про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/1504/25
20 березня 2025 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 березня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, та щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком в сумі 9670 гривень, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги в сумі 1491 гривень та недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком в сумі 22270 грн з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги 2000грн.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, то суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 та від 14..08.2018 у справі №473/2190/17, 30 вересня поточного року виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачувалась така разова щорічна грошова допомога.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік розпочався 01 жовтня 2022 року та строк звернення позивача до суду з цим позовом закінчився 01 квітня 2023 року.
Позивач звернувся до суду із цими позовними вимогами 18.03.2025 (подав позовну заяву через Електронний суд), тобто із значним (майже два роки) пропуском встановленого кодексом процесуального строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяву про поновлення строку звернення з доказами поважності причин пропуску такого строку до позову не додано, поряд з цим у тексті позовної заяви адвокатом позивача вказано, що згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17, адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й щорічна разова грошова допомога до 5 травня та до Дня Незалежності як учаснику бойових дій.
Вказує, що позивач не отримував від відповідача жодного рішення або розпорядження про виплату грошової допомоги саме у розмірі 1491грн за 2022 рік, а тому позивачу не було відомо про дійсні підстави для невиплати цієї грошової допомоги в повному розмірі. Про ці підстави він дізнався, коли, звернувшись із відповідною заявою від 24.01.2025, та отримав 07.02.2025 відповідь про причини невиплати та відмову у проведенні перерахунку цієї виплати у правильному розмірі. Саме з цього моменту на думку представника позивача суду слід обраховувати строк звернення із позовом до суду.
Суд вважає такі покликання представника позивача безпідставними, оскільки постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 не є релевантною для заявлених позовних вимог, так як у вказаній постанові Верховним Судом надано правову оцінку правовідносинам, які не є тотожними правовідносинам у судовій даній справі.
Також суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 07.02.2025 про відмову у проведенні перерахунку виплати у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти по спливу значного (понад рік) строку після отримання виплати за 2022 рік.
Окрім цього, позивачем також заявлено позовні вимоги про неправомірність нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій до Дня Незалежності як учаснику бойових дій, саме за 2023 рік та за 2024 рік.
Суд зазначає, що щорічна разова грошова допомога як учаснику бойових дій виплачується у строк до 24 серпня (до Дня Незалежності України), відповідного року, проте до суду за захистом своїх прав, зокрема, щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2023 рік та за 2024 рік позивач звернувся лише 18.03.2025 (подав позовну заяву через Електронний суд), тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України.
Обґрунтування підстав пропуску строку для звернення до суду із вказаними позовними вимогами є аналогічними попереднім, з огляду на що суд повторно наголошує, що отримання позивачем листа від 07.02.2025 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:
"… для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 у справі №420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 у справі №990/12/24.
Проте, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду у строки, визначені чинним законодавством України, позивачем не надано та в позовній заяві не зазначено.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами зазначенням інших поважних підстав пропуску строку звернення до суду та доказами їх поважності..
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Мірінович У.А.