справа № 380/18766/24
19 березня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головний сервісний центр МВС про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Міністерства внутрішніх справ України код ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.08.2024, а саме нездійснення заходів у приведенні постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 у відповідність Конвенції «Про дорожній рух»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.08.2024 та вжити заходи у приведення постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 у відповідність Конвенції «Про дорожній рух».
Ухвалою від 11.09.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 16.10.2024 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головний сервісний центр МВС (далі третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно розглянув звернення позивача щодо здійснення заходів у приведенні постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 у відповідність Конвенції «Про дорожній рух», що на думку позивача, є порушенням його права на звернення громадян.
Міністерство внутрішніх справ України у відзиві зазначило, що розгляд звернення позивача від 16.08.2024 було доручено Головному сервісному центру МВС. Головним сервісним центром МВС звернення ОСОБА_1 розглянуто звернення та повідомлено позивача про те, що заходи які просить вжити позивач у своєму зверненні Міністерством внутрішніх справ вжито, а саме розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо імплементації законодавства». Проєкт цього Закону зареєстровано у Верховній Раді України 28.09.2022 за № 8082. Зазначено, що після прийняття Верховною Радою України зазначених змін, нормативно- правові акти, зокрема акти Кабінету Міністрів України, буде приведено відповідно до вимог прийнятого закону. З огляду на наведене відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа надіслала до суду пояснення щодо позову, суть яких зводиться до такого. Головний сервісний центр МВС за дорученням керівництва МВС України в межах компетенції розглянув звернення ОСОБА_1 від 16.08.2024 та надав відповідь, в якій повідомив, що МВС України на виконання пунктів 1801, 1802 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106, розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо імплементації законодавства» зокрема з метою імплементації норм Директиви 2006/126/ЄС Європейського парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія, що замінює Директиву Ради 91/439/ЄЕС від 29 липня 1991 року про посвідчення водія (далі - Директива 2006/126/ЄС). Проєкт Закону зареєстровано у Верховній Раді України 28.09.2022 за № 8082. Після прийняття Верховною Радою України зазначених змін, нормативно-правові акти, зокрема акти Кабінету Міністрів України, буде приведено відповідно до вимог прийнятого закону.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
16.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою, в якій зазначив таке: «у Конвенції «Про дорожній рух», яка ратифікована із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 зазначено, що є категорія С це автомобілі, за винятком тих, що належать до категорії D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3 500 кг, натомість у Правилах дорожнього руху затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року) вказано, що категорія С це призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів. Отже, міститься розбіжність та неузгодженість підзаконного нормативно-правового акту із актом вищої юридичної сили». Просив: невідкладно вжити заходи приведення постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року в частині визначення вантажності категорії С у відповідність Конвенції «Про дорожній рух» шляхом внесення відповідного проекту змін постанови на розгляд Уряду. Про вжиті заходи повідомити його, як заявника.
Міністерство внутрішніх справ України доручило розгляд звернення підпорядкованому йому підрозділу - Головному сервісному центру МВС (лист від 26.08.2024 №27377/09-2024).
22.08.2024 Головний сервісний центр МВС листом за №31/Л-6551-24874-2024 повідомив позивача про те, що Міністерство внутрішніх справ України на виконання пунктів 1801, 1802 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, розробило проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо імплементації законодавства» (далі - проєкт Закону), зокрема з метою імплементації норм Директиви 2006/126/ЄС Європейського парламенту та Ради від 20.12.2006 про посвідчення водія, що замінює Директиву Ради 91/439/ЄЕС від 29.07.1991 про посвідчення водія (далі - Директива 2006/126/ЄС). Проєкт Закону зареєстровано у Верховній Раді України 28 вересня 2022 року за №8082.
Також зазначено, що «Проєкт Закону України «Про дорожній рух», зокрема статтею 15-1, відповідно до якої транспортні засоби категорії С - це автомобілі (крім транспортних засобів, віднесених до категорій D1 або D), дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кілограмів і які спроектовані й сконструйовані для перевезення не більш ніж 8 пасажирів, крім водія та які можуть бути поєднані з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Такі зміни до Закону України «Про дорожній рух» узгоджуються, зокрема з вимогами Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 рік) та Директивою 2006/126/ЄС.
Постановою Верховної Ради України від 06.02.2024 № 3562 «Про порядок денний одинадцятої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання» проєкт Закону включено до порядку денного одинадцятої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання. Після прийняття Верховною Радою України зазначених змін, нормативно-правові акти, зокрема акти Кабінету Міністрів України, буде приведено відповідно до вимог прийнятого закону.
Вважаючи, що Міністерство внутрішніх справ України неналежно здійснило розгляд звернення позивача порушило вимоги статті 15 Законом України «Про звернення громадян», у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення, урегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96 (далі - Закон України №393/96).
Частиною першою статті 1 Закону України №393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України № 393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
За змістом статті 14 Закону України № 393/96, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до статті 15 Закону України №393/96-ВР посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону України Закону України №393/96-ВР встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
За приписами частини першої статті 20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Наведені норми Закону України №393/96-ВР вказують на те, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
Предметом цього спору є неналежний, на переконання позивача, розгляд його звернення від 16.08.2024, а саме нездійснення Міністерством внутрішніх справ України заходів у приведення постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 відповідно до Конвенції «Про дорожній рух».
Як видно із заяви від 16.08.2024 позивач вказав Міністерству внутрішніх справ України те, що ним виявлено невідповідність постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 акту вищої юридичної сили Конвенції «Про дорожній рух» в частині визначення вантажності транспортних засобі категорії С. Так, у Конвенції «Про дорожній рух», яка ратифікована із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 зазначено, що категорія С це автомобілі, за винятком тих, що належать до категорії D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3 500 кг, натомість у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року вказано, що категорія С це призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів. Просив невідкладно вжити заходи приведення постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року в частині визначення вантажності категорії С у відповідність до Конвенції «Про дорожній рух» шляхом внесення відповідного проекту змін постанови на розгляд Уряду.
Міністерство внутрішніх справ України доручило Головному сервісному центру МВС розглянути звернення ОСОБА_1 від 16.08.2024.
Головний сервісний центр МВС листом від 22.08.2024 листом за №31/Л-6551-24874-2024 повідомив позивача про те, що Міністерство внутрішніх справ України на виконання пунктів 1801, 1802 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, розробило проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо імплементації законодавства» (далі - проєкт Закону), зокрема з метою імплементації норм Директиви 2006/126/ЄС Європейського парламенту та Ради від 20.12.2006 про посвідчення водія, що замінює Директиву Ради 91/439/ЄЕС від 29.07.1991 про посвідчення водія (далі - Директива 2006/126/ЄС). Проєкт Закону зареєстровано у Верховній Раді України 28 вересня 2022 року за №8082.
Також зазначено, що «Проєкт Закону України «Про дорожній рух», зокрема статтею 15-1, відповідно до якої транспортні засоби категорії С - це автомобілі (крім транспортних засобів, віднесених до категорій D1 або D), дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кілограмів і які спроектовані й сконструйовані для перевезення не більш ніж 8 пасажирів, крім водія та які можуть бути поєднані з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. Такі зміни до Закону України «Про дорожній рух» узгоджуються, зокрема з вимогами Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968 рік) та Директивою 2006/126/ЄС. Постановою Верховної Ради України від 06.02.2024 № 3562 «Про порядок денний одинадцятої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання» проєкт Закону включено до порядку денного одинадцятої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання. Після прийняття Верховною Радою України зазначених змін, нормативно-правові акти, зокрема акти Кабінету Міністрів України, буде приведено відповідно до вимог прийнятого закону.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Аналіз відповіді від 22.08.2024 за №31/Л-6551-24874-2024 вказує на те, що Міністерство внутрішніх справ України розробило проєкт Закону України «Про дорожній рух», зокрема статтею 15-1, відповідно до якої транспортні засоби категорії С - це автомобілі (крім транспортних засобів, віднесених до категорій D1 або D), дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кілограмів і які спроектовані й сконструйовані для перевезення не більш ніж 8 пасажирів, крім водія та які можуть бути поєднані з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів та вніс такий проект на розгляд суб'єкта правотворчої діяльності акта для його прийняття (видання) в порядку, встановленому законом.
Тобто, вжито заходів про які просить позивач у своєму зверненні.
Суд зауважує, що право вносити на розгляд суб'єкта правотворчої діяльності проєкт нормативно-правового акта для його прийняття (видання) в порядку, встановленому законом, з урахуванням Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, належить до дискреційних повноважень Міністерства внутрішніх справ України.
З приводу позовної вимоги про зобов'язання відповідача вжити заходи щодо приведення у відповідність постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 акту вищої юридичної сили, суд вважає, що така за своєю правовою природою є спонуканням суб'єкта правотворчої діяльності щодо здійснення правотворчої діяльності, яка регулюється Законом України «Про правотворчу діяльність».
Зі змісту Закону України «Про правотворчу діяльність» не вбачається підстав вважати, що відносини між учасниками правотворчої діяльності можуть бути предметом судового контролю.
Суд звертає увагу позивача на те, що у справі, в якій спір стосується розгляду звернення у порядку Закону України «Про звернення громадян», суд перевіряє, з-поміж іншого, дотримання порядку розгляду звернення громадянина, як-от: строк його розгляду, повнота наданої відповіді (по суті звернення), дотримання прав громадянина на участь у розгляді його звернення; чи не виникало ситуацій, коли звернення безпідставно передано на розгляд іншому суб'єкту (який не може його розглядати з огляду на зміст порушених в ньому питань); чи достовірною є інформація, яку повідомив адресат звернення та/або чи правомірною є його позиція/відповідь за наслідками розгляду звернення.
Перевіряючи дотримання відповідачем порядку розгляду його звернення від 16.08.2024, суд вважає, що таке розглянуте відповідачем в строки та порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян» з одночасним інформуванням позивача про вжиті в межах компетенції заходи, що вказує на відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного розгляду заяви позивача від 16.08.2024.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо способу захисту суд звертає увагу позивача наявність альтернативного ефективного способу захисту його прав та інтересів.
Як видно з позовної заяви, питання яке порушує позивач у своєму зверненні перед відповідачем стосується невідповідності постанови Кабінету Міністрів України №1360 від 10.10.2001 «Про правила дорожнього руху» правовому акту вищої юридичної сили Конвенції «Про дорожній рух».
Суд звертає увагу позивача на положення статті 264 КАС України відповідно до якого право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Таким чином, вважаючи постанову Кабінету Міністрів України №1360 від 10.10.2001 «Про правила дорожнього руху» такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, позивач може оскаржити таку до адміністративного суду в порядку статті 264 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, що підлягають розподілу за наслідками вирішення цього спору.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головний сервісний центр МВС про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.