Справа № 420/1757/25
20 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 27.01.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду позивач подав до суду заяву, до якої долучив позов до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просить суд: - визнати протиправною відмову відповідача йому - ОСОБА_1 , у підготовці та направленні до Головного управління ПФУ в Одеській області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років йому - ОСОБА_1 , відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати звільнення - з 06.07.2016 року.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у порядку ст.262 КАС України. Залучено до участі у справі у якості третьої особи ГУ ПФУ в Одеській області.
Позивач зазначив, що в період з 14.07.1999 по 05.07.2016 проходив військову службу. У період з 25.08.2014 року по 03.02.2015 року я брав участь в антитерористичної операції на ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідка військової частини НОМЕР_1 від 03 02 2015 №30/568).
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 05.07.2016 №114-ос на підставі витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 02 червня 2016 року №487-ос він звільнений зі служби.
Згідно з поданням на його звільнення його вислуга років календарна складала 16 років 09 місяців 17 днів, пільгова 3роки 02 місяця 14 днів, загальна 20років 00міс 01 день.
В наказі та поданні не були зараховані у пільговому обчисленні деякі його періоди служби. Він звертався із відповідними заявами, у тому числі до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якій наказом від 13.12.2024 року №1529-ОС внесені зміни в наказ від 05.07.2016 року та зазначена вислуга років станом на 05.07.2016 року, а саме календарна 16 років 11 місяців 21 день, пільгова 06 років 01 місяця 00 днів, загальна 23роки 00міс 01 день.
Позивач вказує, що повторно звернувся до відповідача із заявою про підготовку та подання до органів Пенсійного фонду необхідних документів для призначення йому пенсії.
Проте його повідомлено, що за результатами розгляду його повторної заяви направлена відповідь від 30.10.2024 року, яка направлялась на заяву від 17.09.2024 року, відповідно до якої у нього відсутня календарна вислуга років для призначення пенсії.
Позивач зазначає, що на момент звільнення мав наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів п.3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою №393 (далі Порядок №393)
Позивач стверджує, що рішенням суду від 22.07.2024 у справі №420/32322/23 встановлено, що його вислуга років у календарному обчисленні - 21 років 03 місяця 02 дня, пільгова 07 років 10 місяців 25 днів, всього 29 років 01 місяць 27 днів є достатньою підставою набуття ним права на пенсію за вислугою років відповідно до ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач вважає, що набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Закону та просив задовольнити позовні вимоги.
До суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до пункту “а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"- "д", "ж" статті 1-2 Закону №2262 (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 Закону №2262), призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше. Також згідно з Порядком 393 для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років
Згідно з поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.10.2024 №11/ПВ-13261/СУД про призначення пенсії ОСОБА_2 на день звільнення зі служби, тобто на 28.02.2018, ОСОБА_2 має календарну вислугу 21 рік 03 місяці 02 дні та з урахуванням пільгового обчислення - 29 роки 01 місяць 27 днів. Вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах враховується тільки для визначення розміру пенсії, а не права. Оскільки на день звільнення зі служби, тобто на 28.02.2018, ОСОБА_2 не мав вислугу 25 календарних роки і більше, є безпідставною його вимога в призначенні пенсії.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав наявності у позивача права на призначення пенсії на підставі п."а" ч.1 ст.12 Закону України №2262-ХІІ, відповідно обов'язку відповідача підготовити та направити до ГУ ПФУ в Одеській області документи для призначення пенсії йому за вислугою років. Спірні правовідносини регламентовані Законом України №2262-ХІІ, Порядком N 393, Порядком № 3-1.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України з 14.07.1999 по 05.07.2016 року проходив військову службу, в тому числі у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 05.07.2016 №114-ос позивач виключений зі списків особового складу на підставі витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 02 червня 2016 року №487-ос про звільнення зі служби у запас за п. «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.
Згідно з поданням на його звільнення його вислуга років календарна складала 16 років 09 місяців 17 днів, пільгова 3роки 02 місяця 14 днів, загальна 20років 00міс 01 день.
Позивач вважаючи, що в наказі та поданні не були зараховані у пільговому обчисленні деякі його періоди служби, звертався із відповідними заявами, у тому числі до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Наказом від 13.12.2024 року №1529-ОС внесені зміни в наказ від 05.07.2016 року та зазначена вислуга років станом на 05.07.2016 року, а саме календарна 16 років 11 місяців 21 день, пільгова 06 років 01 місяця 00 днів, загальна 23роки 00міс 01 день.
Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про підготовку та подання до органів Пенсійного фонду необхідних документів для призначення йому пенсії.
Проте його повідомлено, що за результатами розгляду його повторної заяви направлена відповідь від 30.10.2024 року, яка направлялась на заяву від 17.09.2024 року, відповідно до якої у нього відсутня календарна вислуга років для призначення пенсії.
Не погодившись із вказаною відповіддю позивач звернувся до суду.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах МВС є Закон України №2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій.
Відповідно до п."а" ч.1 ст.12 Закону України №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" ст.12 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Статтею 17 Закону України №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а ст.17-1 Закону встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок №393 затверджений постановою від 17.07.1992 року №393 та визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Пункт 1 Порядку №3-1 визначає процедуру звернення за призначенням пенсії. Зокрема, Порядком встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в областях, через уповноважені структурні підрозділи, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України.
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України застосовує правові висновки Верховного суду викладені у постанові від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21.
Верховний суд у вказаній постанові (пункти 36-48) зазначив, що до Законом України №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Законом України №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Законом України №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі України №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в ч.4 ст.17 цього Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом України №2262-ХІІ як календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбаченіст.17-1 Закону України №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ .
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення особи зі служби.
Верховний суд в постанові від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21 (п.49) зауважив, що зазначені висновки викладені у цієї постанові від 22.06.2023 року узгоджуються з правовою позицією, висловленою об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а та Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
Вказані правові висновки підтверджені Верховним Судом в постановах від 20.11.2024 року у справі №380/8441/21 та від 27.11.2024 у справі №420/29256/23.
В постанові від 20.11.2024 року у справі №380/8441/21 вказано: колегія суддів враховує, що редакцію п.3 Постанови №393 було змінено постановою КМУ від 16.02.2022 року №119, яка набрала чинності 19.02.2022. Вказаною постановою також змінено і назву Порядку №393. Суд зауважує, що після прийняття постанови КМУ від 16.02.2022 року №119 і ст.12 Закону України №2262-ХІІ, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Постановою КМУ від 16.02.2022 року №119 усунуто розбіжності між Законом України №2262-ХІІ та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Зважаючи на зміну з 19.02.2022 правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд в постанові від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку N 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 16.02.2022 року №119. Отже, зважаючи на те, що спірні правовідносини мали місце до 19.02.2022, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про можливість пільгового обчислення вислуги років відповідно до Порядку №393 (у редакції до 19.02.2022) для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ст.12 Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду та те, що позивач на дату звільнення зі служби (05.07.2016 року) мав пільговий стаж 23 років 00 місяць 21 день при необхідному у відповідності до п. "а" ч.1 ст.12 Закону України №2262-ХІІ - 22 роки 6 місяців та більше, він набув право на призначення пенсії.
Між тим, судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу в оформленні та направленні документів до пенсійного органу для призначення пенсії, посилаючись на відсутність права у позивача на пенсію за вислугу років з причини недостатності календарної вислуги років.
Позовні вимоги позивача щодо направлення документів для призначення пенсії з дати звільнення - з 06.07.2016 року не підлягають задоволенню, оскільки своє право на призначення пенсії позивач повинен реалізувати шляхом подання відповідної зави до ГУ ПФУ про призначення пенсії з відповідним пакетом документів, підготовленим уповноваженим органом. У відповідності до ст.48 Закону України №2262-ХІІ підставою для призначення пенсії є заява до територіального органу ПФУ з необхідними документами.
У постанові від 22.06.2023 року у справі №480/4288/21 Верховний Суд також зазначив, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначенихст.2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмову відповідача у підготовці та направленні до Головного управління ПФУ в Одеській області документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача підлягає стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань 900,00грн.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладену у листі від 30.12.2024 року, у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Адміністрації Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виключеного зі списків особового складу наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 05.07.2016 №114-ос зі змінами, внесеними наказом від 13.12.2024 року №1529-ОС.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 900,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва