19 березня 2025 року № 320/45888/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Інформаційного агентства
до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ
про визнання протиправними та скасування постанов,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Інформаційне агентство (далі - позивач) з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Ганни Ільїной та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2024 року № 75385585;
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Ганни Ільїной та скасувати постанову про накладення штрафу від 14.08.2024 у виконавчому провадженні № 75385585.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена на адресу позивача, при цьому постанова про накладення штрафу була винесена відповідачем за відсутності правових підстав, що є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані постанови прийняті ним з додержанням вимог встановлених законом.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 18.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
З огляду на звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого головуючим суддею визначено суддю Леонтовича А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 прийнято до провадження справа № 320/45888/24, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.03 2025 року о 15.00 год.
18.03.2025 у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка сторін по справі не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.
Суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача, подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
На примусовому виконанні у відповідача перебувало ВП № 75385585 щодо виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/13335/23 від 03.06.2024 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом про те, що «Інформаційне агентство» зобов'язується здійснити ОСОБА_2 перерахунок за період з 29.01.2020 по 21.07.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
26.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження також винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Інформаційним агентством було здійснено заходи для отримання бюджетних асигнувань на виконання рішення суду від 28.11.2023 року (дата набрання законної сили 22.04.2024 року) у справі №620/13335/23. Що підтверджується направленням заявки-розрахунку на фінансування №522/726 від 06.06.2024 року до розпорядника бюджетних коштів для виплати за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
На виконання вищезазначеного рішення суду, ОСОБА_2 було виплачено 221 301 грн. 42 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №253 від 27 червня 2024 року.
11.07.2024 державним виконавцем винесено вимогу про надання інформації стосовно виконання рішення суду в частині зобов'язання та відправлено стороні боржника, на що виконавцю не надано підтвердження виконання рішення суду.
Відповідачем 14.08.2024 прийнято Постанову про накладення штрафу на юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлено новий строк виконання.
Вважаючи оскаржувані постанови відповідача протиправними Інформаційне агентство звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.
V. Норми права, які застосував суд
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 1 Закону № 1404-VII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до статті 2 Закону № 1404-VII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 статті 18 Закону № 1404-VII, передбачені виключні обов'язки виконавця, відповідно до яких, останній зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки;
Положеннями статті 26 Закону № 1404-VII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача та не пізніше наступного робочого після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У ч.1 статті 19 Закону № 1404-VII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Згідно частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У відповідності до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
VI. Оцінка суду
Стосовно доводів позивача про порушення державним виконавцем вимог ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судом встановлено, відповідачем 26.06.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка відправлена відповідно до вказаної адреси у виконавчому документі, трекінг відправлення за номером 0600937131051 від 03.07.2024 року. Відповідно до веб ресурсу Укрпошти відправлення за вказаним трекінг номером було вручено за довіреністю 08.07.2024 у поштовому відділенні 01011.
Разом із тим, поштовою адресою позивача Інформаційного агенства є поштове відділенні з індексом 01015. Крім того, судом встановлено, що представником Інформаційного агентства здійснено звернення на контакт центр AT «Укрпошта» з метою розшуку відправлення. За зареєстрованим зверненням №15648753 у телефонному режимі отримано відповідь, що відправлення було повернуто відправнику. За зверненням №15754221 отримано відповідь, що змінити дані на сайті відстеження поштових відправлень на коректні та такі, що відповідають дійсності - неможливо.
Таким чином, судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів надсилання поштовим зв'язком рекомендованим поштовим відправленням постанови про відкриття виконавчого провадження №75385585 на адресу позивача.
Доказів належного направлення про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2024 року № 75385585 на адресу Інформаційного агенства відповідачем суду не надано.
Враховуючи встановлені у справі обставини суд дійшов висновку про протиправність постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2024 року № 75385585 та наявність підстав для її скасування.
Стосовно доводів позивача про протиправність оскаржуваної постанови відповідача про накладення штрафу суд зазначає таке.
Положеннями статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Тобто, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно з усталеної судової практики поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Відповідно до положень статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.
Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Виходячи з аналізу вищевказаних норм суд наголошує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено заходи для отримання бюджетних асигнувань на виконання рішення суду від 28.11.2023 року у справі №620/13335/23 та виконано рішення суду. На виконання вищезазначеного рішення суду, ОСОБА_2 було виплачено 221 301,42 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №253 від 27.06.2024 року.
Проте, державним виконавцем відкрито виконавче провадження 26.06.2024 року та не доведено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, відповідачем не виконано вимоги закону, не з'ясовано чи виконано рішення суду на момент відкриття виконавчого провадження, не дотримано основних засад виконавчого провадження. Хоча рішення суду було виконане 27.06.2024 року, постанова про відкриття виконавчого провадження направлена лише 03.07.2024 року (згідно даних у постанові про накладення штрафу) у порушення вимог Закону та не за адресою Інформаційного агентства за поштовим індексом/відділенням 01011 замість 01015. Таким чином відповідачем без попередньої вимоги чи виклику накладено штраф на Інформаційне агентство 14.08.2024 року за невиконання судового рішення.
Враховуючи, що у позивача через не одержання постанови про відкриття не виникло обов'язку повідомлення відповідача про самостійне виконання виконавчого документу, а державним виконавцем не було перевірено виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні №75385585, та враховуючи, що позивачем самостійно виконано вимоги останнього суд погоджується із доводами позивача, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу від 14.08.2024 у виконавчому провадженні №75385585.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних постанов..
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини другої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що доказів понесення позивачем судових витрат суду не надані та у матеріалах справи відсутні, відсутні і підстави для їх розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 34979022, місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул. Різницька 11-Б) та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2024 року № 75385585.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві(код ЄДРПОУ 34979022, місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул. Різницька 11-Б) та скасувати постанову про накладення штрафу від 14.08.2024 у виконавчому провадженні № 75385585.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Леонтович А.М.