про відмову в забезпеченні позову
18 березня 2025 року м.Київ №320/12719/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд:
- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 зазначені у листі від 09.01.2025 року № 05/256, щодо відмови у заміні військового обов'язку за призовом по мобілізації на альтернативну невійськову службу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поставити ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особу, яка по релігійних переконаннях не може брати участь у військовій службі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 сприяти в організації проходження альтернативної (невійськової) служби ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у цій справі.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що на підставі ч. 4 статті 35 Конституції України та Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є членом в Релігійній організації «РЕЛЕГІЙНА ГРОМАДА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ «ПРОБУДЖЕННЯ» В ОБОЛОНСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА», яка зареєстрована відповідно до законодавства України у 1991 році (код ЄДРПОУ 18017691, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 2), та істинність його переконань не дозволяють йому використовувати зброю проти інших людей, тримати зброю та здійснювати присягу, тобто проходити військову службу, що унеможливлює для нього виконувати військовий обов'язок. На думку позивача, він є звільненим від військового обов'язку по мобілізації. За своїм віровченням та зареєстрованим Статутом релігійна громада, - РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ «ПРОБУДЖЕННЯ» В ОБОЛОНСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА», відноситься до Релігійної організації «Братство (Об'єднання) незалежних Церков та Місій Євангельських християн-баптистів України». Віровчення релігійної громади закликає не використовувати зброю проти інших людей, що унеможливлює виконання військового обов'язку. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року №2066 за своїм віровченням релігійна громада, до якої належить член церкви, знаходиться у «Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю». Крім того, відповідно до довідки про хрещення вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 08 вересня 2007 року вступив в завіт з Богом через прийняття святого водного хрещення, та є членом церкві євангельських християн- баптистів «Продудження». Отже, в даному випадку, без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізація ОСОБА_1 може спричинити негативні наслідки, оскільки ОСОБА_1 , за своїм віровченням не може одягати форму, приймати присягу та браті зброю до рук.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Абзацом 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що наведені у вказаній заяві підстави для забезпечення позову носять загальний характер.
Суд наголошує на тому, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав заявника у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Судом встановлено відсутність у заяві про забезпечення позову доказів, що прямо або опосередковано підтверджують необхідність докладення значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав у випадку задоволення позову.
Отже, заявником не обґрунтовано необхідності й доцільності вжиття обраного заходу забезпечення позову.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Копію видати (направити) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.