього завершеного річного періоду.
ЕКПТВЕ розраховуються НКРЕКП на прогнозний період на підставі даних форм звітності № 2а-НКРЕКП, № 2-НКРЕ, № 1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКНТВЕ на II-IV квартали 2017 року та I квартал 2018 року (п.2.2 Положення, в редакції чинній на момент прийняття постанови №2275).
Отже, саме ці розрахунки стали базою для подальшого розрахунку ЕКПТВЕ.
Формули, за якими визначається ЕКПТВЕ 1 та 2 класу напруги встановлені у п.п.2.7, 2.8 цього Положення (в редакції чинній на момент прийняття постанови №2275).
ЕКПТВЕ 2 класу напруги визначається за формулою, яка включає:
- середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, звітні фактичні витрати електричної енергії на 2 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, № 2-НКРЕ та № 1Б-ТВЕ, тис. кВт/год;
- середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, обсяги розподілу електричної енергії споживачам на 2 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт/год;
- показник ефективності технологічних витрат електричної енергії, параметр регулювання, що має довготерміновий строк дії, який встановлюється НКРЕКП на регуляторний період на 2 класі напруги, %. Якщо оператор системи розподілу не переходить на стимулююче регулювання, то значення дорівнює 1 (на 2023 та 2024 роки значення дорівнює 0);
- порядковий номер року з початку застосування стимулюючого регулювання. ЕКПТВЕ 1 класу напруги (KП1) визначається за формулою, яка включає:
- середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, звітні фактичні витрати електричної енергії на 1 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт/год;
- показник ефективності технологічних витрат електричної енергії, параметр регулювання, що має довготерміновий строк дії, який встановлюється НКРЕКП на регуляторний період на 1 класі напруги, %. Якщо оператор системи розподілу не переходить на стимулююче регулювання, то значення дорівнює 0,5 (на 2023 та 2024 роки значення дорівнює 0);
- середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, обсяги розподілу електричної енергії споживачам на 1 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт/год.
Таким чином, враховуючи положення вказаних вище норм вбачається, що ЕКПТВЕ на перший регуляторний період (2021 - 2024 роки), має розрахуватися НКРЕКП за формами звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт/год. АТ "Харківобленерго" за 2017 - 2019 роки.
Однак, відповідачем 20.11.2020 року прийнято постанову №2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період", в редакції постанови №2275 від 05.12.2023, в якій затверджені на перший регуляторний період ЕКПТВЕ розраховані виходячи:
1) із звітних даних на 1 класі напруги за період 2014-2016 роки, а на 2 класі напруги за період 2015-2017 роки із застосуванням показників ефективності до кожного звітного року і до середньорічного значення, що є порушенням положень Постанови №981 (в редакції чинній на час винесення спірної постанови) та не відповідає встановленому порядку розрахунку ЕКПТВЕ;
2) без урахування здійсненого на виконання постанови Верховного Суду від 28.11.2018 по справі №922/4198/17 перерахунку вартості спожитої КП "Харківводоканал" електроенергії шляхом застосування тарифу 1 класу напруги за всіма точками обліку незалежно від рівнів напруги за 2013-2018 роки і віднесення обсягів споживання КП "Харківводоканал" з 2 класу напруги на 1 клас напруги (призвело до суттєвих змін структури споживання).
Затверджені ЕКПТВЕ постановою НКРЕКП №2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозований період" на перший регуляторний період в розрізі 2021-2024 років: на 2021 рік - по 1 класу напруги - 0,0541, по 2 класу напруги - 0,0808 відносних одиниць; на 2022 рік - по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги -0,0782 відносних одиниць; на 2023 та 2024 роки на рівні 2022 року відповідно до постанови НКРЕ від 23.07.2013 №1009 "Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання" (зі змінами), тобто по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць.
Верховний Суд розглядав справи №360/2013/20 та №120/1950/20-а, предметом позову, в яких була постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19 листопада 2019 року №2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік для ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та Акціонерного товариства "Вінницяобленерго". Також у вказаних справах позивачі просив зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, здійснити перерахунок та затвердити економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класу напруги на 2020 рік для вказаних підприємств та встановити його на рівні, розрахованому відповідно до затвердженого постановою НКРЕКП від 27 липня 2017 року №981 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, із змінами внесеними Постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року №1424.
У справах №360/2013/20 та №120/1950/20-а та цій справі (№520/15867/24) предметом позову є одне і те ж рішення НКРЕКП, застосоване до різних ліцензіатів з розподілу електричної енергії.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В зазначених судових рішеннях Верховний Суд дійшов висновку про порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг процедури прийняття постанови від 19 листопада 2019 року №2406, що виявилась у не прийнятті до уваги приписів розділів 2, 3 Положення №981, якими передбачено право НКРЕКП у разі потреби вимагати від оператора системи розподілу додаткові дані для підтвердження розрахунку компетенції останнього, що в свою чергу суперечить принципу правової визначеності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 24.04.2019 року у справі №815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті зазначеного, суд вважає за можливе звернутись до прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо якості закону, яка характеризує її наступним чином:
1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;
2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;
3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб законне суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;
4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте, надання законом виконавчій владі, нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;
5) якість закону пов'язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи;
6) жодна норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;
7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;
8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.
Вказані принципи знайшли своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Ґавенда проти Польщі" від 14.03.2002 року, у справі "Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004 року, у справі "Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000 року, у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року, у справі "Фельдек проти Словаччини" від 12.07.2001 року, у справі "Фадєєва проти Росії" від 09.06.2005 року.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи постанову від 19.11.2019 №2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,0544 та 2 класу напруги на рівні 0,0835, та встановити їх на рівні на 1 класі напруги - 0,0566 та 2 класі напруги - 0,0885 відносних одиниць, відповідач не взяв до уваги надані позивачем коригувань обсягів спожитої/розподіленої електричної енергії, зумовлене виконанням судових рішень (постанови Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №922/4198/17), що суттєво вплинуло на розподілення обсягів відповідно до класу напруги.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Окрім того, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Отже, слід зазначити, що відповідачем не доведено у судовому порядку обґрунтованості та правомірності прийнятої постанови від 19.11.2019 року №2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,0544 та 2 класу напруги на рівні 0,0835, та встановити їх на рівні на 1 класі напруги - 0,0566 та 2 класі напруги - 0,0885 відносних одиниць, що є підставою для визнання цього рішення протиправним та скасування.
Позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.11.2020 №2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозний період" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами на перший регуляторний період в цілому в розрізі 2021 - 2024 років, підлягають задоволенню як похідні, оскільки відповідно до пункту 2.1 Положення №981, ЕКПТВЕ на період 2021-2024 роки розраховуються на базі завершеного річного періоду, тобто за 2020 рік.
Щодо доводів представника відповідача про дискреційність повноважень відповідача в частині здійснення для Акціонерного товариства "Харківобленерго" перерахунку економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік, на 2021-2024 роки, відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 №981, в редакції постанови від 27.12.2017 №2099, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К(80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 01.03.2018 у справі №826/22282/15, "дискреційні повноваження мають місце тоді, коли суб'єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може"."
Отже, під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Вказані критерії неодноразово визначались Верховним Судом, зокрема у постанові від 31.01.2019 у справі №806/1772/18, від 21.04.2021 у справі №480/2675/20.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" (заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі "Волохи проти України" (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
В спірних правовідносинах повноваження НКРЕКП не є дискреційними, оскільки існує лише один варіант правомірної поведінки - затвердження ЕКПТВЕ, розрахованих на підставі Положення № 981 та у встановленому ним порядку.
Отже, суд дійшов висновку, що, встановлене п.4 ч.3 ст.3 Законом №1540-VIII завдання щодо забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами не може досягатись шляхом порушення прав та інтересів ліцензіатів з розподілу електричної енергії при затвердженні економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії, алгоритм обрахунку та затвердження яких чітко встановлений Положенням №981.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Харківобленерго" у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул.Георгія Тарасенка, буд.149, м.Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул.Сім'ї Бродських, буд.19, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.11.2019 №2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 класу напруги на 2020 рік на рівні 0,0544 та 2 класу напруги на рівні 0,0835, та встановити їх на рівні на 1 класі напруги - 0,0566 та 2 класі напруги - 0,0885 відносних одиниць
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) здійснити для Акціонерного товариства "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) перерахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік, відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 №981, в редакції постанови від 27.12.2017 №2099.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.11.2020 №2154 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозний період" в частині затвердження для Акціонерного товариства "Харківобленерго" економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами на перший регуляторний період в цілому в розрізі 2021 - 2024 років: на 2021 рік - по 1 класу напруги - 0,0541, по 2 класу напруги - 0,0808 відносних одиниць; на 2022 рік - по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць; на 2023 та 2024 роки на рівні 2022 року, тобто по 1 класу напруги - 0,0537, по 2 класу напруги - 0,0782 відносних одиниць та встановити на рівні: - на 2021 рік - на 1 класі напруги - 0,0562 та 2 класі напруги - 0,0857 відносних одиниць; на 2022 рік - на 1 класі напруги - 0,0559 та 2 класі напруги - 0,0829 відносних одиниць; на 2023 та 2024 роки - на 1 класі напруги - 0,0559 та 2 класі напруги - 0,0829 відносних одиниць з урахуванням вимог постанови НКРЕ від 23.07.2013 №1009 "Про встановлення параметрів регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання" (зі змінами).
Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) здійснити для Акціонерного товариства "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) перерахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електромережами 1 та 2 класів напруги на перший регуляторний період у розрізі 2021-2024 років, відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 № 981, в редакції постанови від 25.10.2023 №1946.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул.Сім'ї Бродських, буд.19, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул.Георгія Тарасенка, буд.149, м.Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) витрати зі сплати судового збору у розмірі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 20 березня 2025 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО