19 березня 2025 року м. Київ справа №320/30106/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20,12,1991 №2011 -XII;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, у вигляді щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889.
Позов мотивовано тим, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 16.09.2016 по 22.02.2019. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2019 №55 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. У січні 2024 року він звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою, щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення з врахуванням щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010 року. Вважає, що відмова відповідача щодо невиплати грошової допомоги на оздоровлення 2016-2018 без врахування щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010 року. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі №320/30106/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 889, щомісячна додаткова грошова винагорода встановлюється "додатково до грошового забезпечення" для певних категорій військовослужбовців (зокрема, льотного складу, плаваючого складу тощо). Формулювання "додатково до" свідчить, що ця виплата не є частиною основного грошового забезпечення,
визначеного ст. 9 Закону № 2011-XII, а є окремим видом грошової винагороди.
Ні Закон № 2011-XII, ні Постанова № 1294 не включають щомісячну додаткову грошову винагороду за Постановою № 889 до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення.
У наказі Міністра оборони України від 07.06.2018 №265 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік" (або аналогічних наказах за 2016- 2018 роки), які регулюють порядок виплати грошового забезпечення, щомісячна додаткова грошова винагорода за Постановою № 889, ймовірно, не включалася до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення.
Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яким внесені зміни до законодавства про працю.
Серед іншого вказаним законом частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені у такій редакції: із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, з 19.07.2022 для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 1 Розділу "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023.
Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин право позивач не звернення до суду із таким позовом не обмежувалося будь-яким строком, а з 19.07.2022 строк звернення складав три місяці та був продовжений до 30.06.2023
Водночас, суд зауважує, що відлік вказаного тримісячного строку належить здійснювати з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. У даному випадку таким письмовим повідомлення є лист військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2024 №758.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, яке відбулося 22 лютого 2019 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Також, слід зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить суд задовольнити позов.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України згідно паспорту серії НОМЕР_2 від 21 лютого 2001 року.
Як встановлено судом, позивач з 16 вересня 2016 року по 22 лютого 2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 лютого 2019 року №55 солдата ОСОБА_1 , водія-номера обслуги 1 зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, ВОС-837037А, з 22 лютого 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
29 січня 2024 року позивачем направлено запит до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати відомості про всі види та розміри грошового забезпечення позивача, включаючи усі премії, надбавки, інші види виплат, індексацію грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань. Також просив повідомити складові грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась грошова допомога на оздоровлення за 2016-2018 роки.
У відповідь на запит відповідач листом від 27 лютого 2024 року (вих. №758) повідомив, що грошова допомога на оздоровлення за 2016-2018 роки позивачу виплачувалась в розмірі грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди. До листа додано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період з 16 вересня 2016 року по 22 лютого 2019 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати допомоги для оздоровлення у 2016-2018 роках без врахування при розрахунку її розміру грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частин третьої, четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачується, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент існування спірних правовідносин) (далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Пунктом 1 Постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; […].
Згідно із пунктом 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка була чинною до 20 липня 2018 року) (далі - Інструкція № 260).
Пунктами 30.1 та 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 було встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 33.1-33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наказом Міністра оборони від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (яка була чинною до 16 грудня 2016 року) (далі - Інструкція № 595).
Згідно із пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 5 Інструкції № 595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць […].
Пунктом 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (п. 9 Інструкції № 595).
Наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (яка була чинною до 20 липня 2018 року) (далі - Інструкція № 550).
Згідно з пунктом 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
Відповідно до пункту 8 Інструкції № 550 грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з положеннями пункту 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Суд зауважує, що згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України та керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, а так само керівниками розвідувальних органів України.
Таким чином, вказаною нормою Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції.
Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають саме норми Закону № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення чи суперечать вимогам зазначеного Закону.
Наведене узгоджується з висновками, які були вказані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.
У постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
З огляду на це, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, а також норми Інструкції № 550 та Інструкції № 595 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (якими є, серед інших, допомога на оздоровлення) щомісячної додаткової грошової винагороди.
Питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять, зокрема: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня та вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам, притаманним щомісячним додатковим видам грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Наведене узгоджується з правовими позиціями, які були викладені Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17 та у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 822/112/18, а також Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
З огляду на норми Закону № 2011-XII, Постанови № 889 та наведені вище висновки Верховного Суду, дана щомісячна додаткова грошова допомога мала бути врахована відповідачем під час обчислення розміру допомоги на оздоровлення позивачу, нарахованої їй у 2016- 2018 роках.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у 2016-2018 роках допомоги на оздоровлення, розрахованої із розміру грошового забезпечення, у складі якого не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 до складу сум грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась у 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-XII.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, суд зазначає, що згідно із частин першої, другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд висновує, що позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільненим від сплати судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20,12,1991 №2011-XII.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, у вигляді щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889.
4. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.