про повернення позовної заяви
20 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1574/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не зарахування строку навчання у Військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка до часу проходження військової служби та не внесення дати 29.08.2005 року як початок проходження військової служби до послужного списку особової справи офіцера;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України визнати навчання ОСОБА_1 з 25.07.2005 р. по 01.07.2009 р. у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка часом проходження військової служби та внести період навчання у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка до послужного списку особової справи офіцера.
Ухвалою суду від 14.03.2025 позов ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано подати до суду: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; нову редакцію позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України.
17.03.2025 позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому посилається на те, що згідно приписів частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки спірні правовідносини виникли за дії попередньої редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, то строк звернення до суду у даному випадку не застосовується. Також, позивач вказує, що дізнався про порушення його прав лише після одержання відповіді на запит, адже вважав, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснюється належним чином.
Так, надаючи оцінку доводам щодо недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у зв'язку із проходженням військової служби, є спором пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з пунктом один глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Разом із тим, згідно з пунктом один постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.
Натомість строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно матеріалів справи позивач на даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Просить суд зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.05.2023.
Суд вважає, що строк звернення до суду у межах спірних правовідносин визначений частиною 1 статті 233 КАС України і складає три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права на оплату праці у належному розмірі безвідносно до дати набрання чинності нової редакції статті 233 КЗпП України.
Указані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 28.08.2024 у справі №580/9690/23 від 29.01.2025 у справі №500/6880/23.
Водночас суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, при щомісячному отриманні позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, останній повинен був знати про розмір виплаченого йому щомісячно грошового забезпечення.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскільки строк дії карантину закінчився 30.06.2023, а з позовом позивач звернувся 10.03.2025, тому тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущений.
Суд зазначає, що факт звернення до відповідача із заявою щодо з'ясування правильності нарахування грошового забезпечення свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу про необхідність надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності причин та додати відповідні докази.
Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, ухвалою суду від 14.03.2025 запропоновано позивачу подати до суду нову редакцію позовної заяви, приведену у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України, у зв'язку порушенням правил об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС України. Проте, позивачем на виконання вимог ухвали від 14.03.2025 нової редакції позовної заяви не подано.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, а також з огляду на неповне виконання ухвали від 14.03.2025, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,- повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 20 березня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК