Справа №500/175/25
19 березня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 №4512 від 09.12.2024 про відмову у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби з підстав п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років),
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 на підставі п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що від шлюбу з ОСОБА_2 має спільну малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також дружина ОСОБА_2 від попереднього шлюбу має двох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до посвідчення багатодітної сім'ї (Серія НОМЕР_2 ), яке видане 15.12.2023 управлінням праці та соціального захисту населення Вінницькою РВД, ОСОБА_1 , є багатодітним батьком.
Біологічні батьки малолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу не приймають жодної участі в утриманні та забезпеченні дітей у зв'язку із смертю, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть.
Позивач зазначає, що з моменту укладення шлюбу та по даний час, проживаючи спільно із своєю дружиною та трьома малолітніми дітьми однією сім'єю, Позивач повністю утримує та забезпечує матеріально свою багатодітну родину, тощо.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 26.12.2023 про звільнення з військової служби з підстав п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти рішення.
Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь за вих. №4446 від 04.12.2024 та за вих. №4512 від 09.12.2024 про розгляд поданих позивачем рапортів від 26.12.2024 та 04.11.2024 де зазначено наступне - для звільнення із військової служби вітчима у зв'язку з перебуванням на його утриманні пасинків/ падчерок, віком до 18 років, обов'язково слід надати документи, які підтверджують відсутність у падчерки/пасинка рідних матері, баби, діда, повнолітніх братів чи сестер, або неможливість надання належного утримання падчерці/пасинку рідною матір'ю, бабою, дідом чи повнолітніми братом або сестрою.
Позивач вважає рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби за підставою - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років протиправним і, такими що порушує його права, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що суду не надано жодної довідки про доходи дружини позивача - ОСОБА_2 , а також відомості про те, що його дружина дійсно ніде не працює та не має іншого джерела доходу. Також, позивачем не надано жодних даних щодо розміру отриманих ним доходів, що не дозволяє встановити, чи дійсно заявник мав фактичну можливість надавати матеріальну допомогу пасинкам, тобто утримувати їх. Водночас, відсутні будь-які докази, якими би підтверджувалося фактичне утримання заявником дітей.
Звертає увагу на окремі докази долучені позивачем до позовної заяви, а саме акт розгляду звернення жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 щодо обстеження житлово-побутових умов проживання його сім'ї комісією Літинської селищної ради від 30.11.2023, а також посвідчення багатодітної сім'ї (серія НОМЕР_2 ) від 15.12.2023.
Зазначає, що дані документи жодним чином не можуть підтверджувати факт перебування на утриманні неповнолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а являються лише підтвердженням факту спільного проживання однією сім'єю і можуть лише опосередковано свідчити про можливий факт утримання неповнолітніх дітей.
Відповідач вважає, що у Військової частини НОМЕР_1 відсутні належні правові підстави для звільнення з військової служби старшого солдата ОСОБА_1 на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки у компетенції Військової частини НОМЕР_1 не входить встановлення фактів перебування особи на утриманні.
Зважаючи на вищевикладене, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а дії командування Військової частини НОМЕР_1 такими, що узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року мобілізований та проходить військову службу в Збройних Силах України в званні старшого солдата на посаді водія другої їдальні взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
17 квітня 2020 року між позивачем та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був укладений шлюб, який зареєстрований Літинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, яка видана 30.11.2023 №1782 Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області, позивач зі своєю дружиною проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Від шлюбу у них з дружиною є спільна малолітня донька - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження (Серія НОМЕР_3 ), яке видане Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області 30 листопада 2023 року.
Дружина позивача - ОСОБА_2 від попереднього шлюбу також має двох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_5 ).
Відповідно до посвідчення багатодітної сім'ї (Серія НОМЕР_2 ), яке видане 15 грудня 2023 року Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницькою РВД, ОСОБА_1 є багатодітним батьком.
Актом комісії Літинської селищної ради від 30.11.2023 в результаті обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1 встановлено, що троє малолітніх дітей разом з позивачем та його дружиною спільно проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 . Комісією в акті також зазначено, що фінансовим забезпеченням сім'ї займається чоловік - ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 не працює, так як знаходиться на лікарняному по вагітності та пологах.
Біологічні батьки малолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не приймають жодної участі в утриманні та забезпеченні дітей у зв'язку із смертю, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 (Серія НОМЕР_6 ) та свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 (Серія НОМЕР_7 ).
Довідкою від 19.12.2023 №1883, яка видана Літинською селищною радою ОСОБА_1 1992 року народження жителю АДРЕСА_1 встановлено, що основним фінансовим утриманням сім'ї займається позивач, так як дружина ОСОБА_2 на цей час не працює, аліментів на дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не отримує у зв'язку із смертю їх біологічних батьків. Крім цього, у довідці також встановлено, що до складу сім'ї позивача дійсно входять: ОСОБА_2 , 1991 року народження - дружина; ОСОБА_3 , 2023 року народження - дочка; ОСОБА_5 , 2010 року народження - пасинок; ОСОБА_4 , 2008 року народження - падчерка.
Згідно з базою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень в Літинському відділі державної виконавчої служби на примусовому виконанні не перебувають будь-які виконавчі документи щодо стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 , 2008 року народження та ОСОБА_5 , 2010 року народження, що підтверджується довідками Літинського ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області від 21.02.2024 №22.4.-37/3373 та №22.4.-37/3374.
26.12.2023 позивачем був поданий рапорт командиру роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який був зареєстрований 04.01.2024 (Вх. Ке 53/а), з проханням звільнити його з військової служби у зв'язку з перебуванням в нього на утриманні трьох дітей до 18 років на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та надіслати особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Разом з рапортом про звільнення з військової служби позивачем був наданий наступний перелік підтверджуючих документів: 1. Свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Серія НОМЕР_3 ); 2. Свідоцтво про шлюб з дружиною ОСОБА_2 (Серія НОМЕР_8 ); 3. Свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Серія НОМЕР_4 ); 4. Свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Серія НОМЕР_5 ); 5. Довідка про склад сім'ї від 30.11.2023 №1782; 6. Акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_1 від 30.11.2023; 7. Свідоцтво про смерть ОСОБА_6 (Серія НОМЕР_6 ); 8. Свідоцтво про смерть ОСОБА_7 (Серія НОМЕР_7 ); 9. Свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_6 (Серія НОМЕР_9 ); 10. Свідоцтво про зміну імені ОСОБА_9 (Серія НОМЕР_10 ); 11. Копія паспорту ОСОБА_1 ; 12. Копія картки платника податків ОСОБА_1 ; 13. Копія паспорту ОСОБА_2 ; 14. Копія картки платника податків ОСОБА_2 ; 15. Копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного запису про народження; 16. Довідка від 19.12.2023 №1883, яка видана Літинською селищною радою ОСОБА_1 1992 року народження жителю АДРЕСА_1 .
24.01.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 за результатом розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення була надана відмова в задоволенні рапорту з зазначенням наступної підстави: "в додатках до рапорту старшого солдата ОСОБА_1 відсутні документи, які б підтверджували, що на його утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років."
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 №407/а від 24.01.2024 про відмову у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби з підстав п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 26.12.2023 про звільнення з військової служби з підстав п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 500/2081/24 - без змін.
Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорти ОСОБА_1 : від 26.12.2023, що зареєстрований за вх. №53/а від 04.01.2024, від 04.11.2024, що зареєстрований за вх. №5474/а від 23.11.2024.
Рапорт від 26.12.2023 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 було розглянуто повторно.
За результатами розгляду поданих рапортів Військовою частиною НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 із військової служби з огляду на відсутність правових підстав задоволення рапорту від 26.12.2023, а саме до рапорту не додано документів, які підтверджують перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років, що свідчить про неможливість звільнення із військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Про результати розгляду позивача було повідомлено письмово листом від 04.12.2024 за вих. №4446 та від 09.12.2024 за вих.№4512.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції, станом на час спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
На час розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
У відповідності до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п'ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, на підставах, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Як слідує з матеріалів справи, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
26.12.2023 позивачем був поданий рапорт командиру роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , який був зареєстрований 04.01.2024 (Вх. Ке 53/а), з проханням звільнити його з військової служби у зв'язку з перебуванням в нього на утриманні трьох дітей до 18 років на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та надіслати особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
24.01.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 за результатом розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення була надана відмова в задоволенні рапорту з зазначенням наступної підстави: "в додатках до рапорту старшого солдата ОСОБА_1 відсутні документи, які б підтверджували, що на його утриманні перебуває троє і більше дітей віком до 18 років."
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 №407/а від 24.01.2024 про відмову у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби з підстав п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 26.12.2023 про звільнення з військової служби з підстав п.п. "г", п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 500/2081/24 - без змін.
Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорти ОСОБА_1 : від 26.12.2023, що зареєстрований за вх. №53/а від 04.01.2024, від 04.11.2024, що зареєстрований за вх. №5474/а від 23.11.2024.
Рапорт від 26.12.2023 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 було розглянуто повторно.
За результатами розгляду поданих рапортів Військовою частиною НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 із військової служби з огляду на відсутність правових підстав задоволення рапорту від 26.12.2023, а саме до рапорту не додано документів, які підтверджують перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років, що свідчить про неможливість звільнення із військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Про результати розгляду позивача було повідомлено письмово листом від 04.12.2024 за вих. №4446 та від 09.12.2024 за вих.№4512.
