20 березня 2025 р. № 400/10019/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій, у 2024 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленому частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій, за 2024 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як учасник бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII), має право на отримання одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте відповідач здійснив йому виплату вказаної допомоги у розмірі 1 000 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що позивачу, відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виплати особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396 (далі-Порядок № 1396), грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством. Також відповідач зазначає, що 02.04.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" (далі - Постанова № 369), якою установлені розміри разової грошової виплати до Дня Незалежності України, що виплачується до 24 серпня 2024 року. Відповідач підсумовує, що розмір грошової допомоги визначено не Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а Постановою № 369.
У зв'язку з тим, що від учасників справи не надходило заяв про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Сторонами визнається, що у 2024 році позивач як учасник бойових дій до Дня Незалежності України отримав допомогу в сумі 1000 грн.
26.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплатити щорічну допомогу до Дня Незалежності України у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 10.10.2024 № 14747-13519/ш-02/8-1400/24 відповідач вказав на відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки виплату було проведено у розмірі, що встановлений Постановою № 369.
Відмова відповідача у задоволенні заяви стала підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення, є Закон № 3551-XII.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній з 15.04.2023 з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі Закон № 2983-IX)), щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 369, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 року в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, у розмірі 1000 гривень.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, а тому має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік. Позивачу виплачено у серпні 2024 року 1000 грн разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій.
Вищенаведені положення Закону № 3551-XII та Постанови № 369 відповідачем дотримані.
При цьому, суд вважає помилковим твердження позивача про те, що він має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік за аналогією допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, оскільки це різний вид допомоги, а тому позивач помилково ототожнює допомогу до Дня Незалежності України з допомогою до 5 травня.
Підстави для виплати позивачу у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відсутні.
Також суд зазначає, що положення Закону 2983-IX, якими змінено виплату разової грошової допомоги до 5 травня на допомогу до Дня Незалежності України, неконституційними не визнавалися і є чинними. Такі зміни внесені безпосередньо до Закону № 3551-XII, а не шляхом встановлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання. Такий спосіб внесення змін до Закону № 3551-XII не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.
Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік мала здійснюватися в розмірі, що встановлений Постановою № 369.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник