19 березня 2025 року м. Київ № 320/29972/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Приватна фірма "Петро Великий" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Приватна фірма "Петро Великий" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 25.03.2024 № 477/26-15-04-06-12 "Про виключення з реєстру платників єдиного податку ПП ПФ "Петро Великий";
зобов'язати поновити реєстрацію Приватного підприємства Приватна фірма "Петро Великий" в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку трьої групи (юридичні особи) з 01.01.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято спірне рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку, оскільки ПП ПФ «Петро Великий» було перевищено протягом року встановлений обсяг доходу ІІІ групи абз. 3 п. 299.10 ст. 299 та абз. 3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Однак на думку позивача такі твердження податкового органу є помилковими, а рішення протиправним, оскільки у 2023 році розмір граничного обсягу доходу становив 7 818 900,00 грн, а обсяг доходу позивача згідно з рішенням становить 4 258 456,35 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приватне підприємство Приватна фірма "Петро Великий", код ЄДРПОУ 21577614 зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також підприємство перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) та включено до Реєстру платників єдиного податку - 01.01.2016 (ІІІ група 5 %), з 04.04.2022 перебувало платником ІІІ групи за ставкою 2% з особливим оподаткуванням, з 01.08.2023 є платником ІІІ групи за ставкою 5 %.
Посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку ІІІ групи (юридичної особи) за 2023 рік.
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614, відповідно до висновків якого встановлено, що сума податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб (КБК 18050300), зазначена ПП ПФ «Петро Великий» в податковій декларації реєстраційний номер 9379718420 від 01.02.2024 за 2023 рік є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки.
На підставі зазначеного акту камеральної перевірки складено Довідку (акт) від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16, в якій вказано, що згідно податкової декларації платника єдиного податку ІІІ групи (юридичної особи) за звітний (податковий) період 2023 рік (подана 01.02.2024 № 9379718420) сума доходу склала 4 358 456,35 грн.
Рішенням від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16-12 позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2024.
Не погоджуючись з діями податкового органу та рішенням про виключення з реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України визначено юридичних осіб, які можуть бути платником єдиного податку третьої групи, а саме - юридичні особи-суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в 2023 році - 7 818 900,00 грн).
Пунктом 91.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Відповідно до п.п. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, тимчасово, з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01.08.2023, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
Абзацом 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 та п.п. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу.
Згідно абзацу 3 п.п. 298.2.3 п. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
За змістом абзацу 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Пунктом 56.15 ст. 56 ПК України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до абзацу 1 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Абзацом 2 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України додатково визначено обставини, які можуть бути предметом камеральної перевірки, серед яких відсутні такі обставини, як “відповідність доходів платника єдиного податку граничному розміру».
Згідно норм п. 86.2, 86.7 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Суд встановив, що в рішенні, яке є предметом спору, чітко не вказано податковий період (календарний рік), в якому відповідачем встановлено перевищення позивачем обсягу його доходу, а також не вказано, який конкретно обсяг доходу був перевищений і на яку суму. Єдині фактичні обставини, які містяться в рішенні - це зазначення суми доходу позивача згідно його податкової декларації платника єдиного податку третьої групи за 2023 рік, що здійснено без будь-якої прив'язки до інших фактичних обставин та правових підстав винесення вказаного рішення.
При цьому, вказаний дохід позивача в розмірі 1 100581,35 грн не перевищує ані граничного обсягу доходу платника єдиного податку, встановленого п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України (який складає 7 818 900 грн), ані такого граничного обсягу доходу, який він вважає застосовним до спірних правовідносин. Будь-яких інших фактичних обставин справи спірне рішення не містить.
Зі змісту спірного рішення не вбачається, що воно прийнято на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16 та/або на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614, результати якого до того ж не є узгоджені.
Суд зауважує, що обставини, встановлені довідкою (актом) від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16 та/або актом камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614, не мають жодного підтвердженого зв'язку із спірним рішенням, оскільки таких обставин не вбачається із змісту цього рішення.
Посилання на довідку (акт) від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16, як на підставу прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, суд також не враховує, оскільки текст рішення не містить такого посилання.
Крім того, суд погоджується із позивачем щодо надання правової оцінки довідці (акту) від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16, яка є документом, прийнятим за відсутності на те правових підстав та повноважень, не в порядку та не у спосіб, передбачених чинним законодавством.
Вказаний документ не є актом перевірки в розумінні ПК України, отже він не має жодної юридичної сили, відповідно - не може бути належною підставою для прийняття будь-якого рішення, зокрема - рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. При цьому, відповідач у відзиві наполягає, що рішення, яке є предметом оскарження, винесено саме на підставі довідки (акту) від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16, а не на підставі акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614.
Відтак, суд доходить до висновку, що рішення відповідача про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є безпідставним, оскільки всупереч п. 299.11 ст. 299 ПК України порушення норм податкового законодавства, встановлені спірним рішенням, виявлені не під час проведення перевірки, а саме рішення прийнято не на підставі акту перевірки, результати якого є узгоджені на момент його прийняття. При цьому, зі змісту рішення не вбачаються основні фактичні обставини справи, на підставі яких можна встановити суть вчиненого позивачем правопорушення, а саме - календарний рік, в якому було допущено перевищення позивачем обсягу його доходу, а відтак - неможливо встановити й обсяг цього граничного доходу у відповідному році та суму перевищення такого доходу позивачем.
Суд також зауважує, що за змістом п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути прийнято лише за наслідками документальної перевірки такого платника податку.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування предмету камеральної та документальної перевірки викладена Верховним Судом в постановах від 09.08.2022 у справі № 640/23486/21, від 21.05.2021 у справі № 640/14338/19, від 15.05.2018 у справі № 804/6286/17, від 01.10.2018 у справі № 821/1648/17, від 24.06.2020 у справі № 640/18801/18, від 27.07.2020 у справі № 824/843/16-а, від 24.05.2019 у справі №821/1275/16, від 25.01.2024 у справі № 807/1019/16 тощо.
Крім того, Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.03.2019 у справі № 818/606/17, від 10.11.2021 у справі № 340/3300/19 викладено аналогічну правову позицію у тотожних правовідносинах щодо неможливості винесення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки, яке втім може бути прийнято виключно на підставі акту документальної перевірки, результати якого є узгоджені.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).
Питання ж своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів є предметом документальної перевірки, як це передбачено п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України.
Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16, від 04.05.2023 у справі №320/1040/19.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував висновки, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 13/4266/17, від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19).
Тобто, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено такого предмету камеральної перевірки, як перевірка дотримання розміру граничного розміру доходу платником єдиного податку, та не передбачено можливості здійснення під час камеральної перевірки будь-якого аналізу норм чинного законодавства на предмет повноти нарахування податків та зборів.
Належних доказів проведення документальної перевірки позивача податковим органом до суду не надано.
Суд звертає увагу на той факт, що п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено право платника податків подати заперечення на акт перевірки, в якому він може викласти доводи та мотиви своєї незгоди із висновками такого акту. У разі, якщо платник податків скористався таким правом у встановлений строк, контролюючий орган зобов'язаний розглянути вказане заперечення та врахувати його під час винесення рішення.
Судом встановлено, що про акт камеральної перевірки від 05.03.2024 № 188047K5/26-15-04-10-03/2157761 позивачу стало відомо лише після отримання листа ГУ ДПС у м. Києві від 27.05.2024 № 51923/6/26-15-04-16-08, в якому вказано, що відправлення № 0600095593191 повернуто до Головного управління ДПС в м. Києві з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Водночас, ГУ ДПС у м. Києві до листа від 27.05.2024 № 51923/6/26-15-04-16-08 не надало доказів направлення на адресу позивача акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/75/26-15-04-10-03/21577614, оскільки відсутній будь-який опис вкладення про направлення на адресу підприємства акту камеральної перевірки.
Отже, зазначені обставини позбавили позивача права на подання заперечень до акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/5/26-15-04-10-03/21577614 у визначені ПК України строки.
Відтак, суд приходить до висновку про істотне порушення відповідачем процедури проведення перевірки та прийняття спірного рішення, оскільки предмет проведеної перевірки та встановлені за її результатами порушення норм податкового законодавства не відповідають камеральній перевірці, а також оскільки відповідач порушив право позивача на подання заперечення на акт такої перевірки, що утворює самостійні підстави для скасування рішення, яке є предметом спору.
Одночасно суд звертає увагу на той факт, що ст. 56 ПК України передбачена процедура узгодження прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення рішення, яка передбачає можливість притягнення платника податків до відповідальності лише після підтвердження висновків акту перевірки за результатами адміністративного та/або судового оскарження. До моменту закінчення процедури такого оскарження, результати акту перевірки вважаються неузгодженими, а платник податків не може бути притягнутий до відповідальності. За такого - обставини, встановлені актом перевірки, не можуть вважатись достовірними до моменту їх підтвердження ДПС України та/або судом за результатами процедури оскарження.
Рішення відповідача про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято до моменту прийняття за наслідками акту камеральної перевірки податкового повідомлення-рішення. В подальшому, позивач звернувся до ДПС України із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, розгляд якої був продовжений до 13.06.2024. Отже, рішення, яке є предметом оскарження, винесено до моменту узгодження результатів акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614, в зв'язку з чим висновки такого акту камеральної перевірки є спірними, а акт перевірки не може бути належним доказом порушень податкового законодавства з боку позивача.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки відсутній чіткий висновок про завищення позивачем граничного обсягу доходу платника єдиного податку та/або про порушення позивачем абзацу 3 п. 299.10 ст. 299 та/або абзацу 3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Отже, навіть за умови узгодження результатів акту камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614, його висновки не доводять правомірність спірного рішення відповідача, оскільки до предмета доказування у справі, що розглядається, не входить установлення правомірності заниження позивачем його показників з єдиного податку.
Принагідно, суд ще раз звертає увагу на відсутність будь-яких доказів, які б пов'язували обставини, встановлені актом камеральної перевірки від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614, із обставинами, за яких було прийнято спірне рішення.
Щодо завищення позивачем граничного обсягу доходу, суд зазначає наступне.
У березні 2024 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2023 рік ПП ПФ «Петро Великий», за результатами якої було прийнято акт від 05.03.2024 № 18804/Ж5/26-15-04-10-03/21577614.
Згідно із висновками зазначеного акта камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов?язання з єдиного податку з юридичних осіб (КБК 18050300), зазначена ПП ПФ «Петро Великий» в податковій декларації реєстраційний номер № 9379718420 від 01.02.2024 за 2023 рік є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки.
При цьому, перевіркою встановлено, що п. 9-1.4.3 підрозділу 8 Розділу ХХ ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 цього підрозділу.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП ПФ «Петро Великий» в 2023 році з 01.01.2023 по 31.07.2023 застосовувало особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 Розділу ХХ ПК України.
За змістом п.п. 9.2 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, вказані особливості оподаткування полягають у тимчасовому (до 01.08.2023) не застосуванні до платників єдиного податку обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах. Тобто, вказані особливості оподаткування введено в дію з метою полегшити положення платників єдиного податку під час воєнного стану, з метою чого було законодавчо дозволено таким платникам перевищувати зокрема граничний обсяг доходу, не втрачаючи при цьому статус платника єдиного податку.
Отже, застосування особливостей оподаткування, які встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, полягає саме у дозволеному перевищенні платником єдиного податку граничного обсягу доходу в період до 01.08.2024. У разі ж відсутності факту перевищення такого граничного обсягу доходу в такому періоді - відсутні будь-які підстави вважати, що платник єдиного податку застосував такі особливості оподаткування та тим більше - відсутні підстави застосовувати до такого платника податків в 2023 році зменшений розмір граничного обсягу доходу.
Застосування ж в 2023 році такого зменшеного розміру граничного обсягу доходу до платника єдиного податку, який не скористався особливостями оподаткування, які встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України та не перевищив встановлений п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України граничний обсяг доходу в 2023 році в розмірі 7 818 900 грн протирічить як вищевказаним нормам, так і визначеним ст. 4 ПК України загальним принципам податкового законодавства України, таким як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, презумпція правомірності рішень платника податку, соціальна справедливість.
Розрахунок граничного обсягу доходу на 2023 рік 1 167 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної на 01.01.2023 6 700 грн, що складає 7 818 900 грн.
Розрахунок граничного обсягу доходу на 5 місяців до кінця 2023 року (не застосовувались особливості оподаткування) (7 818 900 грн/12 місяців) х5 місяців = 3 257 875 грн.
ПП ПФ «Петро Великий» засобами телекомунікаційного зв?язку до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві надіслана 01.02.2024 звітна податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2023 рік № 9379718420, згідно якої задекларовано обсяг доходу за податковий (звітний) період в сумі 4 358 456,35 грн (код рядка 01) та сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період (код рядка 10) в розмірі 141 880,10 грн.
Камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов?язання з єдиного податку з юридичних осіб (КБК 18050300), зазначена ПП ПФ «Петро Великий» в податковій декларації реєстраційний номер № 9379718420 від 01.02.2024 за 2023 рік, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки.
Також 12.04.2024 ПП ПФ «Петро Великий» подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік, в якій було визначено суму доходу в розмірі 3 087 296, 35 грн.
Вказана уточнююча податкова декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік прийнята відповідачем 12.04.2024, що підтверджується квитанцією № 2.
Підставою для подання уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний (податковий) період 2023 рік слугувало те, що ПП ПФ «Петро Великий» було повернуто ТОВ «ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА» надмірно сплачені кошти в розмірі 1 271 160,00 грн, що підтверджується листом ПП ПФ «Петро Великий» від 18.09.2023 вих. № 95, листом ТОВ «ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА» від 21.09.2023 вих. № 199/1, листом ПП ПФ «Петро Великий» від 19.03.2024 вих. № 116, листом ТОВ «ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА» від 21.03.2024 вих. № 69/1, додатковою угодою між ПП ПФ «Петро Великий» та TOB «ІНЖЕНІРИНГ-АНАЛІТИКА», актом звірки взаєморозрахунків за період з 28.06.2023 по 31.12.2023, а також платіжною інструкцією про повернення надмірно сплачених коштів.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п.49.2 ст. 49 ПК України).
Норми п. 50.1 ст. 50 ПК України вказують, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім п. 50.1 ст. 50 ПК України.
У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (п. 5003 ст. 50 ПК України).
Системний аналіз положень ПК України дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов?язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум у податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 ПК України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов?язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Підсумовуючи викладене, оскільки за підсумками 2023 року обсяг доходу ПП ПФ «Петро Великий» не перевищив граничного обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи, встановленого на 2023 рік відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України та враховуючи порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, висновок про перевищення позивачем такого обсягу доходу є безпідставним, незаконним та таким, що протирічить нормам податкового законодавства, а рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУ ДПС у м.Києві поновити реєстрацію ПП ПФ «Петро Великий» в реєстрі платників єдиного податку, суд зазначає наступне.
В рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що «згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави» (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
В Рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п. п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
Разом з тим, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, з врахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскільки рішення від 25.03.2024 № 477/26-15-04-16-12 про виключення з реєстру платників єдиного податку позивача є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити ПП ПФ «Петро Великий» у реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Суд також враховує роз'яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція від 24.06.2024 № 4276), суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.03.2024 № 477/26-15-04-06-12 "Про виключення з реєстру платників єдиного податку Приватне підприємство Приватної фірми "Петро Великий" ";
Зобов'язати Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) поновити реєстрацію Приватного підприємства Приватна фірма "Петро Великий" (код ЄДРПОУ 21577614) в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку трьої групи (юридичні особи) з 01.01.2024.
Стягнути на користь Приватного підприємства Приватна фірма "Петро Великий" (код ЄДРПОУ 21577614) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.