Таким чином, предметом доказування в цій справі є доведеність факту перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років та, як наслідок, встановлення наявності підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
За нормами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 28.10.2024, якою апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №500/2081/24 без змін, встановлено, що відповідач формально віднісся до розгляду рапорту і рапорт позивача не є належним чином вирішеним.
Також в постанові від 28.10.2024 зазначено: "... колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача розглянути рапорт згідно вимог законодавства та прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з урахуванням висновків суду.
17.04.2020 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Літинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 підтверджено народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , батьком якої зазначено ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_10 .
Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_11 підтверджено народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , батьком якого зазначено ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_9 .
Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 підтверджено народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , батьком якої зазначено ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до частини четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (надалі також - СК України) сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї": членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
Загальний порядок здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків закріплено у статтях 14, 15 СК України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Стаття 180 СК України визначає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Згідно з частиною першою статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
Отже, сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як "батько", "мати", "дитина", "вітчим", "пасинок", "усиновлений", "усиновитель". Передусім, це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенні один до одного.
Зокрема, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними та не одружений з їхньою матір'ю. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо, та для цього не обов'язковим є оформлення утримання у формі сплати аліментів.
При цьому, з частини першої статті 268 СК України слідує, що вітчим вважається таким, що зобов'язаний утримувати пасинка (падчерку) за сукупності таких умов: пасинок (падчерка) проживає разом із вітчимом; пасинок (падчерка) немає родичів першої та другої лінії кровного споріднення або ж ці особи не можуть надавати пасинку (падчерці) утримання; вітчим має можливість надавати матеріальну допомогу. Такий перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З іншої сторони, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу пасинку (падчерці), це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати "утриманням", бо "утримання", це не "право", а безальтернативний та імперативно визначений "обов'язок" батьків по відношенню до неповнолітніх дітей.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2023 року в справі №160/11228/23, від 03.10.2024 в справі №160/17962/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Отже ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні і утриманні її дітей, при цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача, саме як вітчима, може виникнути виключно у випадку та за умови, якщо в таких дітей не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Також пасинок та падчерка у спірному випадку не можуть вимагати у вітчима забезпечення їхнього утриманням, оскільки за законом такий обов'язок на нього не покладений.
Як зазначено вище, в свідоцтвах про народження дітей батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено ОСОБА_6 , батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено ОСОБА_7 .
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть Серія НОМЕР_6 та Серія НОМЕР_7 .
При цьому жодних доказів про те, що позивач усиновив вказаних дітей, матеріали справи не містять та таких в процесі розгляду справи судом не встановлено.
Крім того, позивачем не надано доказів відсутності у цих дітей діда, баби, повнолітніх братів та сестер або що ці особи з поважних причин не можуть надавати дітям належного утримання.
Отже, позивач не надав належних доказів існування обставин, які зобов'язують його, як вітчима утримувати малолітню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стосовно наданих позивачем до матеріалів справи довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, виданої 30.11.2023 №1782 Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області, акту комісії Літинської селищної ради від 30.11.2023, довідки від 19.12.2023 №1883, що видана Літинською селищною радою, то суд враховує, що вказані документи свідчать про те, що позивач разом із дружиною та дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживають за однією адресою, а також про добровільну участь позивача у вихованні та забезпеченні потреб дітей його дружини, однак не вказують на обов'язок позивача, як вітчима, щодо їх утримання.
Відповідно до посвідчення багатодітної сім'ї (серія НОМЕР_2 ), яке видане 15 грудня 2023 року Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницькою РВД, ОСОБА_1 є багатодітним батьком.
Щодо покликання позивача на посвідчення багатодітної сім'ї Серії НОМЕР_2 суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Отже, однією з ознак багатодітної сім'ї є те, що подружжя виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, що не є тотожним знаходження дітей (троє і більше до 18 років) на утриманні жінки/чоловіка.
Таким чином, вказане посвідчення підтверджує наявність у його пред'явника права на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, однак не є належним доказом наявності у позивача безпосереднього обов'язку, визначеного Сімейним кодексом України, щодо утримання пасинка та падчерки.
За наведених обставин, враховуючи викладені висновки, суд вважає, що спірне рішення відповідача є правомірним, оскільки позивач не надав достатніх доказів на підтвердження факту перебування, у відповідності до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, на утриманні у нього трьох і більше неповнолітніх дітей віком до 18 років. Відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 19 березня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_13 ).
Головуючий суддя Мартиць О.І.