20 березня 2025 рокусправа № 380/26136/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ПФУ у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління ПФУ у Львівській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_1 (далі - третя особа), в якому просить:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.12.2024 ВП № 72686876 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою від 06.01.2025 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.2024 головний державний виконавець Батюк М.В. прийняла постанову від 17.12.2024 ВП № 72686876 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення без поважних причин.
Головне управління Пенсійного фонду стверджує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 89 % суми грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром. Однак виплата заборгованості у розмірі 227 896,16 грн наразі залежить від надходження коштів із державного бюджету. Таким чином, будь-які виплати здійснюються виключно в межах чинного законодавства та наявного фінансування. Головне управління щомісяця подає відповідні запити до Пенсійного фонду України, що свідчить про його належне виконання обов'язків.
З урахуванням викладеного, позивач вважає протиправною спірну постанову, оскільки така прийнята відповідачем без урахування всіх обставин та порушує норми чинного законодавства. Наголошує, що державний виконавець не врахував вказаних обставин та виніс постанову про накладення штрафу, не підтвердивши факту умисного невиконання судового рішення без поважних причин.
Таким чином, державний виконавець порушив норми статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади діяти лише в межах визначених законом повноважень. Крім того, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, статті 18, державний виконавець має право, але не обов'язок накладати штрафи, а стаття 63 цього ж закону передбачає накладення штрафу тільки у разі безпідставного невиконання судового рішення, чого в даному випадку не було.
Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову від 17.12.2024 ВП № 72686876.
17.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати примусове виконання судових рішень ефективно, своєчасно й у повному обсязі. Відповідно до статті 63 цього ж Закону у разі невиконання боржником рішення суду без поважних причин виконавець має право накладати штрафи. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у встановленому законом порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23 зобов'язано позивача здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру. Проте, позивач не виконав рішення суду у визначений строк, що і стало підставою для прийняття головним державним виконавцем Батюк М.В. постанови від 17.12.2024 ВП № 72686876 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення без поважних причин.
Відтак, відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу була винесена обґрунтовано та законно, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 27.01.2025 ОСОБА_1 залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
03.02.2025 третя особа надіслала до суду додаткові пояснення, в яких ОСОБА_1 зазначає, що позивач проігнорував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. Це рішення набрало законної сили та є обов'язковим для виконання. Натомість позивач знову запровадив обмеження пенсії, що суперечить принципу правової визначеності та преюдиційності. Зауважує, що державний виконавець зобов'язаний забезпечувати примусове виконання судових рішень. Постанова про накладення штрафу від 17.12.2024 ВП № 72686876 є правомірним заходом реагування на невиконання судового рішення позивачем, що підтверджено матеріалами справи та відзивом відповідача. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №380/10998/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/866 від 05.08.2020, виходячи з 89% відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
25.08.2023 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №380/10998/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/866 від 05.08.2020, виходячи з 89% відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
01.10.2023 Головне управління ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23, за наслідками якого, основний розмір пенсії складає: 89 % суми грошового забезпечення у розмірі 22320,53 грн, з урахуванням індексації - 26946,40 грн. Нараховано: індексація базового ОСНП 2022 (22320,53*0,140) - 3124,87 грн; індексація базового ОСНП 2023 (25445,40*0,197) - 1500,00 грн; учасник АТО учасник бойових дій - 523,25 грн; учасник бойових дій - 40,00 грн; підсумок пенсії (з надбавками): 27508,65 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії: 22734,78.
07.09.2023 головний державний виконавець Батюк М.В. винесла постанову ВП №72686876 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 380/10998/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом 25.08.2023.
10.04.2024 Головне управління ПФУ у Львівській області листом № 4456/61 повідомило відповідача про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23.
За наслідками отриманого від відповідача попередження від 31.07.2024 про накладення штрафу, Головне управління ПФУ у Львівській області повторно направив на адресу органу виконавчої служби лист від 09.08.2024, повідомивши, що у березні 2022 року ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році". У березні 2023 року проведений перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році". Пунктом 10 Постанови № 168 визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови не може перевищувати 1500,00 грн. З 01.10.2023 розмір пенсії ОСОБА_1 , визначений на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 перевищує максимальний розмір пенсії, а тому виплачувати індексації пенсії без обмеження її відповідно до Постанов № 118 та № 168 підстави відсутні.
17.12.2024 ОСОБА_2 винесла постанову ВП № 72686876 про накладення на Головне управління ПФУ у Львівській області штрафу у розмірі 5100,00 грн за не виконання без поважних причин рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23.
Не погодившись із постановою від 17.12.2024 ВП № 72686876 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність оспорюваної постанови, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1, п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
За правилами ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).
Відповідач стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 зобов'язано позивача здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру. 15.04.2024 до відділу ДВС надійшла відповідь боржника від 10.04.2024 № 4456/61-24 з якої встановлено, що ОСОБА_1 здійснений перерахунок пенсії, виходячи із 89% відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Нараховано 27508,65 грн, із урахуванням максимального розміру пенсії до виплати підлягає 22 734,78 грн.
На переконання відповідача, оскільки виконання рішення суду із урахуванням максимального розміру пенсії, що підлягає до виплати не є виконанням рішення суду в розуміння резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23, позивач не виконав рішення суду у визначений строк,що і стало підставою для накладення штрафу.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд враховує таке.
Так, 01.10.2023 Головне управління ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23, за наслідками якого основний розмір пенсії складає: 89% суми грошового забезпечення у розмірі 22 320,53 грн, з урахуванням індексації - 26 946,40 грн. Нараховано: індексація базового ОСНП 2022 (22320,53*0,140) - 3124,87 грн; індексація базового ОСНП 2023 (25445,40*0,197) - 1500,00 грн; учасник АТО учасник бойових дій - 523,25 грн; учасник бойових дій - 40,00 грн; підсумок пенсії (з надбавками): 27508,65 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії: 22734,78.
Таким чином, суд зауважує, що розмір пенсії ОСОБА_1 визначений з урахування індексації, проведення якої передбачено Постановою № 118 та Постановою № 168.
Надаючи правову оцінку діям позивача щодо не проведення виплати пенсії з урахуванням суми індексації, визначеної на виконання Постанови № 118 та Постановою №168, суд зважає на таке.
Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї правової норми гарантує кожному захист своїх прав, які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У розумінні норм КАС України адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити факт того, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Так, відповідно до положень КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб'єктом владних повноважень його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.
Як вбачається зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 метою звернення до суду ОСОБА_1 був перерахунок та виплата пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.08.2020 № 11/866, виходячи з 89% відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
Отже, предметом судового захисту було право ОСОБА_1 на отримання пенсії у розмірі 89 % суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 05.08.2020 № 11/866 без її обмеження максимальним розміром.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Але у разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.
Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 у справі № 21-239а11, від 19.03.2013 у справі № 21-53а13, від 05.11.20132013 № 21-293а13, від 07.07.2014 у справі № 21-222014 виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при ухваленні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 620/2928/20.
У цьому випадку змін законодавства (зокрема, норм статті 43 Закону 2262-ХВІІ) не відбувалось, але розрахунок пенсії проведений з урахуванням положень Постанови № 118, та Постанови № 168, яка передбачає проведення індексації пенсії, тобто зміну умов пенсійного забезпечення одержувача.
Суд встановив, що під час розгляду справи № 380/10998/23 суд правової оцінки нормам Постанови № 118 та Постанови № 168 не надавав, а отже проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 з урахування положень цих Постанов, не підлягає оцінці органом державної виконавчої служби щодо належного виконання рішення суду у зазначеній справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Станом на 17.12.2024 - дата прийняття постанови про накладення на боржника штрафу, невиконаним залишилось рішення суду в частині виплати доплати перерахованої пенсії за період з 01.04.2019 по 30.09.2023.
Щодо даної обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них. компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1, 2 ст. 23, ст. 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", яка набрала чинності з 01.04.2021, впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій.
Суд зауважує, що у спірному випадку причиною часткового невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.
У Постанові від 20.05.2021 (справа № 420/5465/18 номер в ЄДРСР 97054899) Верховний Суд вказав, що: " умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При наданні оцінки вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі № 380/10998/23.
Отже, суд вважає протиправною постанову від 17.12.2024 ВП № 72686876 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду цієї справи, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваної постанови.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та скасування постанови від 17.12.2024 ВП № 72686876.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-78, 94, 241 - 246, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк М.В. від 17.12.2024 ВП № 72686876 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, буд. 1) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна