20 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/656/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 №104050004788 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998 в Шахтоуправлінні «Ворошиловське»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.01.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України у Київській області, із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 №104050004788, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998, оскільки указаний період роботи належним чином підтверджуються записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком.
З цих з цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 09.01.2025 №104050004788 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу.
Вказує, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: відсутні відомості про реорганізацію шахтоуправління «Ворошиловське“ - ДВАТ «Шахта «Ворошиловська“. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 29 років (при необхідних не менше 31 року), що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.2022 по 31.12.2024, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків.
Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.
06.02.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
03.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с. 47-48).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.
Рішенням від 09.01.2025 №104050004788 відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 14).
Зокрема, до страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 22.05.1986 по 31.12.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: відсутні відомості про реорганізацію шахтоуправління «Ворошиловське“ - ДВАТ «Шахта «Ворошиловська“. З 01.01.1999 страховий стаж враховано пропорційно даним, наявним в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру
- з 01.03.2022 по 31.12.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування та сплату страхових внесків.
Про вказане рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.01.2025 №1000-0204-8/6337 (а.с. 13).
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено, що:
- 22.05.1986 позивач згідно наказу №459/к від 22.05.1986 прийнята в Шахтоуправління «Ворошиловське» на посаду економіста-бухгалтера на період післяродової відпустки Дударчик;
- 26.05.1986 наказом №466/к від 22.05.1986 переведена бухгалтером розрахункового сектору на час інвалідності ОСОБА_2 ;
- 31.12.1986 наказом №958/к від 31.12.1986 призначена бухгалтером розрахункового сектору;
- 18.09.2003 позивач переведена на посаду начальника розрахункового сектору згідно наказу №735/п від 18.09.2003;
- між записом №6 та №7 міститься штамп із написом «ДВАТ «Шахта «Ворошиловська» реорганізоване у відособлений підрозділ «Шахта «Ворошиловська» державного підприємства «Ровенькиантрацит», наказ Міністерства палива та енергетики №158 від 31.03.2003»;
- 01.12.2003 наказом №958/к від 01.12.2003 переведена на посаду начальника розрахункового сектору;
- 22.09.2005 переведена по зам. головного бухгалтера (наказ №300-к від 22.09.2005);
- 02.12.2005 переведена на посаду виконуючого обов'язки головного бухгалтера згідно наказу №335/к від 02.12.2005;
-02.12.2005 - наказом №335-к від 02.12.2005 переведена виконуючою обов'язки головного бухгалтера;
- 15.03.2006 зроблено запис про те, що у зв'язку зі змінами органу управління вважати відокремлений підрозділ «Шахта Ворошиловська» державного підприємства «Ровенькинантрацит» Міністерстерства вугільної промисловості України (наказ Мінвуглепрому України №40 від 24.11.2005);
- 30.06.2006 позивач звільнена з роботи за власним бажанням (наказ №74-к від 30.06.2006).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 1 Інструкції №58 визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають (п. 1.2. Інструкції №58).
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.4 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (абз. 8 п. 2.14 Інструкції №58).
Пунктом 2.15 Інструкції №58 передбачено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень вказаного пункту Інструкції №58 вбачається, що у разі звільнення особи записи у трудовій книжці мають бути засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.
Разом з тим, суд зазначає, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутні відомості про реорганізацію шахтоуправління «Ворошиловське“ у ДВАТ «Шахта «Ворошиловська“.
Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Так, трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про безперервну роботу позивача з 22.05.1986 по 30.06.2006 на різних посадах у Шахтоуправлінні «Ворошилівське», яке було реорганізовано у ДВАТ «Шахта «Ворошилівська», а у подальшому - у «Відокремлений підрозділ «Шахта «Ворошилівська» із зазначенням посад, номерів та дат наказів про прийняття, переведення та звільнення (записи 3-13).
Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки Відокремленого підрозділу «Шахта «Ворошилівська».
Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та всіх інших обов'язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (стосовно запису про реорганізацію «Шахтоуправління»), що не може бути підставою для не зарахування позивачу періодів її роботи до страхового стажу.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на його право на пенсійне забезпечення.
Як наголошує Європейський Суд з прав людини, розглядаючи спори щодо протиправності рішень суб'єкта владних повноважень, "…не застосовуйте закон відповідно до його букви, якщо це призведе до порушення легітимних цілей закону".
Суд також зауважує, що за змістом оспореного рішення підставою для не зарахування позивачу періоду її роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998 була лише відсутність відомостей про реорганізацію шахтоуправління «Ворошиловське“ у ДВАТ «Шахта «Ворошиловська“.
Отже, недотримання роботодавцем обов'язку внесення такого запису у трудову книжку позивача, не спростовує факту існування фактичних трудових відносин.
На думку суду, наведені вище формальні порушення заповнення трудової книжки з боку роботодавця не можуть позбавити позивача права на врахування цього періоду роботи до страхового стажу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 22.05.1986 по 31.12.1998, у зв'язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 09.01.2025 №104050004788 - є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити їй пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Заяву про призначення пенсії від 03.01.2025 позивач подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998, повторно розглянути заяву від 03.01.2025 та вирішити питання про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення від 09.01.2025 №104050004788 діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 263, 255 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 №104050004788 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 22.05.1986 по 31.12.1998, повторно розглянути заяву від 03.01.2025 та вирішити питання про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вулиця Соборна, 7а, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 березня 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вулиця Соборна, 7а, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК