Справа № 420/13275/24
20 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся адвокат Попов Михайло Сергійович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 02.05.1992 року по 10.10.1994 рік та з 18.07.1999 року по 10.07.2000 рік;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 02.05.1992 року по 10.10.1994 рік та з 18.07.1999 року по 10.07.2000 рік та перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії, починаючи з дати призначення пенсії, тобто з 20.09.2023 року.
ІІ. Позиція позивача, заперечення відповідача.
Вказані вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивач з 20.09.2023 р. отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок загального захворювання відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З листа-відповіді ГУ ПФУ в Одеській області №1500-0306-8/55018 від 11.04.2024 р. позивач дізнався, що до його страхового стажу не враховано період роботи з 02.05.1992 р. по 10.10.1994 р. через виправлення в даті звільнення та з 18.07.1999 р. по 10.07.2000 р. у зв'язку з відсутністю посади, ПІБ та підпису відповідальної особи при звільненні. Вважаючи, що недоліки заповнення записів у трудовій книжці не є підставою для виключення вказаного періоду з трудового стажу, який враховується під розрахунку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
28.05.2024 року відповідач надав до суду відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що ОСОБА_1 з 20.09.2023року отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При зверненні за призначенням пенсії позивач надавав трудову книжку серія НОМЕР_1 , яка була заповнена з порушенням вимог Інструкцій № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме запис про звільнення має виправлення в даті, а тому до страхового стажу неврахований період з 02.05.1992 по 10.10.1994, а через відсутність посади, ПІБ та підпису відповідальної особи при звільненні не був врахований до страхового стажу період з 18.07.1999 по 10.07.2000 .
28.05.2024 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача спростовуючи позицію відповідача повторно посилається на доводи наведені в позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги.
27.01.2025 року на виконання ухвали суду від 14 травня 2024 року ГУ ПФУ в Одеській області надано завірену копію пенсійної справи позивача.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи, зокрема,заяву позивача щодо призначення пенсії за віком та додані до неї документи ( у разі їх не надання позивачем разом з позовом); рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви позивача, докази, які вплинули на його прийняття; пояснення з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав неврахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 02.05.1992 року по 10.10.1994 рік та з 18.07.1999 року по 10.07.2000 рік.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 з 20.09.2023 року отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням про призначення пенсії №155250024864 від 12.10.2023 року. (а.с. 27-28)
11.04.2024 року ГУ ПФУ в Одеській області листом №1500-0306-8/55018 повідомило адвоката позивача, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу згідно наданих документів не враховано період роботи за записами в трудовій книжці з 02.05.1992 по 10.10.1994, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті звільнення. Також не враховано період з 18.07.1999 по 10.07.2000 у зв'язку з відсутністю посади, ПІБ та підпису відповідальної особи при звільненні, та надано розрахунок стажу. (а.с. 21)
Вважаючи вказані дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004, зокрема
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. ( стаття 1 Закону № 1058-IV);
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. ( абзац перший частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV);
- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.( абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-IV);
- призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. ( частина перша статті 44 Закону № 1058-IV);
- пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. (пункт 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV);
- пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. ( абзац перший частини другої статті 45 Закону № 1058-IV);
- перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. ( частина четверта статті 45 Закону № 1058-IV).
До 1 січня 2004 року пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), яким передбачено, зокрема,
- основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.( стаття 62 Закону № 1788-XII).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, (далі - Порядок № 22-1) визначено, зокрема,
- заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1)...... подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). ( абзац перший пункту 1.1 розділу I Порядку № 22-1)
VI. Оцінка суду.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що до страхового стажу законом віднесено період, у якому особа підлягала загальнообов'язковому державному страхуванню та за який сплачені страхові внески, зокрема, органами, які виплачують цій особі заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та ними подано відомості про застрахованих осіб.
При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. ( ст. 62 Закону № 1788-XII).
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 25.02.2021 у справі № 683/3705/16-а.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Центрального ОУ ПФУ в м. Одесі № 155250024865 від 12.10.2023 р. позивачу з 20.09.2023 року призначена пенсія по інвалідності ( ІІ група загальне захворювання) урахуванням 38 р. 2 м. 12 дн. страхового стажу, до якого зараховані наступні періоди: з 01.08.1985 по 29.06.1987; з 30.06.1987 по 31.12.1991; з 01.01.1992 по 01.05.1992; з 10.01.1995 по 27.07.1995; з 28.07.1995 по 17.07.1999; з 11.07.2000 по 01.07.2001; з 22.07.2002 по 19.06.2003; з 20.06.2003 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 30.06.2023, що підтверджується формою РС. (а.с.27-29)
При цьому, з листа-відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 11.04.2024 року позивачу стало відомо, що при призначенні йому пенсії пенсійним органом до його страхового стажу, який враховується при розрахунку пенсії, не зараховано періоди роботи з 02.05.1992 по 10.10.1994 р. згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , що на думку позивача є протиправним.
Так, за позицією відповідача, викладеною у вказаному листі, підставою для не врахування до страхового стажу позивача, зокрема, періоду роботи з 02.05.1992 по 10.10.1994 є наявне виправлення в даті звільнення, а період з 18.07.1999 по 10.07.2000 у зв'язку з відсутністю посади, ПІБ та підпису відповідальної особи при звільненні, що підтверджується розрахунком стажу для призначення пенсії. (а.с. 21)
Таким чином, спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій ГУ ПФУ в Одеській області стосовно не зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи у зв'язку з недоліками записів в трудовій книжці НОМЕР_2 .
Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує наступне.
Як зазначалось вище, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом № 1788-XII та Законом №1058-IV, зокрема статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, абзацом 1 пункту 3 Порядку № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи..
У спірний період внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р. (далі Інструкція №58).
Так, пунктом 1.1 Інструкції № 58 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за віком ним була надана трудова книжка, яка у спірний період містить наступні записи, зокрема:
- під номером 4 міститься запис від 02.05.1992 р. мовою документа « Принят на должность спортсмена инструктора по футболу» підстава - наказ № 2 від 21.03.1992 р.;
- під номером 5 міститься запис число « 10(Х)» місяць «()10» рік « 1994», мовою документа «Уволен с занимаемой должности по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины», підстава - « Пр. № 27 від 10.10.1994 р.»
- під номером 10 міститься запис від 18.07.1999 р. мовою документа « Зачислен футболистом футбольной команды мастеров с/к «Николаев»», підстава - мовою документа « Расп. № 144а от 05.07.1999»
- під номером 11 міститься запис від 10.07.2000 р. мовою документа ««Уволен по ст. 36 п. 5 КЗоТ Украины по переводу в НООФК «Николаев», підстава мовою документа « Расп. № 122 ( параграф) 16 от 10.07.2000»
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за № 301 “Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Дослідивши зміст спірних записів трудової книжки позивача, судом встановлено, що дійсно в даті запису № 5 містяться незначні виправлення, а саме число « 10(Х)» місяць «()10».
При цьому, суд приймає до уваги те, що підставою внесення даного запису є наказ № 27 від 10.10.1994 р., який відповідає даті запису з виправленнями, а відтак дає можливість пересвідчитись в його достовірності.
Щодо спірного запису під номером «11» про звільнення позивача у зв'язку з переводом, то даний запис дійсно не містить відомостей про посаду, ПІБ та підпису відповідальної особи при звільненні.
Разом з тим, суд зауважує, що вказаний запис завірений печаткою громадського об'єднання Фізкультурно-спортивного клубу “Миколаїв », що в свою чергу дає можливість встановити факт трудової діяльності в спірний період.
З огляду на вказане, суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній.
Згідно ж з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права з означених вище спірних питань, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії за віком. ( постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19 , від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23 тощо)
Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права та відповідно не може бути підставою для позбавлення позивача пенсії за віком.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
При цьому, дослідивши записи в трудовій книжці позивача, у т.ч. записи перед та після спірного періоду, не дають суду підстав сумніватися в штучному збільшення чи зменшенні періодів роботи позивача.
Суд зазначає, що право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 по справі №275/615/17, від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а.
Більш того, Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 року №591/7003/16а зауважив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Отже, на переконання суду, сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно п. 4.2. Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу…., повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів
Положеннями пункту 1 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі наявності сумнівів щодо роботи позивача відповідач не був позбавлений можливості звернутися до відповідних установ задля отримання інформації та копій документів про роботу позивача, а також вказати на необхідність надати додаткові документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.
В той же час, будь-яких доказів на вчинення вказаних дій під час призначення позивачу пенсії по інвалідності, відповідачем суду не надано.
Враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, судову практику Верхового Суду та встановлені обставини, суд дійшов висновку щодо протиправності дій пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди з 02.05.1992 р. по 10.10.1994 р. та з 18.07.1999 р. по 10.07.2000 р. під час призначення пенсії по інвалідності.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приймає до уваги вищенаведені норми частини 4 ст. 45 Закону №1058-IV, за якими перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Оскільки у даному випадку не встановлено підстав, з якими пов'язується виникнення права на підвищення раніше призначеної пенсії, а перерахунок пов'язаний з тим, що відбулось первинне призначення пенсії у розмірі меншому, ніж має право позивач, то позивач має право на перерахунок пенсії з дати призначення пенсії, зокрема з 20.09.2023.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.05.1992 р. по 10.10.1994 р., з 18.07.1999 року по 10.07.2000 р. та здійснити перерахунок призначеної пенсії з 20.09.2023 року.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 02.05.1992 року по 10.10.1994 рік та з 18.07.1999 року по 10.07.2000 рік під час призначення пенсії по інвалідності.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.05.1992 року по 10.10.1994 рік та з 18.07.1999 року по 10.07.2000 рік та перерахувати розмір пенсії з дати її призначення 20.09.2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна