про відмову у забезпеченні позову
20 березня 2025 року Київ № 320/12966/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 19.03.2025 звернувся через відділ документального забезпеченні і контрою (канцелярія) до Київського окружного адміністративного суду із заявою від 14.03.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Разом із тим установлено, що 18.03.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстрована позовна заява ОСОБА_1 , подана та підписана від його імені спеціалістом в області права ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , предметом якого визначено бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Питання про відкриття провадження за позовною заявою станом на день розгляду заяви про забезпечення позову судом не вирішено.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що особисто відправив засобами поштового зв'язку з підтверджуючими документами до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідну заяву, що підтвердив документально, про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідь на яку на час звернення із заявою до суду не надано, та не оформлено відстрочку відповідно до вимог законодавства.
Заявник зазначає, що має законні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації та не повинен підлягати призову. У зв'язку з протиправною, на його думку, бездіяльністю відповідача готує позов до Київського окружного адміністративного суду та просить задовольнити подану заяву.
Решта доводів заяви зводиться до цитувань окремих положень законодавства, та відповідних судових рішень про вжиття заходів забезпечення позову, прийнятих у інших справах, де заявник не виступає стороною.
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що невжиття таких заходів ускладнить та унеможливить виконання рішення суду у цій справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи, питання про відкриття провадження у якій судом ще не вирішено.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваним діям (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, до заяви не надано жодних доказів, що по відношенню до заявника з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 почали вчинятися дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у т.ч. відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, навчальних (тренувальних) центрів тощо.
За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.