20 березня 2025 р. № 400/9410/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування рішення, оформлене витягом з протокоолу №27 від 17.09.2024, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (арк. 66-74), що містив вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - РТЦК або відповідач 1) від 17.09.2024, оформленого витягом із протоколу № 27, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543);
зобов'язати РТЦК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі, на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років, про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою від 08.10.2024 (арк. 51-53) суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову (арк. 11-19) - заборонив РТЦК вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Ухвалою від 30.10.2024 (з урахуванням ухвали від 05.11.2024 про виправлення) суд відкрив провадження у справі; залучив до участі у справі в статусі відповідача комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Комісія або відповідач 2); встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи; призначив судове засідання на 26.11.2024.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав; представники відповідачів правом участі у засіданні не скористатися.
РТЦК подав відзив на позовну заяву, який, з зв'язку з недотриманням строку для його подання, суд до уваги не взяв.
Як встановлено судом, 13.09.2024 до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (далі - Заява, арк. 125). До Заяви ОСОБА_1 додав, зокрема, копії свідоцтв про народження трьох дітей (2013, 2017, 2018 років народження).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 (у відповідній редакції), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів на три місяці.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону № 3543).
Порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543, визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), про що вказано у частині п'ятій статті 22 Закону № 3543.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Комісія) вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
17.09.2024 Комісія відмовила у задоволенні Заяви, причина - відсутність свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю трьох і більше дітей. Про це рішення вказано у протоколі № 27 (арк. 64).
Згідно з Переліком документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (додаток 5 до Порядку № 560), до заяви, що подається на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543, додаються свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Суд зауважив, що вказана Комісією причина відмови є недоречною: позивач не міг подати свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю трьох дітей, оскільки, по-перше, у свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_2 матерями вказані різні жінки, по-друге, позивач з цими жінками у зареєстрованому шлюбі не перебував (не перебуває).
Суд зазначив, що умови надання відстрочки визначені Законом № 3543, Порядком № 560 визначено відповідну процедуру.
Законом № 3543 встановлені дві умови: перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів. При цьому, перелік визначених додатком 5 до Порядку № 560 документів свідчить про те, що підзаконним нормативним актом для військовозобов'язаного, який, як вказано у свідоцтвах про народження, є батьком неповнолітніх дітей, встановлені додаткові вимоги для реалізації ним права на відстрочку.
Обов'язок батьків з утримання дітей до досягнення ними повноліття встановлений статтею 180 Сімейного кодексу України.
Інформація про заборгованість позивача із сплати аліментів у рішенні Комісії відсутня.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність прийнятого Комісією рішення.
Розглядаючи вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, суд керувався тим, що метою вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд зазначив: «… у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта …».
Комісія використала надане їй законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, це рішення визнано судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, суд встановив, що позивач при зверненні дотримався визначених законом умов, дискреційні повноваження Комісії (надати відстрочку або відмовити у наданні відстрочки) обмежені оцінкою законності підстав для надання відстрочки та наявністю документів, що підтверджують відповідне право, тому суд встановив, що єдиним можливим варіантом дій (обов'язком) суб'єкта владних повноважень є задоволення заяви ОСОБА_1 .
Тому суд дійшов до переконання, що позовні вимоги в частині повторного розгляду Заяви задоволенню не підлягають.
Пунктом 60 Порядку № 560 встановлено, що у разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначено у додатку 6.
Оскільки позитивне рішення відповідач ще не прийняв, обов'язок з видачі довідки (як і внесення відповідної інформації до військово-облікового документа позивача) ще не виник, відповідні права позивача в цій частині не порушені, відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати відстуні.
Представник позивача подав заяву про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн (арк. 140-142).
До заяви додані:
договір про надання правничої допомоги від 23.09.2024 № 183 (арк. 143);
додаток 1 від 23.09.2024 до договору про надання правничої допомоги (арк. 144);
розрахунок витрат на правничу допомогу за додатком 1 від 23.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 23.09.2024, дата розрахунку - 10.12.2024 (арк. 145);
акт приймання-передавання робіт (послуг) правничої (правової) допомоги за додатком 1 від 23.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 23.09.2024 (арк. 146);
платіжна інструкція від 23.09.2024 на суму 20 050 грн (арк. 147);
платіжна інструкція від 12.12.2024 на суму 20 000 грн (арк. 148).
У частині дев'ятій статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. До заяви доданий скрін-шот на підтвердження направлення з електронної адреси представника позивача повідомлення на електронну адресу РТЦК (арк. 149). Встановити, що саме направив представник позивача відповідачу 1, неможливо. Суд зазначив, що позивач мав направити докази або в електронному вигляді (у відповідача 1 є зареєстрований електронний кабінет), або поштою, та при зверненні до суду підтвердити цю обставину. Факт надіслання доказів відповідачу 2 нічим не підтверджений.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд встановив, що жодний з поданих представником позивача документів не містить інформації про те, що надані адвокатом послуги мають відношення до спору, що виник у зв'язку з прийнятим відповідачем 2 рішенням, тому ці документи не можуть бути визнані такими, що підтверджують витрати, пов'язані з розглядом справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про недоведеність факту понесення позивачем витрат, що стосуються цієї справи, що виключає прийняття судом рішення про розподіл.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 17.09.2024 комісією з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки (протокол № 27).
3. Зобов'язати комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) ухвалити рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за його заявою (дата реєстрації - 13.09.2024) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна