20 березня 2025 року № 320/20544/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 66701532 від 22.11.2023, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. в порядку примусового виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 761/12246/19 (Воронцова Н.М.).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 не була працівником Фонду, а тому Фонд не порушував її права та у Фонду не виникло обов'язку щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн. Отже, на думку позивача, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як боржника за виконавчим листом № 761/12246/19 відсутні підстави та обов'язок щодо виконання даного рішення суду. При цьому державний виконавець, не пересвідчившись у наявності поважних об'єктивних причин у боржника, що перешкоджають виконанню судового рішення, виніс оскаржувану постанову. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави з урахуванням вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» для накладення штрафу на Фонд.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує. Вказує, що боржником належними і допустимими доказами не було доведено відповідних обставин неможливості виконати рішення суду.
22.11.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
При цьому відповідач звертає увагу, що виконавчий лист Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2021, який видано у справі № 761/12246/19, боржником не виконано ні в наданий для виконання (10 робочих днів) строк, ні станом на момент винесення постанови про накладення штрафу, ні станом на день подання відзиву, хоча з моменту відкриття виконавчого провадження № 66701532 минуло вже майже три роки.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 у справі №761/12246/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ»» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ»» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів у частині не включення до нього вимоги ОСОБА_1 , щодо невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпусти у розмірі 8408,79 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені на 47 днів в сумі 29 556,7 грн. як вимоги, що підлягають задоволенню у другу чергу. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн., середнього заробітку за час затримки при звільненні на 47 днів в сумі 29556,70 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів у частині невключення до нього вимог ОСОБА_1 щодо виплат середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, як вимоги, що підлягає задоволенню у другу чергу, а також щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 47 днів у розмірі 29 556,70 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасовано, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року в цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в її нескасованій частині.
Святошинським районним судом м. Києва 30.07.2021 було видано виконавчий лист про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Боржником згідно вказаного вище виконавчого листа є Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, адреса м.Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17, а стягувачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представником ОСОБА_1 03.09.2021 було подано до Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження.
09.09.2021 державним виконавцем на підставі заяви представника стягувача, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66701532 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 30.07.2021, який видано у справі № 761/12246/19.
Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зокрема зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
13.10.2021 до Відділу надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 60-13747/21 від 05.10.2021 «Про відкладення провадження виконавчих дій», відповідно до якого боржник просить державного виконавця винести постанову про відкладення провадження виконавчих дій. Як на підставу для відкладення проведення виконавчих дій боржник зазначає, що «станом на 05.10.2021 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вживаються заходи щодо виконання судового рішення у справі № 761/122419 в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте, виконання судового рішення потребує значно більшого часу, ніж встановлено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження. Викладене свідчить про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій у встановлений державним виконавцем строк».
22.11.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
Не погодившись із такою постановою державного виконавця, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями частин першої - третьої статті 63 Закону №1404-VIII, згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Частина п'ята ст. 242 КАС України встановлює, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 15.05.2018 р. по справі № 812/1813/18 Верховний Суд зазначив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд наголошує, що доказів об'єктивної неможливості виконання рішення суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не надано. Так само позивачем ані державному виконавцю, ані суду не було надано будь-яких доказів того, що своєчасне виконання рішення є неможливим та потребує значно більшого часу, ніж встановлено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Щодо доводів позивача про те, що ОСОБА_1 не була працівником Фонду, а тому Фонд не порушував її права та у Фонду не виникло обов'язку щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у вигляді невиплаченої суми компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 8408,79 грн., а тому у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як боржника за виконавчим листом № 761/12246/19 відсутні підстави та обов'язок щодо виконання даного рішення суду, то такі фактично зводяться до незгоди боржника із рішенням суду у справі № 761/12246/19, яке набрало законної сили 31.03.2021, та відповідно, не можуть вважатися поважними причинами невиконання майже протягом трьох років рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів того, що позивач вчиняв, якісь дії, які б були спрямовані на виконання рішення суду у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять.
Отже, будь-якого належного обґрунтування поважності причин своєчасного невиконання рішення суду, станом на час винесення оскаржуваної постанови, позивачем не надано.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржену постанову ВП №66701532 від 22.11.2023 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень.
З урахуванням наведеного, а також досліджуючи підстави та обґрунтування, що покладені позивачем в основу позовних вимог, та співставляючи наведене з фактичними обставинами справи, у суду відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу на позивача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Діска А.Б.