Справа № 420/1628/25
20 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (знята з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ; адреса для листування АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська,9, м. Київ, 01001), Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. А.Філатова, 23в, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ГУ ДМС), Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі Малиновській відділ ГУ ДМС), Державної міграційної служби України (далі ДМС), в якому позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Малиновського відділу ГУ ДМС щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20070912-02294 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , 12.09.2007 року;
- визнати протиправними дії Малиновського відділу ГУ ДМС (відповідь №5114- 1467/5114.1-24 від 03.12.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ГУ ДМСУ оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправнимидії ДМС (відповідь №Р- 12410-24/6.1/8101 від 06.12.2024) щодо відмови знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20070912-02294 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ДМСУ знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20070912-02294 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначила, що вона є матір'ю та законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 . У листопаді 2024 року вони звернулись до Малиновського відділу ГУ ДМС, ГУ ДМС та ДМС із заявою щодо отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року, а також знищення унікального номеру запису у Реєстрі (далі УНЗР). Відповідачі відмовили у задоволені їх заяви.
Позивачка вважає, що порушені права її неповнолітнього сина щодо отримання ним паспорту громадянина України зразка 1994 року, оскільки зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», ця постанова є чинною.
Також зазначає, що на сьогоднішній день існує два законодавчих акти України, що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів України та які за юридичною силою вищі за вищезгадані постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (із змінами, у т. ч. згідно з Законом України від 03.07.2012 № 5029-VI), та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», (далі - Закон про ЄДДР). Зазначені обидва законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку.
Позивачка вважає безпідставним посилання органів ДМС України, щодо того, що оскільки нею надано згоду на обробку та збір персональних даних дитини та їй присвоєно УНЗР (УНЗР №20070912-02294) за результатами оформлення та отримання біометричного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дитина не має начебто, права на оформлення та видачу паспорта України зразка 1994 року.
Крім цього вказує, що органи ДМС України не діяли законно при внесенні інформації про персональні дані дитини, тому мають знищити (видалити, анулювати) її персональні дані з ЄДДР, оскільки відкликано згоду на збір та обробку персональних даних у ЄДДР та дитині всупереч релігійних переконань присвоєно УНЗР. Втім, навіть якщо раніше надано згоду на збір та обробку персональних даних, держава не має права у будь-якому випадку примушувати людину до надання такої згоди. Доказів на підтвердження того, що законний представник або дитина надавали згоду на присвоєння їй номера (УНЗР), відповідачі не надали.
Разом з тим, позивачка вказує, що УНЗР присвоєно дитині без її згоди та згоди дитини, за відсутності поінформованості, роз'яснень наслідків надання згоди на збір та обробку персональних даних і законодавства. Зазначає, що сам факт підписання заяви-анкети не може слугувати підставою для висновку, що це була поінформована згода.
Позивачка зазначає, що присвоєння УНЗР дитині без її згоди та згоди дитини, грубо суперечить ст.8,9 Конвенції по захист прав людини та основоположних свобод, а сам факт присвоєння людині номера суперечить висновкам Нюрнберзького трибуналу 1946 року.
Втім, окрім задоволення позову, позивачка вважає, що також необхідно постановити окрему ухвалу по вказаній справі.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідачів - ДМС та ГУ ДМС надала до суду відзиви на позов, вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначили, що позивачкою не було подано повний перелік документів необхідний для оформлення паспорта.
Також зазначають, що 23.08.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського відділу ГУ ДМС із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для неповнолітнього ОСОБА_2 . Паспорт громадянина України для виїзду за кордон був оформлений та виданий на підставі заяви-анкети законного представника - ОСОБА_1 , жодних заперечень, зауважень та пропозицій від законного представника не надходило, зокрема і щодо наявності релігійних переконань.
04.09.2017 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , орган видачі 5114. Під час оформлення паспорта серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до ЄДДР та присвоєно УНЗР:20070912-02294.
Інформація щодо ОСОБА_2 отримана з дозволу законного представника, тому відсутні підстави щодо визнання протиправними дій Малиновського відділу ГУ ДМС щодо збору, оброки та внесення до ЄДДР персональних даних та присвоєння УНЗР.
Представники відповідачів у відзиві зазначають, що 22.11.2024 року до ДМС надійшла заява ОСОБА_2 та його законного представника щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, видалення УНЗР. Відповідачем в межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» надано позивачу письмову відповідь на заяву.
Представники зауважують, що особа фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але не вилучення її у зв'язку з релігійними переконаннями. Втім, оскільки інформація про ОСОБА_2 була отримана з дозволу законного представника ОСОБА_1 і без порушень вимог Закону України №2297-VI та Закону №5492- VI, та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо ОСОБА_2 - відсутні.
На момент звернення до Малиновського відділу ГУ ДМС із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, дані стосовно ОСОБА_2 вже були внесені до ЄДДР і було присвоєно УНЗР. Підстав вважати, що персональні дані оброблялись з порушення вимог законодавства України не наведено.
ДМС вважає безпідставним посилання позивачів на те, що враховуючи релігійні переконання ОСОБА_2 не може приймати номери, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон свідчить про те, що отримання ID-картки жодним чином не порушує права позивача.
На підтвердження зазначеного відповідачі, посилаються на правові позиції Верховного Суду у постанові від 21.08.2020 року по справі №260/99/19, постанові від 08.06.2023 року по справі №380/59777/21, постанові від 21.12.2022 року по справі №160/1/21 та інші.
Відповідачі у відзиві на позов висловили думку про наявність підстав для закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України, посилаючись на рішення по справі №420/36328/23, в якому за позовом Руссу А.І. в інтересах ОСОБА_2 , були оцінені вказані обставини.
Позивачка у наданій відповіді на відзив підтримує вимоги викладенні у позові та просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що заява-анкета заповнювалась співробітниками ГУ ДМС, так само персональні дані в подальшому заносились до ЄДДР без її згоди та згоди дитини на збір та обробку персональних даних, тому така згода є не дійсною (надана заява-анкета не містить доказів згоди та підпису позивачів, а також згоди на присвоєння УНЗР), тому інформація про дитину збиралась з порушенням законодавства та поінформованості.
Крім цього вказує, що право на відкликання згоди на збір та обробку персональних даних передбачено Законом України «Про захист персональних даних».
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю та законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
У зв'язку з досягненням ОСОБА_2 16-ти річчя, він та його законний представник 22.11.2024 року звернулась до Малиновського відділу ГУ ДМС, ГУ ДМС та ДМС із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, додавши до заяви фотокартки, свідоцтво про народження, інші документи.
Малиновський відділ ГУ ДМС листом №5114-1467/5114.1-24 від 03.12.2024 року повідомив, що Законом про ЄДДР не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з Реєстру та не передбачена можливість відкликання підпису з паспортних даних та про недотримання заявниками порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, а саме без надання відповідного переліку документів.
Також ГУ ДМС у листі №5100.4.1-13267/51.1-24 від 02.12.2024 року повідомило, що на момент звернення до ГУ ДМС, ОСОБА_2 документований паспортом громадянина для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , його персональні дані внесено до ЄДДР та присвоєно УНЗР:20070912-02294, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде. Крім цього, при зверненні до ГУ ДМС не було надано відповідного рішення суду, у зв'язку з чим підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року відсутні.
У листі №Р-12410-24/6.1/8101-24 від 06.12.2024 ДМС повідомило, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки) здійснюється в установленому законодавством порядку за наявності у заявника відповідного рішення суду та наводить висновки Верховного суду викладені у постанові від 21.08.2020 у справі №260/99/19.
Позивачка, не погоджуючись із наданими відповідями, звернулася до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року .
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі Закон №2235-III) відповідно до його преамбули визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно зі ст.1 Закону громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
До прийняття Закону України №5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачу паспорту громадянина України, було Положення №2503-ХІІ, відповідно до п. 1 якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
20 листопада 2012 року прийнятий Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною 1 ст. 1 Закону про ЄДДР встановлено, що суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч. 1 ст. 4 Закону про ЄДДР).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону про ЄДДР внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України про ЄДДР документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, крім іншого, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною першою статті 16 Закону про ЄДДР передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 1 ст.21 Закону України про ЄДДР визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас, п.1 Постанови КМУ №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом п.2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
-з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
-з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п.3 Постанови №302).
Підпунктом 1 п.7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Згідно з матеріалів справи, позивачка, як законний представник ОСОБА_2 у серпні 2017 року звернулась до Малиновського відділу ГУ ДМС з метою отримання адміністративної послуги щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та надавала згоду на обробку персональних даних.
Доводи позивачки викладені у позові щодо не надання нею такої згоди спростовуються тим, що позивачка отримала паспорт для виїзду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон, тобто була обізнана, що без надання персональних даних ОСОБА_2 із використанням засобів Реєстру і УНЗР, таких паспорт вона не могла отримати.
Крім того, її доводи спростовуються обставинами, встановленими у рішеннях суду. Згідно з автоматизованою системою діловодства суду позивачка, як законний представник зверталась до суду в інтересах неповнолітнього сина щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 року по справі №420/36328/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 року встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звертаючись у 2017 році із заявою про оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон вже надавала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 із використанням засобів Реєстру і УНЗР вже був сформований. Так, УНЗР №20070912-02294 було присвоєно у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2017 році, відповідно до заяви-анкети та облікової картки.
Крім того, в силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд при вирішенні даної справи застосовує правові висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 року по справі №420/6552/24 підтримав правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі № 540/4500/21, відповідно до яких, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Крім цього, є безпідставними посилання позивачки на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.09.2018 року по справі №806/3256/17, оскільки правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних. Тобто висновки Верховного Суду по справі №806/3256/17 не є релевантними для даної справи.
Вимоги позивачки про визнання протиправними дії Малиновського відділу ГУ ДМС щодо збирання, обробки та внесення, а також знищення (видалення, анулювання) присвоєного УНЗР: 20070912-02294 Руссу О.І. та зобов'язання ДМСУ знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20070912-02294 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про обробку персональних даних» (далі Закон №2297-VI) встановлено, що цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закон №2297-VI суб'єкт персональних даних має право, зокрема, пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону (ч. 1 ст. 15 Закон №2297-VI).
Статтею 4 Закону про ЄДДР визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру врегульовано ст. 10 Закону про ЄЄДР.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (ч. 3 ст. 10 Закону про ЄДДР).
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, крім іншого, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (п.1 ч.1 ст. 13 Закону про ЄДДР).
Рішенням суду від 06.06.2024 року по справі №420/36328/23 встановлено, що законний представник вже надавала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 та УНЗР йому було присвоєно у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2017 році, відповідно до заяви-анкети та облікової картки.
Позивачка обґрунтовуючи вимоги по даній справі вказує, що у заяві щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року вона просила знищити (видалити, анулювати) УНЗР:20070912-02294., посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону №2297-VI персональні дані дитини підлягають видаленню або знищенню, оскільки зібрані та оброблялись з порушенням закону.
Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач не надала.
Спірні правовідносини регламентовані Законом про ЄДДР, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.08.2020 року по справі № 260/99/19, від 21.12.2022 року по справі № 160/1/21, від 08.12.2022 по справі №380/6916/20.
Твердження позивача, що її, як законного представника ОСОБА_2 не було поінформовано щодо наслідків надання згоди на збір та обробку персональних даних і законодавства, є неспроможними, оскільки законодавство України є загальнодоступним, перед набранням чинності будь-яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов'язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів, сплативши при цьому адміністративний збір за адміністративну послугу та отримавши вказану послугу у вигляді оформлення паспорту для виїзду за кордон.
У відзиві на позов представник відповідача висловив думку про наявність підстав для закриття провадження у справі, посилаючись на рішення по справі №420/36328/23. Однак, окремого клопотання представником відповідача не надано.
Суд вважає, що думка представник відповідача є помилковою, оскільки коло учасників не є ідентичними, а також не є тотожними вимоги позивача.
З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для постановлення окремої ухвали суду.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши доказі у їх сукупності суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (знята з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ; адреса для листування АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384), Державної міграційної служби України (вул. Володимирська,9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470), Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. А.Філатова, 23в, м. Одеса, 65080) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.