20 березня 2025 рокусправа № 380/25585/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправною і скасування постанови, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із вимогою визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.12.2024 ВП №76399274 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011 відповідно до записів трудових книжок НОМЕР_1 від 10.12.1993 та НОМЕР_2 від 10.12.1993, а також повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Позивач зазначає, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП №76399274 винесено постанову від 06.12.2024 про накладення на позивача штрафу за не виконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн. Разом з тим, як вважає позивач, ним було вжито усіх можливих заходів з метою виконання вищевказаного судового рішення, адже Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянуто заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.07.2023 та, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, винесено рішення №133850014452 від 14.08.2024 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, а якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 76399274, з виконання виконавчого листа № 380/2721/24, виданого 07.08.2024 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.07.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішення.
Представник відповідача зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, при виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21, не враховано правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області повторно не зараховано до пільгового стажу роботи періодів, зазначених у судовому рішенні.
Позиція третьої особи викладена у письмових поясненнях щодо позову, у яких він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не враховано правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення від 17.05.2024 у справі №380/2721/21.
Ухвалою судді від 26.12.2024 позову заяву залишено без руху а позивачу надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою судді від 13.01.2025 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні, що відбулось 28.01.2025, представник позивача поданий ним позов підтримав та просив такий задовольнити.
За результатом проведеного судового засідання суд вирішив перейти до письмового провадження для подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.
Ухвалою суду від 17.02.2025 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011 відповідно до записів трудових книжок НОМЕР_1 від 10.12.1993 та НОМЕР_2 від 10.12.1993 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
На підставі виконавчого листа №380/2721/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом 07.08.2024, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м.Львів) Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76399274 від 28.10.2024.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.11.2024 №1300-5903-5/184370 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м.Львів) Міністерства юстиції України про добровільне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21 з огляду на винесення рішення №133850014452 від 14.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління (м.Львів) Міністерства юстиції України від 06.12.2024 у виконавчому провадженні ВП №76399274 за не виконання рішення суду без поважних причин накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф в розмірі 5100 грн.
Вважаючи винесену державним виконавцем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з метою її скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд керується таким.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень абз. 1 ч. 6 статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Тобто виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Суд відзначає, що в межах даного адміністративного спору підлягає з'ясуванню питання повноти виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21.
Так, позивач вважає, що вищевказане рішення суду ним виконано в повному обсязі з огляду на зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011, а також повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняття рішення №133850014452 від 14.08.2024 про відмову у призначенні такої пенсії.
Натомість відповідач вважає, що рішення суду позивачем виконано не в повному обсязі, без урахування висновків суду, викладених у такому рішенні, оскільки останнім не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011 до його страхового пільгового (за Списком №1) стажу.
З цього приводу суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011 відповідно до записів трудових книжок НОМЕР_1 від 10.12.1993 та НОМЕР_2 від 10.12.1993 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Суд з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/24 встановив, що ОСОБА_1 20.07.2023 і 27.10.2023 звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пільгової пенсії за Списком №1, однак рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 133850014452 від 04.08.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №133850014452 від 02.11.2023 йому було відмолено в призначенні відповідної пенсії.
Останнім рішенням №133850014452 від 02.11.2023 ОСОБА_1 інформовано про те, що відповідно до норм Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Надалі ОСОБА_1 звернувся до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з метою розгляду нею питання про підтвердження періодів його роботи як стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області прийняла рішення №45727/53-16 від 27.12.2023 про відмову в підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у ВАТ «Дрогобицький долотний завод» з 20.12.1999 по 18.04.2010 нагрівальником (зварником) металу, з 19.04.2010 по 31.03.2011 ковалем-штампувальником, оскільки в наданих документах прізвище та по-батькові не відповідають паспортним даним.
Як видно в цілому зі змісту судового рішення, у такому досліджувалось питання протиправності відмови ОСОБА_1 у зарахуванні саме до страхового (пільгового) стажу за Списком №1 періодів його роботи з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011.
Відповідне підтверджується, зокрема, й висновком суду, викладеним у рішенні від 17.05.2024 у справі №380/2721/21, згідно якого суд резюмував наступне: «Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач у спірний період працював на роботах з особливістю шкідливими та важкими умовами праці в ковальсько-пресовому виробництві на гарячих ділянках, за професією ковалем-штампувальника, що є підставою для зобов'язання відповідача зарахувати оскаржуваний період до страхового стажу».
Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при виконанні судового рішення не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 до його пільгового страхового стажу за Списком №1, що, на думку суду, свідчить про не виконання позивачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі №380/2721/21.
Зазначення в резолютивній частині рішення суду обов'язку органу Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 20.12.1999 по 18.04.2010 та з 19.04.2010 по 31.03.2011 до страхового стажу, в контексті всіх обставин справи, означає зарахування таких періодів саме до його пільгового страхового стажу за Списком №1.
Таким чином суд доходить висновку про необґрунтованість позовним вимог, з якими позивач звернувся до суду.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, накладаючи на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф за невиконання рішення суду без поважних причин державний виконавець діяв у межах та в спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.