Справа № 420/38288/24
20 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінська О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 10.12.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю-жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 13.02.2024;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю-жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 13.02.2019.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України. Звільнений у запас ЗСУ за підпунктом «г» пункту 3 ч.5. статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключена зі списків особового складу військової частини 13.02.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 44 від 13.02.2024. При проходженні військової служби в військовій частині НОМЕР_1 мала право на додаткову відпуску у зв'язку з тим, що мала двох дітей віком до 15 років. Станом на день прийняття наказу про виключення мене зі списків особового складу військова частина НОМЕР_1 не провела розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої ЗУ «Про відпуски», а саме невикористані календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпуски» з 2018 року по 2019 роки. Вважає протиправною бездіяльність відповідача та звернулася до суду із позовною заявою.
16.12.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
17.02.2025 ухвалою судді витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію довідки про проходження ОСОБА_1 служби в Військовій частині НОМЕР_2 в період з 2018 року по 2019 рік;
- інформацію про надання/ненадання ОСОБА_1 додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка має дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік включно;
- інформацію про виплату/невиплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні ні додаткових відпусток як військовослужбовцю-жінці, , яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік включно.
27.02.2025 ухвалою судді повторно витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію довідки про проходження ОСОБА_1 служби в Військовій частині НОМЕР_2 в період з 2018 року по 2019 рік;
- інформацію про надання/ненадання ОСОБА_1 додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка має дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік включно;
- інформацію про виплату/невиплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні ні додаткових відпусток як військовослужбовцю-жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік включно.
03.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява (вхід. №19295/25) на виконання ухвали суду віл 17.02.2025.
03.03.2025 від відповідача надійшов відзив (вхід. №19297/25), в якому просить позовну заяву залишити без задоволення, посилаючись на те, що під час дії особливого періоду та воєнного стану надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 15 календарних днів припинено (тобто у військовослужбовців права на отримання такої відпустки немає), то компенсація за невикористану додаткову відпустку (що є похідною від права на додаткову відпустку) не виплачується.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходила військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України. Звільнений у запас ЗСУ за підпунктом «г» пункту 3 ч.5. статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключена зі списків особового складу військової частини 13.02.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 44 від 13.02.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №44 від 13.02.2024 ОСОБА_1 бухгалтера (2 категорії) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , звільнено у запас наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 09.02.2024 № 27-РС за пунктом «г» до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років).
Вислуга років у ЗСУ станом на 13.02.2024: календарна 06 років, 03 місяці, 06 днів, пільгова немає, загальна вислуга років 06 рік, 03 місяці, 06 днів.
Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 505%, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з « 01» по « 13» лютого 2024 року.
Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використала . Щорічну основну відпустку за 2023 використана у повному обсязі.
Щорічну основну відпустку за 2024 рік не використала.
Відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2024 рік не надавалась.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік, згідно наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам виплатити у розмірі грошового забезпечення (рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 09.02.24, вх. від 09.02.24 №202).
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, передбачену наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», не отримувала.
На підставі розділу ХХХІ, п.3 наказу МОУ від 07.06.2018 №260 виплатити компенсацію за невикористані 30 (тридцять) днів щорічної основної відпустки за 2022 рік.
На підставі розділу ХХХІ, п.3 наказу МОУ від 07.06.2018 №260 виплатити компенсацію за невикористані 3 (три) дні щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у графі батько - ОСОБА_3 ; у графі мати - ОСОБА_1 , виданого відділом реєстрацій актів цивільного стану Білгород-Дністровського міського управління юстиції Одеської області. /а.с 11/
З копії свідоцтва про народження виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області серії НОМЕР_5 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , в графі батько вказано - ОСОБА_3 ; в графі мати вказано - ОСОБА_1 . /а.с. 12/
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь у формі листа №1792 від 13.11.2024, в якому повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати грошову компенсацію відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю-жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік.
На виконання ухвали суду від 17.02.2025 до суду надано довідку №387 від 27.02.2025 зі змісту якої вбачається, що «Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» додаткова відпустка як жінці, яка має дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік включно ОСОБА_1 не надавалась.
Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткових відпусток як жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік включно не виплачувалась.»
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з ч. 8ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Вказана норма діє з 01.01.2010, тобто з часу набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 № 1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивачка набула за період проходження військової служби.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 620/4218/18.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.
Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини, відповідач протиправно не провів з позивачкою усіх необхідних розрахунків, зокрема щодо нарахування та виплати грошових компенсацій за невикористані календарні дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач починаючи з 2018 року мала статус матері, яка виховує двох неповнолітніх дітей віком до 15 років, а відтак мала право на отримання додаткової відпустки передбаченої ст. 19 Закону України «Про відпустки».
Водночас, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не проведено з нею усіх необхідних розрахунків, зокрема грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпуски як матері двох дітей віком до 15 років за 2018-2019 роки, на яку позивач має право як мати двох дітей віком до 15 років.
Відповідачем факт невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпуски як матері двох дітей віком до 15 років за період з 2018 по 2019 роки не заперечується.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оскільки позивач, відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, Як військовослужбовцю-жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 13.02.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю-жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 13.02.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА