20 березня 2025 року Справа № 480/7541/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/7541/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гарнізонна військово-лікарська комісія Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військово-клінічний госпіталь» про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гарнізонна військово-лікарська комісія Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військово-клінічний госпіталь», у якій з урахуванням уточнень просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу довідки за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оформлену листом № 1299 від 18.08.2024;
- зобов'язати відповідача надати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 16.08.2023 близько 18 год. 00 хв. був направлений на бойове чергування на спостережному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в 5 км від с. Ямполівка, Лиманської територіальної громади, Краматорського району, Донецької області, а 17.08.2023 після 12 год 00 хв під час мінометного обстрілу з боку російської федерації в районі ведення бойових дій отримав мінно-вибухову травму, забій поперекового відділу хребта, про що доповів командиру 1 роти майору ОСОБА_2 .
Після отримання травми, у період з 26.09.2023 по 19.10.2023 позивач перебував на лікуванні та обстеженні в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка НАМН» м. Харків, у період з 28.12.2023 по 14.01.2024 - перебував на лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня № 4» м. Дніпро, з 15.01.2024 по 19.01.2024 - перебував на лікуванні в КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка», а розпорядженням т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 № 291 від 17.02.2024 був направлений на проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
З метою встановлення причин отримання травми 17.08.2023 та встановлення причинного зв'язку її отримання із військовою службою чи захистом Батьківщини, ОСОБА_1 28.03.2024 та 29.03.2024 звертався до командира 1 роти в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 з рапортами про призначення службового розслідування та надання довідки про обставини отримання травми за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, проте, службове розслідування призначено не було, згадана довідка не видавалась.
На переконання ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що травма була отримана ним під час бойового чергування на спостережному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зоні проведення бойових дій, відповідач зобов'язаний був провести службове розслідування та видати довідку про обставини отримання травми за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Ухвалою суду від 27.08.2024, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/7541/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для поданні заяв по суті справи.
Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві військова частина зазначила, що про травмування ОСОБА_1 стало відомо з його рапорту від 29.03.2024. У зв'язку з отриманням рапорту, майором ОСОБА_3 було проведено службове розслідування за результатами якого встановлено, що факт отримання позивачем травми 17.08.2023 на бойовій позиції з умовним позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поблизу населеного пункту Ямполівка, Краматорського району, Донецької області, не підтвердився.
Крім того, відповідач зауважив на тому, що жодних доповідей з приводу травмування в момент події ОСОБА_1 не робив, етапу медичної евакуації не проходив, довідка за формою 100 на нього не складалась, з указаними в рапорті військовослужбовцями в момент можливого травмування не перебував.
За таких обставин, військова частина вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України № 548-XIV від 24.03.1999. (далі - Статут).
Відповідно до статті 9 розділу 1 частини 1 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 12 розділу 1 частини 1 Статуту, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
На виконання статті 14 розділу 1 частини 1 Статуту, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Крім того, статтею 24 розділу 1 частини 1 Статуту передбачено, що про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити свого командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно доповідає безпосередньому командирові (начальникові), а також повідомляє відповідного прокурора та начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України в гарнізоні.
Статтею 254 розділу 6 частини 2 Статуту встановлено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби. (стаття 255 розділу 6 частини 2 Статуту)
За змістом статті 260 розділу 6 частини 2 Статуту, на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, визначена Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за № 1667/37289 (далі - Інструкція № 332)
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаної Інструкції, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 332 встановлено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я;
негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси. (пункт 3 розділу ІІ Інструкції № 332)
На виконання пункту 17 розділу ІІ Інструкції № 332, командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):
безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім'ї чи уповноваженій ними особі;
начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);
командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні;
командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно з пунктом 18 розділу ІІ Інструкції № 332, за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800. (далі - Положення № 402)
Отже, за змістом вказаних норм, у разі отримання поранення (травми) військовослужбовець зобов'язаний негайно повідомити про це свого безпосереднього командира. Після огляду у медичній частині військової частини, військовослужбовець який отримав поранення (травму) може бути направлений на стаціонарне лікування за межі військової частини. У такому разі, начальником медичної служби складається довідка про обставини травми.
Крім того, з метою з'ясування обставин отримання поранення (травми), проводиться відповідне службове розслідування, за результатами якого встановленим порядком затверджуються акти за формою НВ-2 та НВ-3 та видається наказ, на підставі якого складається довідка за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402. Тобто, фактичною підставою для складання згаданої довідки є акти за формою НВ-2 та НВ-3 та відповідний наказ.
У цій справі судом встановлено, що у зв'язку з отриманням рапорту ОСОБА_1 від 29.03.2024, у якому повідомлялось про отримання ним поранення (травми) під час бойового чергування на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » біля населеного пункту Ямполівка, Краматорського району, Донецької області 17.08.2023, наказом № 192 від 19.04.2024 було призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування, 23.07.2024 складено акт, згідно з яким обставини отримання поранення (травми) позивачем не підтвердились, підстави для видачі довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) не встановлені.
Як убачається з матеріалів службового розслідування, зокрема, з пояснень командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , інформація про травмування старшого солдата ОСОБА_1 17.08.2023 не надходила, цього дня останній не перебував на жодній з позицій підрозділу, а був на відпочинку, бойового чергування не ніс. Відповідно до графіку бойового чергування, позивач з 18.08.2023 по 19.08.2023 виконував бойові завдання на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Поясненнями солдата ОСОБА_4 підтверджено, що 17.08.2023 він ніс бойове чергування на позиції з умовним позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і в цей час старший солдат ОСОБА_1 з ним на цій позиції не знаходився.
Згідно з поясненнями начальника медичної служби капітана ОСОБА_5 , старший солдат ОСОБА_1 неодноразово звертався за медичною допомогою з приводу остеохондрозу поперекового відділу хребта, компресійного перелому L3 хребця, який отримав у 1992 році. У червні-вересні 2023 року скарги позивача на болі у поперековому відділі хребта стали частіше, а 04.10.2023 він був направлений в ДУ «Інститут патології хребта ім. Ситенка», де було проведено оперативне втручання. Про отримання травми чи поранення старшим солдатом ОСОБА_1 інформації не надходило, на етапах евакуації він не перебував, форма № 100 не виписувалась.
За наведених обставин, суд погоджується з висновками відповідача щодо не підтвердження факту отримання позивачем 17.08.2023 поранення (травми) під час виконання бойового завдання на позиції з умовним позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі населеного пункту Ямполівка, Краматорського району, Донецької області.
Суд зазначає, що незважаючи на встановлений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності, позивач в адміністративній справі не позбавляється свого процесуального обов'язку доводити ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Доказів повідомлення безпосереднього командира про отримання поранення (травми) до 29.03.2024, ОСОБА_1 суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні. При цьому, на переконання суду, надана позивачем заява ОСОБА_6 не спростовує висновків службового розслідування та не є беззаперечним доказом отримання позивачем 17.08.2023 поранення (травми) під час виконання бойових завдань.
Крім того, суд враховує ту обставину, що підставою для видачі довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402, є затверджені встановленим порядком акти за формою НВ-2 та НВ-3 та наказ передбачений пунктом 18 розділу ІІ Інструкції № 332. Втім, доказів складання таких актів та прийняття наказу позивач не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відповідність оскаржуваної відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про обставини отримання травми критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст . 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гарнізонна військово-лікарська комісія Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військово-клінічний госпіталь», про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик