19 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15882/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №1246154-2413-1620-UА53060230000098362 від 26.06.2024, яким визначено податкове зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2023 рік у розмірі 31 002,03 грн.;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №1246152-2413-1620-UА53040110000034949 від 26.06.2024, яким визначено податкове зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2023 рік у розмірі 28709,50 грн.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 08.01.2025 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на неправомірність нарахування сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об'єкт майна, щодо якого відповідач вчинив нарахування податку (частина будівлі складу будматеріалів комплексу будівлі яйцебази у АДРЕСА_1 ) не є об'єктом оподаткування в силу приписів п.п. "є" п.п. 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України. Ця нерухоме майно, за ствердженням позивача, відноситься до групи "Будівлі промисловості та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Щодо нарахування податку на об'єкт майна - частину нежитлової будівлі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", ОСОБА_1 вказував, що придбав 3/50 частини будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальна площа якого 1714,0 кв.м. Таким чином, у власність позивача перейшли 111,1 кв. м нежитлового приміщення, яке після добудови стало мати площу 485,1 кв. м та було виділено в окремий об'єкт нерухомого майна - магазин "Торговий дім". Однак відповідач нарахував податок на нерухоме майно на площу 485,1 кв.м і на 1714,0 кв.м, що суперечить вимогам статті 266.3.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки позивачу на праві власності належить лише 485,1 кв.м.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 перебуває у власності частина нежитлового приміщення 13/50 частин комплексу (будівлі яйцебази), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2224,6 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 1184550), нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 1714 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 1018597).
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дані об'єкти нерухомості не віднесено до будівель промисловості.
Рішенням Миргородської міської ради від 02.06.2021 №209 встановлено з 01.01.2021 ставку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,8% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, рішенням Хорольської міської ради від 27.06.2019 №1432 встановлено ставку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,25% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, представник ГУ ДПС в Полтавській області вважав, що відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як того вимагає законодавство.
Щодо заявленого позивачем клопотання про стягнення витрат на правову допомогу вказував, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу. Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є документально непідтвердженим.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) з 17.01.2005 ОСОБА_1 зареєстрований у статусі фізичної особи-підприємця. Відповідно до витягу з ЄДР станом на 28.03.2023 видами економічної діяльності позивача за КВЕД є:
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний);
16.10 Лісопильне та стугальне виробництво;
25.99 Виробництво інших готових металевих виробів;
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів /а.с. 6-7/.
ОСОБА_1 є власником частини будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2006, укладеного з Миргородською районною спілкою споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01763740) /а.с. 9/.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності позивача на цей об'єкт зареєстровано 08.06.2010, номер запису 229784711 /а.с. 57, зворотній бік/.
26.06.2024 ГУДПС в Полтавській області сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №1246154-2413-1620-UА53060230000098362, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2023 рік на площу 578,40 кв.м у розмірі 31002,03 грн /а.с. 36/.
Крім того, ОСОБА_1 був власником 3/50 частини нежитлової будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальна площа якого 1714,0 кв.м., що знаходиться в будинку номер АДРЕСА_2 , право власності на яку позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Рибкою К.О. та зареєстрованого в реєстрі за №936 /а.с. 9/.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності позивача на цей об'єкт зареєстровано 12.05.2005, номер запису 1018597 /а.с. 58/.
21.11.2006 ОСОБА_1 отримано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на добудову торгівельного залу до магазину "Кооператор" по вул. Шевченка, 34, що підтверджується рішенням Хорольської міської ради від 21.11.2006 №430 /а.с. 27/.
Після добудови площа належної ОСОБА_1 частини нежитлової будівлі склала 485,1 кв.м. та була виділена в окремий об'єкт нерухомого майна - магазин "Торговий дім", що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 18.12.2009 /а.с. 28-31/, , свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.02.2010 /а.с. 33/, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25413129 від 25.02.2010 /а.с. 34/.
26.06.2024 ГУДПС в Полтавській області сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №1246152-2413-1620-UА53040110000034949, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2023 рік на площу 1714,00 кв.м у розмірі 28709,50 грн /а.с. 37/.
Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.06.2024 №1246154-2413-1620-UА53060230000098362, №1246152-2413-1620-UА53040110000034949 не погодився, звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із статтею 265 Податкового кодексу України (надалі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.7.1 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення, згідно з вимогами пп. 266.7.2 ст. 266 ПК України, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.6.1 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 14.1.1291 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.
Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України (в редакції станом на 31.12.2023) встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Висновки щодо правозастосування
З приводу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №1246154-2413-1620-UА53060230000098362, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2023 рік на площу 578,40 кв.м у розмірі 31002,03 грн - суд вказує на таке.
За змістом вищевказаного підпункту "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України, податкова пільга у вигляді звільнення від оподаткування власника будівлі промисловості, застосовується за наявності трьох умов:
- віднесення нерухомого майна до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,
- використання таких будівель промисловості за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
- будівлі не повинні здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З приводу першої умови відповідач у відзиві стверджував, що належна ОСОБА_1 , на праві власності частина будівлі складу будматеріалів загальною площею 571,1 м2, що складає 13/50 частини комплексу будівлі яйцебази, розташованої за адресою: м. Миргород, вул. Багачанська, 34, не віднесена до будівель промисловості.
Це твердження не відповідає дійсності і спростоване матеріалами справи.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
До групи “Будівлі промислові та склади» належать будівлі промислового призначення (фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо).
Нежитлове приміщення, частина якого перебуває у власності позивача, а саме 13/50 частин будівлі складу будматеріалів належить до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
З-поміж іншого, ця належність встановлена й підтверджена і рішеннями судів: у справі 440/15501/23 в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року та постанові Другого апеляційного суду від 11.03.2025 року в цій же справі у спорі між тими ж сторонами про оподаткування тим же податком тих же об'єктів, проте за інший період і в дещо інших обставинах.
Отже перша умова застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування наявна.
Наступна умова - використання будівель промисловості за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Що стосується визначення підприємств промисловими, то такими вважаються підприємства, які відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530, відносяться до секцій:
B “Добувна промисловість та розроблення кар'єрів»;
C “Переробна промисловість», зокрема виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо;
D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря»;
E “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами»;
F “Будівництво».
Як встановлено судом, позивач як фізична особа-підприємець у звітному 2023 році здійснював такі види діяльності за КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний);
16.10 Лісопильне та стругальне виробництво;
25.99 Виробництво інших готових металевих виробів;
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів /а.с. 6-7/.
Натомість із аналізу долучених позивачем до матеріалів справи доказів у їх сукупності можна зробити висновок, що такий об'єкт нерухомості дійсно використовувався позивачем у його господарській діяльності і така діяльність пов'язана, зокрема, і з промисловістю.
На підтвердження діяльності, що підпадає під ознаки вказаних КВЕД, позивачем надано до суду окремі господарські договори з актами виконаних робіт (а.с.16-23).
Податковий орган у відзиві вказував на сумнівність цих договорів, вказуючи на наявні відомості про розрахунки за договорами у готівковій формі, непідтвердження розрахунків даними РРО, тощо.
Суд вказує, що в межах цієї справи не може оцінюватися дійсність чи недійсність господарських угод позивача. У разі наявності сумнівів у дійсності цих договорів та первинних документів, податковий орган має достатні повноваження для призначення й проведення документальних перевірок позивача, виключно в межах яких мають аналізуватися господарські правочини на предмет їх дійсності чи безтоварності.
Сумніви відповідача не можуть прийматися судом до уваги. До уваги суд вправі приймати тільки докази, подані у належний спосіб з дотриманням правил допустимості й належності.
Доказів недійсності угод чи документів про їх виконання податковий орган не надав.
У разі виявлення податковим органом фіктивності поданих позивачем у межах цієї справи договорів, податковий орган має і право, й обов'язок звернутися до правоохоронних органів з повідомленням про використання завідомо неправдивих підроблених документів та ініціювати кримінальне провадження за цими фактами, застосувати інші наслідки дефектного правочину.
Але станом на момент прийняття цього рішення суду не надані докази фіктивності договорів чи інші, які б спростовували факт ведення позивачем господарської діяльності, що підпадає під ознаки промислової.
Щодо третьої умови застосування пільги - судом встановлено, що іншої нежитлової нерухомості, яка придатна для здійснення такої діяльності, у власності або користуванні позивача у 2023 році не перебувало, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна /а.с. 56-58/.
Доказів того, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , у 2023 році здавались власником ОСОБА_1 в оренду, лізинг, позичку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в ході розгляду справи не надано, як і не надано доказів на спростування використання нерухомості у господарській діяльності позивача у 2023 році.
Отже, суд констатує наявність усіх умов для застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України та користування ОСОБА_1 податковою пільгою у вигляді звільнення від оподаткування власника будівлі промисловості.
Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1246154-2413-1620-UА53060230000098362 від 26.06.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №1246152-2413-1620-UА53040110000034949 від 26.06.2024, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300" за 2023 рік на площу 1714,00 кв.м у розмірі 28709,50 грн /а.с. 37/.
У відзиві на позов представник відповідача підтвердив, що об'єктом оподаткування у даному випадку є нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 1714 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 1018597).
Однак, зазначена інформація відповідача визнається судом недостовірною, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданих самим же відповідачем, ОСОБА_1 ніколи не був власником нежитлової будівлі площею 1714 кв.м /а.с. 56-58/.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 12.05.2005 належало лише 3/50 частини приміщення від загальної площі 1714,0, що становить 102,84 кв. м (1714 / 50 х 3).
Після здійснення добудови та її реєстрації у встановленому законом порядку площа нежитлового приміщення склала 485,1 кв.м.
Довідкою КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" від 20.11.2024 №2308 підтверджено, що 3/50 частини об'єкта нерухомого майна виділено в самостійну одиницю після реконструкції згідно свідоцтва про право власності від 25.02.2010, виданого виконавчим комітетом Хорольської міської ради.
Повідомлено, що при реєстрації права власності на нежитлове приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " виникло задвоєння реєстрації права власності. Технічної можливості виправити помилку КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" не має в зв'язку з тим що КП "Лубенське МБТІ" з 29.12.2012 відключене від реєстру речових прав /а.с. 35/.
Суд констатує, що податкове повідомлення-рішення №1246152-2413-1620-UА53040110000034949 від 26.06.2024 прийняте щодо об'єкта оподаткування площею 1714 кв.м; власником об'єкта нерухомості площею 1714 кв.м. ОСОБА_1 у 2023 році не був. Доказів протилежного відповідачем не надано. Отже відповідне рішення прийнято відповідачем на підставі невірних вихідних даних та без урахування всіх фактичних обставин справи.
Зазначене свідчить про очевидну протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2024 №1246152-2413-1620-UА53040110000034949 та необхідність його скасування.
Суд вказує, що податковий орган не позбавлений права прийняти інше рішення про визначення ОСОБА_1 грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно щодо цього об'єкту, але з урахуванням дійсних, вірних та актуальних даних про його право власності та характеристики об'єкту нерухомості.
За приписами частини першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів понесення витрат на правничу допомогу, а тому відмовляє у їх стягненні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ), до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 26.06.2024 №1246154-2413-1620-UА53060230000098362, №1246152-2413-1620-UА53040110000034949 - визнати протиправними та скасувати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков