20 березня 2025 року справа №320/48628/23
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769)
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14035769: місцезнаходження: Майдан Волі, будинок 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001), яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку з не зарахуванням до страхового стажу період роботи з 03.12.1984 року по 03.01.1997 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.12.1984 року по 03.01.1997 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що відповідачем відмовлено в призначені пенсії безпідставно. На звернення позивача, відповідач повідомив про те, що таке рішення прийнято при дослідженні пенсійної справи за наслідком, якого виключено із страхового стажу позивача період роботи з 03.12.1984 року по 03.01.1997. Таке рішення мотивоване тим, що в трудовій книжці відсутня посада особи, яка заповнювала відповідний запис. Позивач вважає, що наведена в листі позивача підстава, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії за віком.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2023 року для розгляду справи №320/48628/23 визначено суддю Білоноженко М.А.
В той же час, згідно з актом від 21 жовтня 2024 року матеріали справи передані судді лише 21 жовтня 2024 року, у зв'язку з великим навантаженням в суді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних, виходячи з того, що в трудовій книжці відсутні необхідні записи для зарахування стажу з 03.12.1984 року по 03.01.1997, у зв'язку з чим у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У позовній заяві позивачем вказано, що останній, враховуючи відпрацьований час, набув право на призначення пенсії за віком.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком із долученням до неї пакету необхідних документів, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії разом з розпискою-повідомленням до неї.
Однак, Головним управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, прийнято рішення, яким за наслідкам розгляду пенсійної справи виключено із страхового стажу позивача період роботи з 03.12.1984 року по 03.01.1997. Таке рішення мотивоване тим, що вказаний стаж не підтверджений записами у трудовій книжці.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Згідно частини 1 статті 24 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2021 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 03.12.1984 по 03.01.1997 суд зазначає наступне.
Відповідачем зазначено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: відсутня посада особи, як вчинила відповідний запис про трудовий стаж, суд не погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Варто зазначити, що позивач працював швачкою 4-го розряду в ательє №2, вишивальницею в цеху №2, потім в цеху №6, потім швачкою в цеху №3 на підприємстві КВКП «Рогнеда» в ЗАТ «Русина» в період 03.12.1984 по 03.01.1997, про що трудовій книжці було зроблено відповідні записи із зазначенням усіх необхідних реквізитів.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Тому, такий період підлягає зарахуванню до трудового стажу
Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд дійшов висновку, що відсутність страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Відповідно до статті 87 Закону України № 1788 ХІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи та призначити пенсію, суд враховує таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, за наслідками судового розгляду, обов'язок щодо зарахування періодів роботи до трудового стажу та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком зі зменшенням віку, має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з наступного дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №262340014268 від 06.06.2022 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.06.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 03.12.1984 по 03.01.1997 до трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, а саме зарахувати періоди роботи з 03.12.1984 по 03.01.1997 до трудового стажу.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, Тернопільська область, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.